Рішення ЄСПЛ у справі «Комар та інші проти України»: квінтесенція недоліків українського судочинства

Уміле використання практики Європейського суду з прав людини уже давно стало якісним критерієм відправлення правосуддя в Україні.

Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!

До прикладу, неможливо уявити собі рішення про застосування до особи запобіжного заходу без використання здобутків європейського судочинства.

Зокрема, ЄСПЛ дав вітчизняній судовій системі орієнтири для визначення обґрунтованості підозри, мети застосування запобіжних заходів, тлумачення ризиків тощо.

Важливим здобутком національного законодавства є обов’язок судів враховувати та застосовувати практику ЄСПЛ не тільки у справах проти України, але й у справах проти інших держав.

Однак саме практика ЄСПЛ у справах проти України показує актуальні та наріжні проблеми як вітчизняного законодавства, так і правозастосовної практики.

Рішення «Комар та інші проти України» як квінтесенція проблем судочинства при вирішення питань про запобіжні заходи

22.06.2023 року ЄСПЛ ухвалив рішення у справі «Комар та інші проти України» (Case of Komar and others v. Ukraine). Ця справа є яскравим відображенням проблеми обґрунтованості та тривалості застосування запобіжних заходів в Україні. А те, що така справа розглядалась за 7 ідентичними заявами осіб про порушення їх прав з боку судів, які знаходяться у різних куточках України, лише свідчить про системність та глобальність такої проблеми в нашій державі. У цій справі Європейський суд встановив численні факти порушення вітчизняними суддями права на справедливий суд і права на свободу та особисту недоторканість.

Порушення конвенційних прав полягали у:

• використанні судом припущень при обранні та продовженні запобіжного заходу;

• ненаданні оцінки можливості застосування інших, більш м’яких запобіжних заходів;

• наведенні та повторенні судами під час розгляду справи підстав, які з часом стали неналежними;

• ненаданні оцінки особистого становища заявника для зменшення ризику вчинення повторного правопорушення, змови чи втечі;

• нездійсненні провадження з належною ретельністю, що призвело до надмірної тривалості тримання під вартою.

Такі порушення справді є типовими для вітчизняних судів, з ними стикався майже кожен адвокат при розгляді справи про застосування запобіжного заходу. Цікаво, що в самому опублікованому тексті рішення, ЄСПЛ неодноразово відзначає, що аналогічні порушення вже були предметом його розгляду ще 5–10 років тому. Очевидно, що неусунення вітчизняними судами проблем та порушень, про які ЄСПЛ наголошував більш як 5 років тому, формує негативне уявлення про якість вітчизняної судової системи в очах міжнародної спільноти.

Ігнорування рішень ЄСПЛ як старий/новий тренд українських судів

Одним із заявників у справі «Комар та інші проти України» є обвинувачений, справа якого вже тривалий час перебуває на розгляді колегії суддів Шевченківського районного суду м. Львова. Під час розгляду такої справи запобіжний захід стосовно такої особи неодноразово обирався та продовжувався. Саме неналежне обґрунтування необхідності застосування таких заходів, надмірна їх тривалість були констатовані ЄСПЛ у справі «Комар та інші проти України» як порушення конвенційних прав особи.

Попри це, 13.07.2023 року та сама колегія суддів виносить стосовно такого обвинуваченого рішення, що є аналогічним до тих, в яких ЄСПЛ встановив порушення прав такої особи. Що це, як несвідома диверсія проти авторитету вітчизняної судової системи в очах європейської правової спільноти? Важко пояснити мотиви суду, який свідомо ігнорує виявлені Європейським судом порушення вимог Конвенції у його діяльності. Однак практика показує, що, як мінімум, у випадку Шевченківського районного суду м. Львова може йтися і про некомпетентність суддів. 

Так, у справі проти керівників Української асоціації футболу, суддя цього суду допустила порушення прямо-таки ідентичні тим, про які вказав ЄСПЛ за результатами аналізу справи, що розглядалась нею ж.

Так, при розгляді запобіжного заходу стосовно керівників УАФ, суддя:

1. відмовилася досліджувати питання обґрунтованості підозри;

2. не встановила фактів, натомість обмежилася лише припущеннями щодо можливого порушення обов’язків, встановлених попереднім запобіжним заходом;

3. взагалі не дослідила питання наявності ризиків у межах кримінального провадження;

4. не оцінила можливість застосування будь-якого більш м’якого запобіжного заходу;

5. не взяла до уваги наслідки такого арешту щодо третіх осіб.

Таке свідоме нехтування практикою Європейського суду очевидно повинно бути предметом аналізу компетентними органами при оцінюванні суддів.

Факти ігнорування позицій ЄСПЛ не повинні також залишатись поза увагою відповідних дисциплінарних органів.