З одного боку офіційні заяви Російської Федерації та Великої Британії стосовно подій навколо британського есмінця HMS Defender в Чорному морі суперечать одна одній. Як за описом ситуації, що мала місце неподалік мису Фіолент 23 червня, так і за тональністю заяв. Росія в притаманній їй манері вдається до ситуативної агресивної риторики, британці натомість демонструють виваженість. Спільним у позиціях Кремля з одного боку, офіційних Лондона та Києва з іншого є те, що всі вони кажуть про порушення міжнародного права. За допомогою правників «Юридична газета» розбиралася в тому, що головного приховано за інформаційним галасом навколо події – а саме у важливих для України сигналах, а також довгострокових політико-правових наслідках проходу британського військового корабля в водах поблизу тимчасового окупованого Криму.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
«Головний сенс того, що сталося, – в тому, що прохід військового корабля Великої Британії через територіальні води Україні поблизу тимчасово окупованого Криму та подальші заяви британських офіційних осіб виокремили однозначну позицію Великої Британії щодо міжнародної протиправністї дій РФ щодо тимчасової окупації Криму, та невизнання наслідків цих дій», – вважає віце-президент Української асоціації міжнародного права, провідний науковий співробітник Інституту інформації, безпеки та права Національної академії правових наук України Тимур Короткий. У підтвердження своєї точки зору він навів цитату прем’єр-міністра Великої Британії Бориса Джонсона, який сказав (дослівно): «Ми не визнаємо російської анексії Криму. Це українські води, було повністю правильним використовувати їх для переходу з пункту А до пункту В».
«Символічний прохід військового корабля наочно показав воєнно-політичну рішучість однієї з найбільших світових морських держав, та засвідчив готовність дати послідовну та однозначну оцінку агресії Російської Федерації проти України, нетерпимість до порушення Російською Федерацією загальновизнаних норм міжнародного права. Важливим також є те, що есмінець прямував з Одеси, де на той час активно проводилася підготовка до багатонаціональних навчань Sea Breeze-2021 за участю понад 30 держав світу. Позиція тих держав також співпадає з оцінкою Великої Британії міжнародної протиправності тимчасової окупації РФ Криму. Також не випадковим є те, що найкращі побажання екіпажу есмінця HMS Defender особисто передала королева Єлизавета II, голова Співдружності націй, в яку входять Канада, Австралія, Індія та інші держави світу», – зауважує Тимур Короткий. – Тобто, прохід есмінця HMS Defender через українські територіальні води в районі тимчасово окупованого Криму слід розглядати в більш широкому та довгостроковому контексті, ніж просто разовий інцидент порушення РФ норм міжнародного морського права.
Тимур Короткий вважає, що з міжнародно-правової точки зору значення проходу есмінця HMS Defender через українські територіальні води в районі тимчасово окупованого Криму у поєднанні з наступними офіційними та неофіційними заявами посадових осіб Великої Британії полягає в:
• невизнанні тимчасової окупації Криму Росією та спроб анексії Криму;
• засудженні порушень Російською Федерацією основоположних принципів міжнародного права щодо територіальної цілісності України, непорушності кордонів, заборони застосування сили у міжнародних відносинах;
• підтвердженні панування міжнародного права та демонстрації нетерпимості щодо його порушень.
Безперечно, прохід британського ескадреного міноносця був цілковито правомірним. Мирний прохід іноземних військових кораблів через територіальні води прибережної держави – право, гарантоване розділом 3 частини ІІ Конвенції ООН з морського права 1982 року, учасниками якої є в тому числі Велика Британія та Російська Федерація.
Щодо правового статусу територіальних вод, які примикають до окупованого суходолу, то вони є частиною території держави, тому на них розповсюджується режим окупації, встановлений міжнародним гуманітарним правом. Нагадаю, що ситуація в Криму у контексті міжнародного гуманітарного права розглядається як окупація, і кваліфікується як частина міжнародного збройного конфлікту. На тимчасово окупованій РФ території розповсюджується дія Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 р. з І Додатковим протоколом до них, з відповідними обов’язками держави-окупанта.
Американсько-радянський інцидент в Чорному морі 1986 року: схожий на нинішній або ні?
Захар Тропін, доцент кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, пригадав інцидент у Чорному морі в 1986 році, коли крейсер «Йорктаун» та есмінець «Керон» Військово-морського флоту США, реалізуючи право на мирний прохід, потрапили в радянські територіальні води поблизу Кримського півострову.
– Американські військові кораблі пройшли в шести милях від Криму. Радянські прикордонні кораблі спробували «видавити» американські кораблі з територіальних вод СРСР. Як і в ситуації 23 червня 2021 року, радянські військові повідомляли американцям, що ті потрапили в територіальні води СРСР і повинні негайно їх залишити. Американська сторона прийняла повідомлення, однак курс своїх кораблів не змінила. Радянське командування привело в готовність повітряні та військово-морські сили, відправило кораблі та літаки для перехоплення американських крейсера та есмінця.
Ситуація 35 років тому та нинішня начебто схожі, але вони різні з точки зору міжнародно-правових підстав та наслідків. Інцидент 1986 р. був пов'язаний з реалізацією військовими кораблями США виключно права мирного проходу військових кораблів через територіальні води іноземної прибережної держави. Права, яке заперечував СРСР, – не більше та не менше.
Це право також було формальною правовою підставою проходу британського есмінця 23 червня 2021 року, але нинішні події (на відміну від подій 1986 року) сталися в умовах невизнання світовою спільнотою анексії Криму Російською Федерацією. Тобто ці події значно виходять за рамки міжнародного морського права, яке, тем не менш є застосованим до цих подій.
Прибережні держави вправі встановлювати правило попереднього повідомлення для мирного проходу військових кораблів інших держав. Але така вимога має бути зазначена заздалегідь (чого в подіях 23 червня не було). Крім того постає питання права Росії висувати такі вимоги враховуючи загальне невизнання належності Криму та вод навколо нього Російській Федерації. Тим більше, що маршрут есмінця HMS Defender пролягав загальновизнаним міжнародним морським транзитним коридором, частина якого проходить вздовж окупованого Криму. У випадку використання визначеного транзитного коридору в такому повідомленні взагалі немає потреби.
Якщо ж говорити про можливу реакцію України на ці події, то на мій погляд вона має бути у двох діях: по-перше, протест МЗС України через порушення територіального суверенітету України у вигляді створення перешкод для мирного проходу військового корабля з порту України у відкрите море (нагадаємо, що HMS Defender отримав дозвіл від уряду України відвідати порт Одеси), по-друге, позов України (можливо разом із Великою Британією) в міжнародний арбітраж через порушення Російською Федерацією Конвенції ООН з морського права 1982 року, а саме порушення принципу свободи судноплавства. В цьому випадку Росія опиниться в дуже невигідній ситуації, адже при відповіді на цей позов міжнародний арбітраж буде вимушений прямо зазначити, що Російська Федерація анексувала Крим, і, відповідно, не має суверенітету, як над територією Криму, так і водами навколо нього.
Тимур Короткий нагадав, що Чорне море не знаходиться під юрисдикцією жодної з держав (чи групи держав):
– Чорне море є відкритим для міжнародного судноплавства (військового в тому числі) відповідно до положень Конвенції ООН з морського права 1982 року, за умови дотримання Конвенції Монтре, яка регулює прохід Чорноморськими протоками: Босфором і Дарданелами.
Взагалі, в контексті міжнародного морського права, як перехід британського есмінця, так й присутність у Чорному морі військових кораблів нечорноморських держав, проведення навчань Sea Breeze є демонстрацією відданості міжнародної спільноти загальновизнаному принципу свободи судноплавства та протидія спробам Російської Федерації «приватизувати» Чорне море, обмежити прохід ним кораблів інших держав, передусім Північноатлантичного Альянсу.
Порушення норм не тільки міжнародного права, а й національного
Застосування Збройними силами Російської Федерації воєнного примусу стосовно кораблів у Чорному морі, які здійснюють прохід у межах визнаних та передбачених міжнародним морським правом морських коридорів, є свідченням порушення не лише норм міжнародного права, а й національного. Таку точку зору в коментарі «Юридичній газеті» висловив Павло Богуцький, зав. наукової лабораторії регіональної безпеки та військового права Державної наукової установи «Інститут інформації, безпеки і права Національної академії правових наук України»:
– Мета таких дій полягає у збереженні агресором контролю за анексованими територіями Криму, а також – за територіальними водами, доступ до яких Україна фактично втратила внаслідок анексії Криму Російською Федерацією. Окупаційні війська РФ діють за правилами, що визначені національним законодавством Росії, у тому числі військовим законодавством, нормативно-правовими актами, що встановлюють правовий режим прикордонного контролю та захисту кордонів, ігноруючи норми і положення міжнародного права.
Чи є підстави для виконання вимог Збройних Сил РФ щодо заборони без дотримання відповідної процедури входити до територіальних вод? Формальні підстави для виконання відповідних вимог підрозділів Збройних Сил та ФСБ щодо перетину територіальних вод у межах Криму існують, проте такі вимоги по суті є міжнародно протиправними, оскільки засновуються на необхідності визнання визначеного агресором морського кордону та анексії Криму.
Однак проблема є більш складною та стосується кораблів держав-членів НАТО, адже воєнно-політична доктрина РФ виходить з необхідності протидії перебуванню таких кораблів у Чорному морі, що обумовлено воєнною політикою РФ блокування будь-якої воєнної допомоги Україні.
Фактично саме цей аспект виявився під час правомірного проходу вздовж берегової лінії Криму британського есмінця «Defender».
Відповідно до норм військового права та законодавства про охорону державного кордону застосування зброї є можливим у випадку навмисного порушення кордону, невиконання вимог щодо припинення порушення, здійснення дій, які свідчать про агресію. Проте у будь-якому випадку йдеться про загальновизнаний державний кордон, що у ситуації, яка склалася внаслідок анексії Криму Російською Федерацією, неможливо, адже мова йде про кваліфікацію дії при проходженні територіальними водами належність яких РФ не визнається міжнародною спільнотою.
Британський есмінець «Defender», під час його проходу до кордонів Грузії, не вчиняв жодних порушень та не створював небезпеки для присутніх у Чорному морі кораблів РФ.
Інцидент у Чорному морі свідчить про неправомірність реакції РФ на дії команди есмінця. Це проявилося не лише в інформаційних заявах, які пролунали згодом, але й у демонстрації готовності діяти агресивно, застосувати зброю щодо військового корабля іншої держави фактично на власний розсуд, що не відповідає ні фактичним обставинам, ні нормам міжнародного права.