Стаття 14 Конституції України передбачає, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Враховуючи це, законодавець встановив низку обмежень, пов'язаних з придбанням земельних ділянок, які необхідно враховувати перед укладенням відповідних угод, переважна кількість з яких діє щодо земель сільськогосподарського призначення.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
З 01.07.2021 законодавцем обмежено коло можливих власників земель сільськогосподарського призначення. Ними можуть бути громадяни України, територіальні громади, держава, юридичні особи України, створені і зареєстровані за законодавством України, учасниками (акціонерами, членами) яких є лише громадяни України та/або держава, та/або територіальні громади, а також банки у разі звернення стягнення на такі ділянки, за винятком осіб, що перелічені в абзаці п'ятому ч. 1 ст. 130 Земельного кодексу України. При цьому, для юридичних осіб до 01.01.2024 буде продовжувати діяти мораторій щодо набуття у власність земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв).
Одночасно були встановлені й обмеження щодо площі земель сільськогосподарського призначення, які можуть одночасно перебувати у власності однієї особи: до 01.01.2024 – до 100 га, а з 01.01.2024 року – до 10 000 га (крім банків). При цьому, загальна площа таких земель у власності юридичної особи не зможе перевищувати загальної площі земель, які можуть перебувати у власності всіх її учасників (членів, акціонерів), тобто при розрахунку буде враховуватися площа землі, якою безпосередньо володіють учасники юридичної особи. При цьому, слід врахувати, що під час обрахунку загальної площі земельних ділянок, що перебувають у власності однієї особи, враховуються також ділянки, які перебувають у спільній частковій або сумісній власності, довірчій власності, а також ті ділянки, якими володіє юридична особа, в якій громадянин є учасником/акціонером.
Також законодавець суттєво обмежив придбання земельних ділянок іноземцями та юридичними особами, створеними та зареєстрованими відповідно до законодавства іноземної держави. Відповідно до норм ст. ст. 81, 82 Земельного кодексу України іноземці можуть набувати право власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення у способи, визначені у частині другій цієї статті, в межах населених пунктів, а також за межами населених пунктів, за умови, що на них розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності, а іноземні юридичні особи – земельні ділянки несільськогосподарського призначення у межах населених пунктів у разі придбання об'єктів нерухомого майна та для спорудження об'єктів, пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності в Україні, а також за межами населених пунктів у разі придбання об'єктів нерухомого майна.
До 17.05.2021 ст. 82 Земельного кодексу України також передбачала для юридичних осіб, заснованих за участю іноземних юридичних і фізичних осіб, обмеження, аналогічні тим, що встановлені для іноземних юридичних осіб, однак наразі ця норма була виключена, що створює певну правову невизначеність у придбанні земельних ділянок такими особами. Водночас, у ст. 130 Земельного кодексу України законодавець чітко встановив, що набуття права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення такими юридичними особами може здійснюватися з дня та за умови схвалення такого рішення на референдумі.
Перевірка дотримання законодавчих обмежень у процесі придбання земельних ділянок має важливе значення, адже їх порушення буде мати наслідком щонайменше відмову нотаріуса у посвідченні договору купівлі-продажу або конфіскацію ділянки за рішенням суду, якщо договір було укладено.