У нашій державі відсутній узаконений і регламентований порядок впливу на прийняття рішень державними органами, аналогічний інституту лобіювання на Заході, але, як відомо, все, що не заборонено, дозволено, тому з метою просування своїх інтересів бізнесом використовується ряд цілком законних механізмів, результатом роботи яких є вчинення впливу на прийняття державних рішень. Ряд великих, системних і не тільки компаній та інституцій навіть тримають професіоналів, основними функціональними обов'язками яких є аналіз проєктів нормативних актів, відвідання робочих груп, комітетів, профільних заходів, де обговорюються важливі для бізнесу питання або узгоджуються проєкти регулювання. Найчастіше такі фахівці і окремі служби працюють у рамках юридичного підрозділу, але можуть працювати і гібридно — головний юрист або СЕО компанії поєднує функціонал напрямку GR.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Як правило, найбільш ефективною робота GR є за умови участі у профільних асоціаціях, які представляють той чи інший напрям бізнесу, — енергетику, фінанси, медицину тощо. Саме до таких узагальнених прохань і експертних думок, що виходить «від ринку», прислухаються як законодавець в особі Верховної Ради, так і багато інших державних органів. Самостійний процес взаємодії, наприклад, з Верховною Радою або регуляторами не є результативним, оскільки з метою зменшення ризику бути звинуваченими у корупції і лобіюванні інтересів окремих компаній державні органи неохоче спілкуються з бізнесом «поодинці», вважають за краще узагальнене спілкування з «усіма» в особі профільних асоціацій. Крім того, імідж і репутація деяких великих асоціацій (Спілки українських підприємців, Європейської бізнес асоціації, ТПП або Американської торгової палати) апріорі привертає увагу органу влади, тому участь у них або співпраця з ними є невід'ємним правилом при побудові ефективної GR-стратегії.
Що стосується самого процесу взаємодії з державними органами, то у більшості випадків перед прийняттям проєкту нормативного акта, будь то законопроект чи документ галузевого регулювання, він публікується для ознайомлення з ним профільних учасників, бізнес-процеси яких такий акт буде зачіпати. Після публікації ініціатор проєкту бере паузу для його обробки профільним бізнесом, після чого збираються робочі групи, які розглядають подані бізнес-асоціаціями пропозиції, щось приймають, щось узгоджують і за результатами розгляду можуть доповнити проєкт відповідними змінами. Так виглядає процес підготовки законопроектів у Верховній Раді, так само працюють більшість регуляторів, оскільки ніхто краще за бізнес не може передбачити наслідки для своїх процесів при зміні регулювання.
Отже, найважливішим при побудові ефективної GR-стратегії на підприємстві є визначення основних профільних асоціацій або окремих профільних комітетів у великих, масштабних асоціаціях з наведеного вище списку. Після цього, зрозуміло, постає необхідність вступу в зазначені асоціації, комітети або співпраці з ними.
Вкрай важливою також є здорова взаємодія з конкурентами, які працюють в аналогічній сфері, з метою спільної обробки регуляторних ініціатив, оскільки, як вже говорилося, і законодавець, і більшість державних органів вважають за краще працювати з бізнесом в цілому, а не з окремими компаніями.
Цьому фактору не можна не приділити окрему увагу, оскільки результат може бути вкрай негативним, коли від одного сегмента бізнесу при взаємодії, наприклад, з галузевим регулятором на адресу останнього приходять суперечливі за характером пропозиції і ініціативи. У такому випадку можна отримати зворотний результат — регулятор, не беручи до увагу подані пропозиції, зробить по-своєму.
Третім важливим фактором може вважатися прямий контакт і комунікація з державним органом у рамках робочих груп або комітетів. У таких випадках бізнес вже може виступати як від свого імені, так і від імені профільної асоціації.
І останнім, найважливішим фактором успіху на терені GR є детальне опрацювання проектів нормативних актів та відсутність заперечень без альтернативи. Іншими словами, якщо ми говоримо «ні» якійсь нормі в проєкті, то маємо запропонувати регулятору чи законодавцю альтернативу, а краще дві або три, щоб у нього була можливість вибору серед пропрацьованих бізнесом схожих трактувань чи норм.
Дотримання зазначених рекомендацій, зрозуміло, не є панацеєю при роботі GR, але є законним прикладом роботи цього напряму в умовах сьогоднішнього дня в нашій країні.