Однією з форм митного контролю, визначених Митним кодексом України (далі — МК України), є проведення органом доходів і зборів документальних перевірок щодо дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи (далі — документальні перевірки). Оскаржуючи дії з проведення документальних перевірок, позивачі зазначають про відсутність на це повноважень у відповідних Головних управлінь ДФС в областях, місті Києві та Офісу великих платників податків ДФС (далі — ГУ ДФС), які наразі здійснюють ці перевірки.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Слід зазначити, що відповідно до п. 34‑1 ч. 1 ст. 4 МК України, органи доходів і зборів — це центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, митниці та митні пости. Податковий кодекс України (далі — ПК України) не оперує поняттям «органи доходів і зборів», натомість відповідно до п. 41.1 ст. 41 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, та його територіальні органи віднесені до контролюючих органів.
Окрему увагу варто звернути на положення ч. 2 ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль здійснюється виключно органами доходів і зборів відповідно до норм кодексу та інших законів України. Загалом, аналізуючи встановлений порядок здійснення митного контролю, можна зробити висновок, що у зазначеній нормі мова йде виключно про митниці та її структурні підрозділи.
Повноваження з проведення документальних перевірок були делеговані відповідним ГУ ДФС відповідно до наказу Державної фіскальної служби України від 22.09.2016 р. №792. Правомірність діяльності зазначених територіальних органів ДФС з проведення документальних перевірок щодо дотримання законодавства України з питань державної митної справи, як і зазначеного наказу ДФС України, викликає багато суперечок. Адже ніби ГУ ДФС, які відповідно до норм МК України не належать до органів доходів і зборів, фактично здійснюють митний контроль на підставі наказу ДФС, що загалом не відповідає МК України. Митниці взагалі наразі позбавлені повноважень, передбачених законом, на здійснення митного контролю у формі проведення документальних перевірок.
Порядком роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 р. №650 (далі — Порядок), також передбачено, що контроль правильності класифікації товарів здійснюється митними органами.
П. 23 розд. ІІІ Порядку передбачено, що у разі виявлення після митного оформлення товарів порушення правил класифікації товарів митний орган має право самостійно класифікувати такі товари за результатами проведення документальної перевірки з дотриманням вимог законодавства України з питань державної митної справи в порядку, визначеному ст. 345‑354 Кодексу.
Саме наведеними вище нормами платники податків обґрунтовують відсутність повноважень, а отже, і незаконність дій посадових осіб ГУ ДФС щодо проведення документальних перевірок при судовому оскарженні дій, наказів про проведення документальних перевірок або податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами зазначених перевірок.
Проте суди не погоджуються з такими доводами, як правило, не надаючи суттєвих аргументів на користь правомірності діяльності контролюючих органів щодо проведення документальних перевірок. Зокрема, у справі №821/568/17 суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про наявність відповідних повноважень у ГУ ДФС в Херсонській області, проаналізувавши норму ст. 345 МК України, якою надано визначення документальної перевірки, проте немає ні слова про податкові органи. Верховний суд підтримав позицію судів, не надавши своєї оцінки щодо цього питання.
Досліджуючи питання повноважень ДФС України та її територіальних органів, пропоную звернутися до Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 р. №236.
Норми п. 1, 3 Положення визначають, що ДФС України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який реалізовує державну податкову політику, в тому числі державну політику у сфері державної митної справи. Згідно з п. 7 Положення, ДФС України здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. ДФС та її територіальні органи є органами доходів і зборів.
Наказом ДФС України від 19.10.2016 р. №875 «Про функціональні повноваження структурних підрозділів територіальних органів ДФС» серед функцій та процедур, які здійснюють структурні підрозділи ГУ/офісу ВПП/Митниць, закріплено здійснення контролю за дотриманням законодавства України з питань державної митної справи в частині своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати митних платежів шляхом організації та проведення документальних перевірок платників податків.
Таким чином, можемо дійти висновку, що ГУ ДФС є органами доходів і зборів, які відповідно до законодавства наділені повноваженнями на здійснення документальних перевірок. Отже, при судовому оскарженні дій з проведення документальної перевірки, наказу про її проведення, виданого відповідним ГУ ДФС, або податкового повідомлення-рішення, прийнятого за результатами такої перевірки, обґрунтування їх неправомірності крізь призму відсутності відповідних повноважень у контролюючих органів є безперспективним.