Перемога України у повномасштабній війні проти росії є найважливішим завданням для всього українського бізнесу й народу.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Оговтавшись від підступного удару, український бізнес розпочав відновлення, а подекуди – відродження з попелу. Це, зі свого боку, пролило світло на дещо забуті та менш пріоритетні проблеми, пов’язані з невиконанням зобов’язань, спричинених війною.
Як відомо, низка факторів досі негативно впливає на роботу судів, ускладнюючи розгляд справ та вирішення спорів судовим шляхом. А відтак компанії дедалі більше обирають швидші, зрозуміліші та доступніші способи врегулювання – переговори й медіацію.
Запровадження воєнного стану на території України суттєво не змінило позасудові способи врегулювання спорів, оскільки їх застосування залежить здебільшого від бажання сторін і не прив’язане до діяльності третіх сторін або державних органів. Однак зміни позначилися на тактиці ведення переговорів.
Ми завжди прагнемо надавати клієнту виключно високого рівня сервіс, застосовуючи, зокрема, жорсткі переговори для досягнення бажаного результату. Проте в умовах війни, екстремальної напруги та стресу такий інструмент – «жорсткі переговори» – може сприйматися контрагентом як погроза. А тому його використання наразі не рекомендується і є швидше винятком, аніж правилом.
Необхідно також пам’ятати про принцип «оголеного нерва». Уявіть щоденний стрес керівника чи власника бізнесу в умовах війни: кризовий менеджмент, надзусилля для утримання бізнесу «на плаву», відсутність доходу, подекуди перебування під окупацією й пошкодження чи навіть повне знищення активів компанії та втрата працівників. І після безперервного перебування (протягом пів року) у такому стані власник бізнесу чи його керівник зіштовхується із ще одним серйозним викликом – переговорами щодо стягнення заборгованості або врегулювання іншого якогось спору. І тоді будь-який додатковий тиск на такий «оголений нерв» може стати останньою краплею, що назавжди розірве партнерські відносини та унеможливить досягнення бажаного результату як взаємовигідного компромісу для обох сторін.
А тому завжди треба пам’ятати про імовірну подальшу співпрацю, свою ділову репутацію і, звичайно, про партнерські відносини з контрагентами, а також керуватися раціональною логікою під час урегулювання спорів. Усі вимоги стосовно тих чи інших зобов’язань мають бути обґрунтованими, а пропозиції для вирішення спору – підготовленими.
Необхідно знати й розуміти свого контрагента не лише як бізнес, а й персонально, розуміти настрій та психологію саме людини, яка безпосередньо бере участь у переговорах. Знання таких особливостей дасть змогу одразу зрозуміти, чи дійсно ваш партнер налаштований саме на вирішення спору, чи зможе він раціонально сприйняти запропоновані варіанти врегулювання, чи, можливо, це просто марне витрачання часу.
І наразі остання порада: обов’язково пам’ятайте про «рамку вигоди». Врегулювання спорів у досудовому порядку завжди передбачає пошук компромісу. Особливо нині, під час застосування кризового менеджменту кожною українською компанією та намагань зменшити витрати, варто продемонструвати рамку вигоди для свого контрагента. Це може бути згода з деякими несуттєвими для вас, але важливими для контрагента вимогами, надання знижки або реструктуризації заборгованості зі зручним та реальним для виконання графіком. Такий жест не лише збереже відносини між компаніями, але й позитивно вплине на результати врегулювання спору.
Отож підсумуємо: ретельна підготовка, правильний підхід до ініціації та проведення переговорів, знання свого контрагента, всебічне сприяння та пошук компромісів є запорукою успіху для швидкого й ефективного врегулювання спору в умовах воєнного стану.