Хочу висловити свою окрему думку на постанову Великої Палати Верховного Суду (далі – ВП ВС) у справі 925/556/21 від 01.03.23, так як вважаю, що шановна Велика Палата ВС припустилася певних помилок – як щодо юрисдикції, так і стосовно відшкодування шкоди, завданої контролюючим органом. Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини.
Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! Звернімося до постанови ВП ВС: 1. Короткий зміст позовних вимог 1.1. У квітні 2021 року ВП «Імпульс Плюс» звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Головного управління Державної податкової служби (далі – ГУ ДПС) та Казначейства про стягнення з Державного бюджету України 1 236 916,80 грн збитків. 1.2. Позов мотивовано тим, що внаслідок протиправної поведінки ГУ ДПС, яке заблокувало реєстрацію оформленої Позивачем податкової накладної від 22.07.2020 № 2 (далі – Податкова накладна), ВП «Імпульс Плюс» допустило порушення умов укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Комбінат хлібопродуктів «Тальне» (далі – КХ «Тальне», Покупець) договору поставки від 15.07.2020 № 105 з урахуванням додаткової угоди від 21.07.2020 (далі – Договір), у зв'язку із чим було змушене сплатити на користь цього контрагента 1 236 916,80 грн штрафних санкцій, які Продавець вважає своїми збитками. 4. Доводи Скаржника, викладені у касаційній скарзі 4.1. Скаржник вважає, що спірні відносини у цій справі виникли з податкового законодавства та стосуються повноважень ГУ ДПС щодо здійснення функцій з реєстрації Податкової накладної, а заявлена у справі вимога про стягнення збитків за своєю суттю є вимогою вирішити публічно-правовий спір щодо зобов'язання вчинити дії з реєстрації Податкової накладної. Однак суд першої інстанції допустив порушення норм ст.ст. 2, 4, 5, 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) та ст. 185 ГПК України, а також не врахував висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 04.12.2018 у справі № 910/23482/17, і висновки КГС ВС, викладені у постановах від 16.09.2020 у справі № 916/978/19 та від 20.04.2021 у справі № 910/16215/19, оскільки розглянув цей спір за правилами господарського судочинства. Водночас суд першої інстанції не розглянув подане у підготовчому засіданні клопотання ГУ ДПС про закриття провадження у справі. Щодо юрисдикції 8.40. У цій справі предметом позову є стягнення з Державного бюджету України збитків, завданих протиправною поведінкою ГУ ДПС, яке заблокувало реєстрацію оформленої Продавцем Податкової накладної, що спричинило необхідність сплати ним на користь Покупця штрафних санкцій. 8.42. Звернення з позовом у цій справі не спрямоване на відновлення прав продавця у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку ГУ ДПС, що суттєво відрізняє її від справ № 910/23482/17 та № 910/16215/19, на висновки Верховного Суду з яких посилалось ГУ ДПС, обґрунтовуючи необхідність розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства. 8.43. Так, у справі № 910/16215/19 вимоги про стягнення збитків обґрунтовувались неприйняттям податковим органом поданих позивачем для реєстрації в ЄРПН розрахунків коригування за раніше зареєстрованими податковими накладними. Заявлені у тій справі позивачем до стягнення збитки становили суму, на яку підлягали зменшенню податкові зобов'язання позивача з ПДВ відповідно до поданих ним розрахунків коригування. Відтак за характером, змістом та підставами виникнення сума, яка визначена позивачем як збитки, виникла з грошових зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), а не з цивільно-правових зобов'язань. Відносини між сторонами стосувались повноважень відповідача щодо обліку обов'язкових платежів, повернення або зарахування ПДВ, тобто заявлена у справі вимога про стягнення збитків за своєю суттю була вимогою вирішити публічно-правовий спір. 8.44. Натомість у цій справі заявлені вимоги про стягнення збитків у розмірі суми, сплаченої як відшкодування втраченого майнового інтересу Покупця, який не був стороною публічно-правових відносин між Продавцем і ГУ ДПС щодо реєстрації Податкової накладної, що не дає підстав для висновку про те, що правовідносини у справі, що розглядається, та справах № 910/23482/17 та № 910/16215/19, на які посилається ГУ ДПС на обґрунтування порушення судами попередніх інстанцій правил юрисдикції в оскаржуваних рішеннях, є подібними. На мій погляд щодо юрисдикції ВП ВС пришла до помилкового висновку. Згідно з КАСУ п.2 ч.1 ст.4: публічно-правовий спір – спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв’язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій… У цій справі предметом позову є стягнення з Державного бюджету України збитків, завданих протиправною поведінкою ГУ ДПС, яке заблокувало реєстрацію оформленої Продавцем Податкової накладної, що спричинило необхідність сплати ним на користь Покупця штрафних санкцій. І от далі ВП ВС приходить до висновку, що «звернення з позовом у цій справі не спрямоване на відновлення прав Продавця у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку ГУ ДПС, так як у цій справі заявлені вимоги про стягнення збитків у розмірі суми, сплаченої як відшкодування втраченого майнового інтересу Покупця, який не був стороною публічно-правових відносин між Продавцем і ГУ ДПС щодо реєстрації Податкової накладної». Зовсім не зрозуміло, чому ВП ВС трактує КАСУ на свій розум. 1). Одна із сторін здійснює публічно-владні управлінські функції? Так! 2). Спір виник у зв’язку із невиконанням такою стороною зазначених функцій? Так! КАСУ не вимагає інших ознак публічно-правового спору!!!!!!!!!!!!!! З точки зору КАСУ не важливо, які були відносини між Продавцем та Покупцем, між ГУ ДПС та Покупцем. Щодо п.6 ч.1 ст.5 КАСУ, а саме: Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: …прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб’єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю... Покупець в даному випадку звертається тільки за стягненням з відповідача-суб’єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Але хочу звернути увагу на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі 910/16215/19 від 20 квітня 2021 року: 6. Узагальнені доводи касаційної скарги 6.1. При ухваленні оскаржуваних рішень апеляційним та місцевим судами порушено норми процесуального права (ст.ст.4, 45 ГПК України, ст.21 Кодексу адміністративного судочинства України(далі – КАСУ)) та неправильно застосовано норми матеріального права (ст. 56 Конституції України, ст. ст.16, 22, 1166, 1173, 1174 Цивільного кодексу України, ст. ст. 20, 47, 147, 224 Господарського кодексу України, ст. 21 Податкового кодексу України). 6.2. Спір між позивачем та відповідачем, пов`язаний із протиправністю дій відповідача щодо не проведення реєстрації розрахунків коригування до податкових накладних, як публічно-правовий спір, вже вирішений адміністративними судами з прийняттям рішень в адміністративних справах №804/2320/18, №0440/6132/18, №160/594/19. відтак, спір про відшкодування відповідачем шкоди (збитків), завданих внаслідок протиправних дій ДПС, які полягають у неприйнятті для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунків коригування за січень-листопад 2018 року, внаслідок чого позивача було позбавлено права на зменшення суми податкових зобов`язань у податкових деклараціях з ПДВ у періодах повернення передплати, зважаючи на приписи ч. 5 ст. 21 КАСУ підлягає вирішенню за правилами господарського судочинства. 9. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права 9.8. Ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним і Господарським кодексами України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. 9.9. Згідно із ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. 9.10. При вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію – визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. 9.11. Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. 9.12. Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір. 9.15. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, врегульовані Податковим кодексом України (далі – ПК України), відповідно до п. 7.3 ст. 7 якого будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства. 9.21. При розмежуванні юрисдикційних форм захисту порушеного права основним критерієм є характер (юридичний зміст) спірних відносин. 9.22. До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. 9.23 Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. 9.24. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. 9.31.Аргумент касаційної скарги, наведений у п. 6.2 цієї постанови, про те, що публічно-правовий спір між сторонами вже вирішено в межах справ №804/2320/18, №0440/6132/18, №160/594/19, а у справі №910/16215/19 заявлено позовні вимоги лише про стягнення шкоди (збитків), не змінює суті та змісту спірних правовідносин у цій справі, а також не впливає на обов`язок суду щодо дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. ВП ВС у своїй постанові не відходить від висновку КГС ВС, а лише у п. 8.43. зазначає, що «за характером, змістом та підставами виникнення сума, яка визначена позивачем як збитки, виникла з грошових зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), а не з цивільно-правових зобов'язань». але йдеться про висновок КГС ВС, що у п. 9.31. своєї постанови, що в межах адміністративного судочинства може бути розглянуто спір навіть, якщо завлено позивні вимоги лише про стягнення збитків. Тобто спір у цій справі між продавцем, ГУ ДПС та казначейством зрозуміло мав би вирішуватися за правилами адміністративного судочинства. Щодо відшкодування шкоди, завданої контролюючим органом Знову звернемося до постанови ВП ВС: Стосовно умов відповідальності держави 8.49.1. Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. 8.49.5. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі ст. 1173 ЦК України. 8.49.6. Збитки – це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконане боржником. 8.49.8. Причинний зв'язок як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а отже, доведенню підлягає факт того, що його протиправні дії є причиною, а збитки – наслідком такої протиправної поведінки. 8.59. Саме лише зазначення у підп. 114.3.2 п. 114.3 ст.114 ПК України, що штрафні санкції, сплачені контрагентам платника податку, можуть включатись до складу шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, не означає (!!!!!), що сплата контрагенту штрафних санкцій у будь-якому розмірі становить достатню причину для визнання того, що вони знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку з такими протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів з огляду на викладені вище висновки. 10.5. Оскарження рішення, дії або бездіяльності контролюючого органу як таке, що спрямоване на відновлення суб'єктивного права чи законного інтересу, і вимога про відшкодування шкоди, завданої втратою цього права чи інтересу, є зверненням до конкуруючих способів захисту, одночасно надати які суд не може. На мій погляд, стосовно відшкодування шкоди, завданої контролюючим органом, ВП ВС пришла до помилкового висновку. Згідно з підп. 114.3.2 п. 114.3 ст. 114 ПК України: Шкода, заподіяна протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, може включати: додаткові витрати, понесені платником податку внаслідок протиправних рішень, дій чи бездіяльності контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб (штрафні санкції, сплачені контрагентам платника податку, вартість додаткових робіт, послуг, додатково витрачених матеріалів тощо)… Тобто саме з п.8.59. згаданої постанови ВП ВС не можливо погодитися, так як цей пункт у пряму суперечить ПК України. Насамперед йдеться не про у будь-якому розмірі штрафні санкції, а про штрафні санкції у розмірі, зазначеному в договорі між Продавцем та Покупцем, до того ж реально сплачені. Далі – штрафні санкції були сплачені внаслідок протиправної поведінки ГУ ДПС, яке заблокувало реєстрацію оформленої Позивачем податкової накладної. Протиправність такої поведінки була встановлена рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 09.12.2020 у справі № 580/3394/20, яке набрало законної сили. Сплата Продавця на користь Покупця штрафу є об'єктивним зменшенням майнових благ Продавця, а значить є його збитками; причинний зв'язок між діями ГУ ДПС і завданими збитками полягає в тому, що порушення продавцем зобов'язання перед покупцем за договором щодо своєчасної реєстрації податкової накладної і сплата на користь цього товариства штрафних санкцій було об'єктивним наслідком поведінки ГУ ДПС, яке протиправно зупинило реєстрацію у ЄРПН зазначеної Податкової накладної. Тобто згідно з підп. 114.3.2 п. 114.3 ст. 114 ПК України у цьому випадку штрафні санкції, сплачені згідно з договором Покупцем Продавцю, є шкодою, що заподіяна протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів. А якщо п. 8.59. постанови ВП ВС є помилковим, то і висновок з нього, а саме п. 10.5. постанови ВП ВС – є також помилковим.
27 березня 2023, 17:59