Останні соціологічні дослідження групи «Рейтинг» проказали, що українці вважають е-декларування одним з найбільших успіхів України у 2016 р. Передують е-декларуванню, щоправда, перемога Джамали на Євробаченні, виступ нашої збірної на Параолімпійських Іграх у Ріо-де-Жанейро та урядова ініціатива підняти мінімальну зарплату до 3200 грн. Менше ніж за це нововведення раділи навіть за зниження акцизу на ввезення вживаних машин з-за кордону та запровадження механізму конкурсного відбору держслужбовців.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Якщо минулого року під так звану першу хвилю декларування потрапили тільки 100 тис. вищих посадових осіб держави (президент, уряд, народні депутати, судді, прокурори, слідчі та інші), то вже цього року до них долучаться ще близько 700-800 тис. службових і посадових осіб, які працюють в органах влади та місцевого самоврядування, у державних і комунальних установах. Всі вони, навіть якщо звільнились з посади минулого року, мають подати е-декларації за минулий рік до 01.04.2017 р. Наскільки технічно вдало буде організовано процес на цей раз? Сподіваємося, що помилки першого етапу врахують і виправлять, щоб декларантам знову не довелося тижнями намагатися зареєструватися в системі декларації та пити заспокійливі.
Варто звернути увагу на основні висновки за результатами попереднього декларування. В Україні повністю відсутня податкова культура. Жодний громадянин ніколи не зможе пояснити походження своїх статків, оскільки він ніде не фіксував інформацію про доходи. Питання тут не лише до посадовців, а й до будь-якого лікаря чи водія тролейбусу, адже якщо порівняти його майно та заощадження з офіційними доходами, завжди буде діра, існування якої важко пояснити.
Річ у тім, що до 1998 р., коли був запроваджений ідентифікаційний код, відсутні будь-які архівні відомості про доходи громадян та сплату ними податків. Не будемо кривити душею – майже всі отримували зарплату в конвертах (хто у 90-х та й пізніше працював у приватному секторі). Тому довести, де людина заробила гроші до 1998 р. та чи сплатила вона з них податки, взагалі неможливо. До того ж, навіть якщо хтось повідомить у декларації, що в той час отримав 50 млн доларів і не сплатив з них податки, притягнути таку людину до кримінальної відповідальності буде неможливо, оскільки вийшли всі строки давності.
Нещодавно в ЗМІ активно обговорювали тему ініційованої Генпрокуратурою перевірки 29 народних депутатів за фактом невідповідності між задекларованими коштами та офіційними доходами. Тут треба чітко зрозуміти, що перевірка е-декларацій цих людей була фактично порівнянням вказаних статків з інформацією за ідентифікаційним кодом, скільки було зароблено та сплачено податків протягом життя. А пам’ятаючи про відсутність будь-яких відомостей у податкових органах до 1998 р., відповіді щодо розбіжностей можуть бути простими та зрозумілими, що і має з’ясувати ця перевірка.
На мою думку, при запровадженні однієї з найжорсткіших у світі систем моніторингу доходів і видатків посадовців та державних службовців доцільно було б запровадити «нульову» декларацію. Однак робити це треба лише щодо тих осіб, хто перейшов на державну службу з приватного сектора економіки, а не пропрацював усе життя на державних посадах. Такий підхід був би правильним, коли при переході на державну службу просять офіційно задекларувати статки, повідомити про те, що кандидати мають на момент вступу на посаду, а вже в майбутньому їх жорстко контролювати.
Такий підхід дозволив би зняти багато питань, адже зараз е-декларації мають подавати близько 1 млн громадян, а враховуючи інформацію про статки членів родин, то їхня кількість може сягати приблизно 3 млн осіб. Не виключено, що подібне е-декларування у перспективі може стосуватися кожного українця, тому саме «нульова» декларація, як точка відліку, дозволила б зробити цей перехід більш ефективним та менш стресовим. Звісно, дискусійним було б питання сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб зі статків, що таким чином «легалізовані», однак, думаю, при ухваленні рішення щодо «нульової» декларації в цьому питанні також вдалося б знайти консенсус.