Протягом останніх років суттєво збільшилася кількість судових справ щодо визнання батьківства та встановлення факту батьківства, що передусім пов’язано із повномасштабною війною та необхідністю захисту прав дітей і їхньої можливості спадкувати майно, отримувати аліменти тощо.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Які загальні підстави виникнення прав та обов’язків матері, батька і дитини?
Відповідно до ст. 121 Сімейного кодексу України (далі — СК України) права та обов’язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому ст.ст. 122, 125 СК України. Згідно зі змістом зазначених статей батьківство виникає на підставі перебування чоловіка і жінки у шлюбі між собою. Дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя.
Зосереджую увагу на тому, що йдеться саме про шлюб у розумінні ст. 21 СК України, відповідно до якої шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. На це слід звернути особливу увагу, адже доволі поширеною практикою сьогодення є проживання жінки та чоловіка однією сім’єю у так званих фактичних шлюбних відносинах, тобто без офіційної реєстрації шлюбу в органах РАЦс. Походження дитини від подружжя визначається на підставі свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров’я про народження дружиною дитини.
Щодо положень ст. 125 СК України, то походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини (подається як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану) або за рішенням суду. Зупинимося детальніше саме на другому випадку. Позов про визнання батьківства може бути пред’явлений матір’ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття, та особою, яка вважає себе батьком дитини. Важливо, що такий позов приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України (за прізвищем і громадянством матері, а ім’я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою).
Які докази необхідно зібрати для визнання батьківства?
Згідно з ч. 2 ст. 128 СК України підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Такими доказами можуть бути докази, що свідчать про спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини, особисті листи, сімейні фотокартки, рішення судів в інших справах тощо.
Протягом тривалого часу існувала думка про певну пріоритетність, яка давалася висновку судової молекулярно-генетичної експертизи у справах про встановлення батьківства. Водночас огляд постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 січня 2024 року у справі №367/4662/22 дає підстави стверджувати, що висновок судової молекулярно-генетичної експертизи у справах про встановлення батьківства є лише одним із засобів доказування, який підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами у справі. Ба більше, у разі відсутності висновку судової молекулярно-генетичної експертизи не виключається встановлення батьківства на підставі інших доказів (письмові, речові, електронні докази, висновки експертів, показання свідків).
Як діє суд у разі відмови особи проходити молекулярно-генетичну експертизу у справах про встановлення батьківства?
Варто зауважити, що в цьому аспекті слід виходити із постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», відповідно до якої «у разі, коли ухилення сторони у справі зазначеної категорії від участі в експертизі або від подання необхідних матеріалів, документів тощо унеможливлює її проведення, суд відповідно до ст. 146 ЦПК може визнати факт, для з’ясування якого її було призначено, або відмовити в його визнанні (залежно від того, хто зі сторін ухиляється, а також яке значення має для них ця експертиза)». Якщо відповідач у такій справі ухиляється від участі у проведенні судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи, суд має право постановити ухвалу про його примусовий привід. Як практичний приклад можна навести постанову Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі №332/2901/15, у якій Верховний Суд України залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, які задовольнили позовні вимоги про визнання батьківства через те, що відповідач ухиляється від участі в генетичній експертизі, оскільки її результати можуть підтвердити його батьківство за фактом кровного споріднення з дитиною ОСОБА_4, а жодних доказів на підтвердження неможливості прибуття для проведення призначеної судом експертизи з поважних причин він не надав.
Водночас слід зауважити, що в реаліях сьогодення можуть виникати й об’єктивні причини, через які особа не може пройти експертизу. Тож у кожному окремому випадку суду треба з’ясувати поважність причини.
Яка процедура встановлення батьківства у зв’язку з народженням дитини до того моменту, коли сплинули 10 місяців після розірвання шлюбу?
Дитина, яка народжена до спливу 10 місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя. Подружжя, а також жінка та чоловік, шлюб між якими припинено, у разі народження дитини до спливу 10 місяців після припинення їхнього шлюбу мають право подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану спільну заяву про невизнання чоловіка (колишнього чоловіка) батьком дитини. Така вимога може бути задоволена лише у разі подання іншою особою та матір’ю дитини заяви про визнання батьківства. Якщо ж справа розглядається у суді, то відповідачем має бути особа, яка записана батьком дитини. Це слідує із постанови Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі №766/20974/17 (провадження №61–22940св19).
Чи можливо встановити факт батьківства померлої особи?
Відповідно до ч. 1 ст. 130 СК України у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір’ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Але слід враховувати, що заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено «зі слів матері». Як приклад можна навести постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2024 року у справі №641/8921/21.
Окрім цього, слід зауважити і на можливості оскарження факту батьківства особи, яка записана після своєї смерті батьком дитини спадкоємцями (дружиною, батьками та дітьми). Як приклад наведемо постанову ОП КЦС ВС від 31 липня 2023 року у справі №461/3122/19.
Підсумовуючи, можемо зазначити про доволі змістовну судову практику у спорах щодо визнання батьківства та встановлення факту батьківства. Варто зауважити, що є можливість розв’язати ці питання досудово. Проте доволі часто батьки не бажають розв’язувати такі питання, що може призводити навіть до встановлення відповідних фактів після смерті ймовірного батька. Аналіз судової практики дає підстави констатувати, що суди відходять від практики пріоритетного врахування молекулярно-генетичної експертизи у справах про встановлення батьківства, отже, запорукою успіху в розгляді відповідних справ є підготовка належної доказової бази.