Цивільне законодавство захищає законні та обґрунтовані інтереси всіх сторін договору. Такий захист відбувається як на рівні матеріальних норм права, так і принципів цивільного права і договірних правовідносин, а також на рівні судової практики.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Однією з найпоширеніших та, з нашого досвіду, найскладніших практик вирішення договірних спорів є практика договорів підряду на виконання будівельних робіт. З одного боку, положення глав 53 та 61 Цивільного кодексу України містять інструкції, які дають змогу сторонам врегулювати спірні правовідносини або визначити поведінку у випадку недобросовісного виконання своїх зобов’язань іншою стороною. З іншого боку, різний рівень розуміння та інтерпретації спору, усталена судова практика та людський фактор роблять практичне виконання положень Цивільного кодексу України не таким очевидним і простим, як здається на перший погляд при прочитанні відповідних правових норм.
З нашої практики вбачається висновок, що розірвати договір з ініціативи замовника набагато простіше, ніж з ініціативи підрядника. Замовник може завжди відмовитися від виконання договору в будь-який момент (однак таке рішення не звільняє замовника від оплати вартості фактично виконаних робіт). Окрім того, навіть судова практика про розірвання договору підряду з ініціативи замовника та у зв’язку із невиконанням підрядником своїх зобов’язань є більш стабільною та впорядкованою.
Водночас набагато складнішою виявляється ситуація, коли підрядник, розуміючи неможливість виконати договір через поведінку замовника, бажає розірвати договір. У цій статті ми проаналізуємо ситуацію, коли дії підрядника виключно добросовісні. Ми не будемо брати до уваги ситуації, коли підрядник порушує свої зобов’язання умисно або виявився недобросовісним, хоча й зробимо застереження, що досить часто недобросовісні підрядники приховують свою недобросовісність за ширмою «порядних» інструментів, про які йтиметься далі.
Що каже закон?
Цивільний кодекс України містить як загальні, так і спеціальні норми, які дають право підряднику обрати варіанти поведінки в умовах порушення його прав замовником і неможливості виконати роботи з вини замовника.
Зокрема, ст. 651 ЦК України містить загальні правила, однакові як для замовника, так і підрядника. Так, сторони можуть встановити порядок та умови односторонньої відмови від договору в тексті самого договору. Цей випадок є найпростішим для підрядника. Тож з метою захисту свого інтересу радимо передусім відповідально поставитися до процедури підготовки та погодження тексту договору підряду перед його укладенням.
Але що ж робити підряднику, якщо в договорі не передбачено його права на односторонню відмову від договору? Та сама ст. 651 ЦК України містить положення, що будь-яка сторона має право звернутися до суду з вимогою розірвати договір, якщо інша сторона істотно порушила вимоги договору.
При цьому істотним вважається таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим порушенням шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Крім загальних норм, ЦК України містить особливі положення, які передбачені спеціальною гл. 61 під назвою «Підряд». Зокрема, ст. 848 ЦК України визначає, що підрядник має право відмовитися від договору підряду та вимагати від замовника відшкодування збитків за наявності таких умов:
1) підрядник своєчасно попередив замовника про необхідність замінити недоброякісний або непридатний матеріал, замінити вказівки про спосіб виконання роботи або усунути інші обставини;
2) відповідні неякісні матеріали, вказівки та обставини загрожують якості або придатності результату роботи;
3) замовник не виконав вимогу підрядника про відповідну заміну чи усунення обставин, які не дозволяють підряднику якісно виконати роботи.
Окрім права підрядника відмовитися від договору, якщо матеріал або вказівки, надані замовником, загрожують якості робіт, ст. 848 ЦК України також передбачає обов’язок підрядника відмовитися від договору, якщо використання недоброякісного або непридатного матеріалу чи додержання вказівок замовника загрожує життю та здоров’ю людей або призводить до порушення екологічних, санітарних правил, правил безпеки людей та інших вимог.
Звертаємо увагу, що ст. 847 ЦК України прямо передбачає обов’язок підрядника завчасно повідомити замовника про такі обставини:
1) про неякісність чи непридатність наданих матеріалів;
2) про те, що вказівки замовника загрожують якості робіт чи призведуть до непридатності результату робіт до використання;
3) про наявність інших обставин, що не залежать від підрядника, які загрожують якості або придатності результату роботи.
Отже, право підрядника розірвати договір через недобросовісність або інші винні дії замовника не абсолютне і залежить від виконання підрядником свого обов’язку своєчасно повідомити замовника про вказані вище перепони у якісному виконанні робіт.
Що каже судова практика?
На перший погляд, норми ЦК України виглядають логічними і простими: якщо підрядник розуміє, що замовник своїми діями ставить під загрозу якість робіт чи можливість використовувати результат робіт, підрядник зобов’язаний своєчасно повідомити про це замовника, а якщо замовник не виправив чинники, які створюють загрозу якості чи можливості використання результатів робіт — підрядник має право (а в деяких випадках і зобов’язаний) відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків. У випадку, якщо замовник істотно порушує права підрядника, підрядник має право звернутися до суду з вимогою про розірвання договору та стягнення збитків.
Однак, як прийнято в національній правозастосовній практиці, будь-яка хвиля «очевидності» та «зрозумілості» норми розбивається об скелю судової практики та судового тлумачення права. Як ст. 651, так і ст.ст. 847 і 848 ЦК України містять оціночні поняття, які можуть по-різному сприйматися і тлумачитися різними сторонами договору і судом. До таких понять, зокрема, належать «істотність порушення», «своєчасність повідомлення», «загроза», «якість результатів робіт», «придатність результатів робіт» — всі ці поняття не мають однозначного законодавчо закріпленого визначення, а отже, можуть тлумачитися як сторонами договору, так і судом через своє внутрішнє переконання.
Саме у зв’язку із фактором неоднакового розуміння та оцінки обставин кожного окремого спору різними сторонами і судом і, як наслідок, неможливості формування визначеної практики правозастосування в цій категорії справ, ми радимо за можливості детально визначати порядок односторонньої відмови від договору всіма сторонами на етапі укладення договору.
Водночас при визначенні стратегії поведінки під час захисту прав підрядника на етапі виконання договору ми радимо звернути увагу на Постанову Касаційного господарського суду від 18 червня 2024 року у справі №910/97/22.
Зазначена Постанова має декілька послідовних позицій Верховного Суду щодо оцінки добросовісності та суперечливої поведінки сторін договору під час його реалізації. Зокрема, Верховний Суд у цій Постанові встановив, що дії позивача як виконавця робіт були добросовісними, а в діях відповідача як замовника простежуються ознаки суперечливої поведінки, що зі свого боку впливає на правильне вирішення спору по суті.
Проте важливо зазначити, що практика Верховного Суду в питанні оцінки добросовісності дій сторін не може бути універсальною, адже кожен випадок за своєю суттю і наслідками є унікальним, а отже, не завжди транслювання практики Верховного Суду на поведінку сторін в іншому спорі може бути доречним.
Отже, добросовісність сторін за договором та їхня поведінка під час виконання договору мають істотне значення для вирішення спору в судовому порядку. Однак не буде зайвим наголосити, що в кожному випадку стандарти добросовісності та суперечливої поведінки можуть мати різний прояв і не завжди та поведінка, яку сторона вважає добросовісною, буде визнана добросовісною в суді.
З метою забезпечення належної доказової бази добросовісності виконавця робіт підряднику варто звертати увагу на активне офіційне листування із замовником та максимально формалізувати (відображати документально) процес виконання робіт. Нехтування підрядником завчасного попередження замовника про перешкоди у виконанні робіт, нехтування офіційним листуванням (коли в комунікації переважають усні домовленості) в подальшому зможе зіграти злий жарт саме із підрядником, оскільки останній має доказати свою добросовісність під час виконання робіт.
Тобто половина успіху під час захисту прав та інтересів підрядника від дій недобросовісного замовника залежить від поведінки самого підрядника, його реакції на перешкоджання замовником повному та своєчасному виконанню підрядником своїх обов’язків за договором, що може вплинути на якість об’єкта будівництва.
Поведінка саме підрядника — як перша допомога постраждалому — швидкість реагування на недобросовісні дії замовника істотно впливає на подальший розвиток подій. Тому закликаємо підрядників не чекати розвитку спору, а невідкладно реагувати на будь-який прояв недобросовісності замовника. Витрата паперу на офіційне листування під час виконання договору зекономить вам папір для судових спорів у майбутньому.