Довіра до судової гілки влади відіграє чимале значення як для звичайного громадянина, так і для інвестора, оскільки саме суд покликаний забезпечити реальний, а не ілюзорний захист прав і свобод сторін у судовому процесі. Вже 6 років поспіль, починаючи з 2013 р., Європейська Бізнес Асоціація цікавиться у інвесторів та юристів про їхню довіру до судової системи. Цього разу респонденти оцінювали систему правосуддя за 2018 р. за 5‑бальною шкалою.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Нагадаю, що у професійної спільноти — юристів in‑house та представників юридичних і консалтингових компаній — ми запитали про їхні враження від взаємодії окремо з господарськими та адміністративними судами, а також просили оцінити чинники організації та діяльності української судової системи, серед яких прозорість судового процесу, кваліфікація та професіоналізм суддів, передбачуваність результатів судового процесу за аналогічними питаннями, якість (обґрунтованість, вмотивованість) судових рішень тощо.
Лідери компаній-членів Асоціації висловлювали свої загальні настрої щодо правосуддя в Україні в межах двох хвиль Індексу інвестиційної привабливості України 2018 р. Чесно кажучи, хотілося б (ми очікували) побачити більш високі показники за результатами 2018 р. Адже це свідчило б щонайменше про позитивні тренди у напрямку перезапуску судової системи, а також про те, що бізнес-спільнота це відчуває. Рік роботи нового процесуального законодавства також стимулював наші позитивні сподівання. Однак 44% респондентів зазначили, що судова правозастосовна діяльність зазнала лише деяких незначних змін, але це вже непоганий сигнал.
Питання довіри до судової гілки влади ніколи не було легким в українських реаліях (та й не тільки в українських). Інтегральний показник судового індексу за результатами 2018 р. становить 2,48 з 5 можливих балів, що лише на 3% вище від попереднього результату. Водночас це найвища оцінка, починаючи з 2013 р. Варто зазначити, що за результатами 2018 р. всі компоненти інтегрального показника судового індексу продемонстрували незначну позивну динаміку, чого не можна було сказати про показники 2017 р., коли загальна оцінка судової системи з боку професійної спільноти, а також середня оцінка чинників організації та діяльності судової влади знизилися, якщо порівнювати з 2016 р. Така негативна динаміка свідчила про певне розчарування в очікуваннях на «швидке» судове перезавантаження.
Чому ж у цьому році ми не побачили «прорив»? Пропоную розглянути декілька моментів, на які звертають увагу представники бізнесу.
Судова реформа, серед іншого, була спрямована на посилення незалежності судової влади (як інституційної, так і окремо кожного судді). На жаль, оцінка незалежності судової системи (2.37 у 2018 р. та 2.26 у 2017 р.) досі залишається аутсайдером з‑поміж усіх чинників судового індексу, які аналізуються експертами компаній-членів Асоціації. Можливо, такі настрої пов'язані з тим, що не відбулося, як бажалося, кардинального оновлення суддівського корпусу. Беручи до уваги положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, можна з впевненістю стверджувати, що незалежність судів (та суддів) лежить в основі функціонування правосуддя.
На другому місці з низькою оцінкою 2.38, яка мало відрізняється від результатів минулого року (2.33 у 2017 р.) — строки розгляду справ. Це й не дивно, адже завантаженість суддів є драматичною. Згідно з результатами нашого дослідження, трійка лідерів, чиї рішення оскаржуються суб'єктами господарювання, виглядає таким чином: Державна фіскальна служба, Антимонопольний комітет та Державна служба України з питань праці.
Не применшуючи значення суду, я переконана у важливості розвитку та оновлення інституту адміністративного оскарження як механізму досудового врегулювання спорів. Якісний процес адміністративного оскарження допоможе зекономити час і зусилля відповідних учасників та сприятиме розвантаженню судової влади.
За даними судової статистики, середня кількість розглянутих справ одним повноважним суддею у 2017 р. в окружних адміністративних судах становила 297, а в апеляційних адмінсудах — 386 (наводжу для прикладу ці суди, оскільки саме вони традиційно отримують трохи нижчі оцінки, ніж господарські, за усіма компонентами інтегрального показника). Безперечно, це має прямий вплив на якість судових рішень та оперативність судового процесу. Особливо гостро ця «хвороба» проявляється в судах першої та апеляційної інстанцій, де через недостатнє або вибіркове мотивування рішень створюються додаткові перешкоди на шляху ефективного правосуддя.
До речі, завантаженість входить у топ‑3 чинників, що мають негативний влив на судову систему. На першому місці корупція, а на третьому — неефективність і тривалість виконання ухвалених судом рішень.
У 2018 р. професійна юридична спільнота вище оцінила передбачуваність результатів судового процесу (2.79 з 5 можливих) у порівнянні з попереднім роком. На жаль, результат все ще знаходиться у негативній площинні. Єдність застосування закону має значення для забезпечення принципу рівності перед законом, а неодноразове ухвалення рішень, що суперечать одне одному, може мати своїм наслідком порушення права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Водночас Консультативна рада європейських суддів у своєму висновку «Про роль судів у забезпеченні єдності застосування закону» від 10.11.2017 р. зазначає, що єдність правозастосовної практики не повинна загрожувати принципу незалежності суддів та призводити до негнучкості в розвитку права.
В цьому контексті не можу не відзначити позитивні тренди у способі викладення судових рішень, що пов'язані з результатами роботи Великої Палати Верховного Суду, яка покликана забезпечити послідовну правозастосовну практику. Сподіваємося, що ця тенденція буде лише масштабуватися як щодо якості процесуальних документів, так і щодо правової визначеності.
Замість висновків, хотілося б наголосити на важливості внутрішньої та зовнішньої комунікації, яка допоможе подолати вакуум між судовими інстанціями та споживачами послуг правосуддя. Інформування про зміни, труднощі та успіхи у реформуванні судової системи сприятиме не лише відновленню довіри, але й підвищенню правової обізнаності суспільства.