Традиційним способом вирішення корпоративних спорів є судове провадження. Деякою мірою судовий розгляд корпоративних спорів і особливо корпоративних спорів міжнародного характеру було замінено розглядом справи у міжнародному арбітражному суді. Судовий метод врегулювання конфлікту є досить обтяжливим з огляду на численні недоліки судових процедур, серед яких часові та фінансові втрати. Тому в цьому контексті все важливішого значення набуває інститут медіації та арбітражу.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
В Україні новий виток у розвитку альтернативних способів вирішення конфліктів був запущений після прийняття Закону «Про медіацію». Використання позасудових методів, таких як корпоративна медіація, є ознакою зрілості правової системи, що базується на розвитку громадянського суспільства та підвищеній правовій свідомості. Основна перевага медіації полягає у тому, що вона фокусується на інтересах учасників процесу. Хоча і не завжди вдається досягти консенсусу, медіація дає сторонам змогу краще усвідомити причини конфлікту та зрозуміти свої вимоги. В Україні медіація як метод вирішення спорів, зокрема в корпоративній сфері, знаходиться на початковому етапі розвитку та потребує подальшого впровадження в практику.
Як медіація допомагає врегулювати корпоративний спір?
Медіація — це широкий спектр комунікативних навичок, заснованих на емпатії, відносності, взаємоповазі, саморефлексії, впевненості, довірі та терпінні, і це лише деякі з компонентів, що наповнюють змістом структуровану процедуру, незалежно від того, як вона називається, під час якої дві або більше сторін на добровільній основі намагаються самостійно вирішити спір за допомогою третьої сторони.
Хоча медіація є відносно новим методом у практиці корпоративного управління і застосовується досить обмежено, вона може виявитися надзвичайно корисною у запобіганні спорам і могла б застосовуватися більш системно з метою врегулювання конфліктів у галузі корпоративного управління. Медіація може бути успішно впроваджена для врегулювання комерційних і трудових спорів, а також спорів міжнародного характеру, де сторонами суперечки є інвестори з різних країн.
Зазвичай процес медіації починається з обміну письмовими повідомленнями. Оскільки медіатор не оцінює змісту спору, письмові повідомлення надсилаються у стислій формі, за винятком випадків, коли сторони вважають за необхідне поінформувати одна одну про свою позицію. Як правило, наступний крок — це організація спільної зустрічі, після якої медіатор приватно зустрічається з кожною зі сторін.
Ці зустрічі можуть проводитися методом «човникової дипломатії» (тобто переговорів, пов’язаних із поперемінним відвідуванням то однієї, то іншої сторони). Медіатор ставить відкриті запитання (тобто запитання, які допускають різноманітні варіанти відповіді) щодо потреб та інтересів учасників.Часто медіатору стає відома інформація, яку одна сторона не хотіла б доводити до відома іншої. Ця інформація переважно стосується пріоритетів і преференцій, що могли б допомогти виробити варіант врегулювання спору. Отримавши таку інформацію, медіатор може згодом розгледіти контури оптимального варіанта врегулювання спору. Цей варіант ніколи б не спав на думку жодній зі сторін під час звичайних переговорів через їхнє (цілком зрозуміле) небажання ділитися інформацією з остраху, що її може використатиу своїхцілях інша сторона. Медіатор поступово переходить від «діагностики» спору до переговорів. Переговори можуть проводитись у присутності обох сторін або шляхом приватних зустрічей із кожною з них. Під час переговорів медіатор відстежує процес комунікації і намагається усунути практичні та психологічні перешкоди, що заважають врегулюванню конфлікту. Надзвичайно важливим є те, що медіатор завжди залишається нейтральним і уникає ситуацій, за яких його дії можуть розцінюватися як прихильне ставлення до однієї зі сторін або схильність до певного варіанта врегулювання спору.
При вирішенні корпоративних спорів особливо важливо звертати увагу на комерційну медіацію та медіацію всередині організацій. Комерційна медіація передбачає врегулювання спорів у сфері бізнес-відносин, де кожна сторона діє самостійно та незалежно. У таких процесах зазвичай залучають сторонніх фахівців — медіаторів ззовні.
Медіація в межах організації стосується внутрішніх конфліктів між працівниками компанії, і в такому випадку медіатором може виступати як хтось зі співробітників, так і зовнішній консультант. Вона спрямована на врахування не лише позицій учасників переговорів, а й їхніхінтересів і цінностей. Медіація може бути задіяна як на початкових етапах переговорів, такі тоді, коли досягнення згоди між сторонами стає неможливим традиційними методами.
Медіація як альтернатива судовим спорам
З прийняттям Закону «Про медіацію» ця процедура стала доступною для врегулювання будь-яких конфліктів, зокрема у цивільній, сімейній, трудовій, господарській, адміністративній сферах. Закон також стимулює учасників спору уникати судових позовів і розв’язувати свої питання з допомогою неупередженого медіатора.
З дня набрання чинності Законом змін зазнав, зокрема, Кодекс адміністративного судочинства України. Передбачається, що у разі, якщо під час підготовчого судового засідання сторони домовляться провести позасудове врегулювання спору шляхом медіації, суд повинен зупинити провадження у справі. Якщо за результатами процедури буде досягнуто згоди, суд поверне позивачу 60% сплаченого судового збору.
Згідно із Законом, медіація не визначена як обов’язкова процедура, якщо справа вже розглядається в судовому порядку. Водночас законодавець цим Законом вносить зміни до процесуальних кодексів. Отже, якщо сторони погоджуються вирішити конфлікт шляхом медіації, суд зобов’язаний зупинити провадження, алене більш ніж на 90 днів з моменту винесення ухвали про зупинення провадження у справі. За результатами проведеної медіації сторони можуть укласти мирову угоду, яку суд має затвердити у випадку, якщо вона не порушує права третіх осіб.
На практиці сторони часто зловживають інститутом медіації. Наприклад, сторона погоджується на врегулювання конфлікту за участі медіатора, алене має на це жодного дійсного наміру, а лише в такий спосіб намагається затягнути процес і зупинити провадження.
Хоча цей Закон має потенціал позитивно вплинути на вирішення спорів, його ефективність залежить від готовності суспільства до його застосування та від кваліфікації медіаторів. Для цього важливо популяризувати альтернативні способи розв’язання конфліктів і підвищити професіоналізм медіаторів, щоб вони могли стати затребуваними у сфері розв’язання конфліктів.
Міжнародний комерційний арбітраж
В Україні можуть функціонувати як постійно діючі третейські суди, так і суди для вирішення окремих спорів (ad hoc). Ці суди створюються без статусу юридичної особи. Постійно діючий третейський суд очолюється головою, якого обирають відповідно до Положення про постійно діючий третейський суд. В країні діє декілька таких судів, серед яких Міжнародний комерційний арбітражний суд (ICAC), що забезпечує альтернативне вирішення комерційних спорів між приватними особами. Сторони мають можливість укласти угоду про передачу спору на розгляд арбітражної установи замість державного суду.
ICAC, який діє при Торгово-промисловій палаті України, є однією з найвпливовіших установ у регіоні. З моменту заснування він розглянув понад 11 000 справ, приймаючи щорічно в середньому 300–600 нових справ.
Компетенція міжнародних комерційних арбітражів включає не лише вирішення спору по суті, але й ведення справи з дотриманням принципів справедливої процедури, що є гарантією ефективного правосуддя.
Тенденції, що формують майбутнє медіації
Майбутнє медіації визначають кілька ключових тенденцій. Перша з них — інтеграція технологій. З розвитком цифрових платформ і віддаленої роботи віртуальна медіація стає дедалі популярнішою.
Друга тенденція — це міжкультурна та міжнародна медіація. У глобалізованому світі все більше спорів виникає між представниками різних культур, тому медіаторам важливо враховувати культурну динаміку для успішного розв’язання конфліктів.
Третьою є поява нішевої медіації. Певні сфери, такі як екологія чи кіберконфлікти, потребують спеціалізованого підходу, і ця галузь стрімко розвивається.
Крім того, зростає попит на спільну медіацію, особливо в складних спорах із кількома сторонами. Нові підходи до багатосторонньої медіації змінюють ландшафт розв’язання конфліктів.
І нарешті ключовою тенденцією є підготовка наступного покоління медіаторів. Навчання, зокрема використанню штучного інтелекту, стане вирішальним фактором для успіху в майбутньому.