На відміну від політиків, експертне середовище уже не обговорює, чи потрібно скасування мораторію, чи не потрібно. Аргументи «за» і «проти» запровадження ринку землі вже не є актуальними, хоча про них говорять політики, а слідом за ними – і ЗМІ. Ринок буде - це однозначно. Питання лише в тому, коли (з 1 січня або через 3, 5, 10 років) і якою буде при цьому правова та організаційна системи.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Важлива річ при обговоренні теми ринку землі - побоювання щодо того, що буде, коли скасують мораторій. Частина з них є обґрунтованими, частина - суб’єктивними, але досить часто вони стають предметом маніпуляцій з боку політичних партій. Маніпуляцій поменшало б, якби люди отримували щодо складних питань не лише гасла із телевізору, але й бодай якусь раціональну інформацію, яка спонукала б їх подумати і прийняти власне рішення.
Питання, де брати таку інформацію, лишається відкритим, проте обнадійливим прикладом я б назвав дискусію «Вільний обіг землі: потужний стимул для зростання економіки чи улюблена політична гра?». На неї запросили не політиків, а експертів - економістів, правників, - аби поговорити мовою фактів.
Так, якщо подивитися на статистику звернень громадян, наприклад, до офісу Омбудсмена, на Гарячу лінію Держгеокадастру та до судів, то левова частка таких звернень стосується безплатної передачі земель держвласності. Ясна річ, після запровадження ринку інтерес до цього процесу не згасне, що може лише погіршити статистику. Але давайте поставимо питання: чи є фізично у наявності така кількість земель, яка спроможна виконати передбачену законом гарантію та надати кожному по 2 га землі? Чи немає випадків, коли це право вже реалізовано вдруге (чи буде реалізовано вдруге)? А таке трапляється і ніде не фіксується - тому одна й та сама особа може безоплатно приватизувати без застережень та будь-яких умов та отримати землю і два, і три рази. Потрібно ввести обмеження, наприклад, заборону продавати землю протягом декількох років після набуття власності.
Або взяти іноземців. Саме лише це слово у земельному контексті викликає дуже емоційну реакцію у частини політичних лідерів - причому в будь-якому аспекті. Чомусь забувається, що Земельним кодексом заборонено набуття у власність сільгоспземель іноземцями - не в перспективі, а вже. Однак «за компанію» дискредитують і роль іноземних інвестицій.
У нас є відсутнім поняття про цінність іноземних інвестицій для економіки, але щоб подолати бідність, немає іншого шляху, окрім залучення зовнішніх інвестицій. Справді: в економічному сенсі це - благо, в глобалізаційному - так, це руйнує традиції та звичаї. Потрібно вибрати: або ми живемо у печері і далі - у бідності, або приймаємо, все ж таки, правила гри і йдемо до цивілізованих відносин, де має бути правова визначеність. Остання має бути в уявленні та правосвідомості людей, бо саме від цього залежить порядок і його дотримання.
Можна написати прекрасні закони, але якщо немає нормальних уявлень про свої обов’язки, про їх виконання і відповідальність, то ніяких введених правил не будуть дотримуватися.