За якими ключовими ознаками можна відрізнити правовідносини оренди та купівлі-продажу від фінансового лізингу? І для чого взагалі потрібно їх відрізняти?
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Якщо ви одночасно передаєте в оренду та продаєте одне і те саме майно, або навпаки купуєте майно, при цьому паралельно орендуєте його, варто розуміти, що за своєю правовою природою такі процеси ззовні можуть бути схожими на відносини фінансового лізингу.
Найчастіше у лізинг беруть транспортні засоби, с/г техніку, верстати та інше обладнання.
На відміну від оренди, в лізинг не можуть передаватися земельні ділянки та природничі комплекси.
Якщо цілі оренди можуть бути як комерційні, так і не комерційні, то цілі лізингу — тільки комерційні.
За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов’язується на строк та за плату, визначені цим договором, передати лізингоодержувачу у володіння та користування як об’єкт фінансового лізингу майно, що належить лізингодавцю на праві власності та набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем, або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, а також які передбачають при цьому додержання принаймні однієї з ознак (умов) фінансового лізингу, передбачених ЗУ «Про фінансовий лізинг».
Водночас законом встановлено, що строк, на який лізингоодержувачу передається об’єкт фінансового лізингу у володіння та користування, не може становити менше одного року.
Тобто якщо строк оренди за договором оренди становить менше одного року, правовідносини між сторонами не є лізинговими.
Коло суб’єктів у правовідносинах фінансового лізингу є ширшим, ніж при оренді.
Суб’єктами фінансового лізингу є:
- лізингодавець — юридична особа, яка передає право володіння та користування предметом лізингу лізингоодержувачу; лізингодавцем може бути лише юридична особа, яка має ліцензію на надання послуг фінансового лізингу.
- лізингоодержувач — фізична або юридична особа, яка отримує право володіння та користування предметом лізингу від лізингодавця;
- продавець — фізична або юридична особа, в якої лізингодавець набуває річ, що в наступному буде передана як предмет лізингу лізингоодержувачу;
- інші юридичні або фізичні особи, які є сторонами багатостороннього договору фінансового лізингу.
Суб’єктами оренди є орендодавець — фізична або юридична особа, яка передає право користування майном на визначений термін за певну плату та орендар – фізична або юридична особа, яка отримує право користування предметом оренди.
Продавцем та покупцем може бути як фізична так і юридична особа.
Також варто звернути увагу на те, що лізинговий платіж, на відміну від орендного, має особливу структуру (склад витрат, що відшкодовуються лізингоодержувачем).Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЗУ «Про фінансовий лізинг» до складу лізингових платежів включаються:
1) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;
2) винагорода лізингодавцю за отриманий у фінансовий лізинг об’єкт фінансового лізингу;
3) винагорода лізингодавцю за отриманий у фінансовий лізинг об’єкт фінансового лізингу;
4) інші складові, зокрема платежі та/або витрати, що безпосередньо пов’язані з виконанням договору фінансового лізингу та передбачені таким договором.
Лізингові платежі не обкладаються ПДВ, на відміну від надання послуг з оренди.
Отже, якщо орендні платежі не включають жодної із вищевказаних складових лізингового платежу, то це також є ознакою того, що правовідносини між сторонами не є лізинговими.
Лізингоодержувач має право набути у власність об’єкт фінансового лізингу, за умови належного виконання лізингоодержувачем своїх зобов’язань, за договором фінансового лізингу, у тому числі із сплати лізингових та інших платежів, а також (у разі виникнення) неустойки (штрафу, пені), якщо інше не передбачено таким договором.
При купівлі-продажу право власності на майно може переходити як в момент укладення договору, так і під час виконання, наприклад після сплати якоїсь частини вартості майна, або повної сплати (ці умови можуть визначатися договором між продавцем та покупцем, а залежності від домовленостей).
Список відмінностей не є вичерпним. У кожному конкретному випадку слід оцінювати той чи інший договір та правовідносини між сторонами у сукупності, адже назва договору ще не свідчить про таку ж сутність, зміст. Потрібно розглядати правовідносини комплексно.
Розуміння відмінностей знадобиться при обранні типу взаємовідносин з контрагентом, що вплине і на оподаткування, і на відповідальність за ризиками випадкового знищення, пошкодження майна під час користування ним, і на момент переходу права власності та інше.