 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Цифровізація суспільних процесів неминуче трансформує юридичну реальність, зокрема у сфері укладення правочинів. Одним із таких трансформаційних інструментів став електронний підпис, зокрема — підпис у вигляді одноразового ідентифікатора.
Попри його поширеність у сфері онлайн-послуг, питання юридичної сили такого підпису довгий час залишалося відкритим. Проте судова практика поступово формує чіткі орієнтири.
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором — це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла оферту, та надсилаються іншій стороні. Найчастіше таким ідентифікатором виступає смс-код, пароль чи інший засіб авторизації, отриманий через персональний кабінет, що підтверджує згоду сторони з умовами договору.
Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов. Для електронних договорів важливо не лише зафіксувати згоду, а й забезпечити її юридичну ідентифікацію через електронний підпис. При цьому електронний договір, підписаний одноразовим ідентифікатором, прирівнюється до письмової форми.
Це підтверджує й Закон «Про електронну комерцію»: електронний договір, укладений шляхом обміну повідомленнями, підписаний згідно зі ст. 12, має повну юридичну силу. Отже, одноразовий пароль — це не лише засіб входу, але й інструмент юридичного підтвердження волі сторони.
Суди неодноразово ставали майданчиком для підтвердження легітимності такої форми укладення договорів. Верховний Суд у справі №757/40395/20 (постанова від 14.06.2022) визнав, що укладення кредитного договору через особистий кабінет із підтвердженням смс-кодом є достатньою підставою визнати правочин таким, що відповідає письмовій формі.
Подібна позиція була висловлена і в постанові ВС від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, де суд наголосив на тому, що електронний правочин, укладений за допомогою дій, чітко описаних у системі (наприклад, активація через код у смс), має юридичну силу, рівнозначну традиційному письмовому договору.
Суди України визнають електронні договори дійсними, якщо:
- Існує підтвердження ідентифікації особи, яка прийняла умови договору (наприклад, через BankID, логін-пароль, смс-код тощо).
- Фіксується факт згоди з умовами — наприклад, підтвердження у вигляді натискання кнопки «Погоджуюсь» після ознайомлення з договором.
- Дія сторони має юридичне значення — тобто не просто відвідання сайту, а, наприклад, подача заявки, введення одноразового пароля, отримання коштів тощо.
- Сторона, яка оскаржує договір, не довела зворотного — наприклад, що не мала доступу до номеру телефону чи електронної пошти, або що її персональні дані було використано без згоди.
Українське законодавство перебуває у гармонії з міжнародними стандартами: Конвенція ООН про електронні повідомлення вимагає, щоб документи не втрачали сили лише через електронну форму. Ці положення знайшли своє відображення у ст. 8 Закону «Про електронні документи та електронний документообіг».
У цьому контексті показовим є рішення ВС від 09.02.2023 у справі №640/7029/19, де суд посилався на міжнародні документи й визнав юридичну силу кількох договорів позики, укладених за допомогою одноразових паролів. Було встановлено, що позичальники діяли свідомо, через авторизований вхід і підтвердження умов договорів.
Проаналізована практика свідчить про сталу тенденцію: електронні договори, підтверджені одноразовими ідентифікаторами, визнаються судами дійсними за наявності доказів входу до системи й підтвердження умов.
Що потрібно знати користувачам і бізнесу
Для користувача:
- завжди перевіряйте, куди і кому ви надсилаєте коди підтвердження;
- зберігайте повідомлення або інші докази взаємодії з сервісами;
- якщо підозрюєте шахрайство — одразу блокуйте акаунти, банківські інструменти й звертайтесь до поліції.
Для бізнесу:
- впроваджуйте надійні механізми автентифікації (BankID, OTP, електронний підпис тощо);
- документуйте процес приєднання користувача до договору (збереження IP, часу, пристрою тощо);
- не покладайтесь лише на факт натискання кнопки — створюйте інфраструктуру доказів.
Одноразовий ідентифікатор як форма електронного підпису — це не тимчасове чи спрощене рішення, а повноцінний юридичний інструмент, що відповідає викликам цифрової епохи. Судова практика Верховного Суду формує сучасне розуміння правочинів у сфері електронної комерції, забезпечуючи баланс між технічною зручністю та правовою визначеністю.
Це дозволяє зробити кілька важливих висновків:
-
Юридична сила одноразового ідентифікатора підтверджена як національною, так і міжнародною практикою.
-
Значення має не форма підпису як така, а факт підтвердження волі особи й цілісності електронних даних.
-
Фінансовим установам, онлайн-сервісам і контрагентам слід приділяти увагу фіксації процедури укладення договору: логування дій, збереження смс-кодів, історії входів тощо.
-
Судова практика демонструє захист споживача, водночас визнаючи укладення договору навіть у випадках спрощеної форми — якщо це підтверджено належними доказами.
Суди в Україні переважно визнають електронні договори, якщо їх укладення належно зафіксовано та підтверджено. Така практика сприяє цифровій трансформації правовідносин і дозволяє розвивати електронну комерцію, фінанси, сервіси.
Водночас сторони мають відповідально ставитись до процесу укладення електронного договору, адже технічна помилка або слабка верифікація можуть стати фатальними в разі спору.
Електронний підпис — це не просто технологія, а правовий акт. І його юридична сила залежить від надійності підтвердження волі людини — в електронній формі так само, як і на папері.
Про авторку
Олена Бондаренко
RELIANCE
юристка практики вирішення судових спорів,
членкиня Миколаївської обласної організації Союзу юристів України,
членкиня Асоціації правників України