Критика Президентом Зеленським діяльності в Україні Міжнародного Комітету Червоного Хреста, ультиматум, висунутий від імені України керівником Офісу Президента Андрієм Єрмаком, подальші заяви делегації гуманітарної організації на межі з виправдовуванням посунули на другий план іншу новину, що пов'язана з ним же, Міжнародним Комітетом Червоного Хреста. Тут важливо не плутати «героя» з іншими компонентами Руху Червоного Хреста – вони-то якраз свої функції виконують.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Отже, новина примітна. Принаймні для експертів у галузі міжнародного гуманітарного права. І не тільки українських.
«Бенкет у чуму. Конкурс з гуманітарного права? У Росії? В 2022 році? Після Бучі, Ірпеня, Маріуполя? Ви серйозно?» – суцільними знаками питання відреагував у дописі на Фейсбуці асоційований професор і асоційований декан Школи права Університету КІМЕП з Алмати (Казахстан) Сергій Саяпін.
Річ у тім, що 3–7 жовтня в Москві – столиці держави, що стала антиподом міжнародного гуманітарного права як такого, пройшов конкурс … з міжнародного гуманітарного права. Взагалі змагання з МГП імені Ф. Мартенса для студентів юридичних факультетів і вишів Міжнародний Комітет Червоного Хреста організовує та проводить з 1997 року. Утім, коли приймаюча сторона не просто розв’язала агресивну війну, а й демонстративно нехтує основоположними нормами та принципами МГП, потурає своїм воєнним злочинам, то, погодьтеся, подібний конкурс виглядає не просто безглуздим, а й цинічним.
Взяти участь у конкурсі погодилися представники з рф, білорусі, Киргизстану, Вірменії, Казахстану, Узбекистану. Молоді люди, майбутні правники – у тому числі в галузі МГП, які, найімовірніше, дослівно знають формулювання застереження Федора Мартенса – професора, ім’я якого носить конкурс. «Martens clause» увійшло до преамбули Гаазьких конвенцій 1899 та 1907 років і відображено у сучасному Додатковому протоколі І до Женевських конвенцій про захист жертв війни 1977 р.:
«… У випадках, не врегульованих даною угодою, населення та воюючі сторони залишаються під охороною і дією засад міжнародного права, оскільки вони випливають із звичаїв, що встановилися між цивілізованими народами, із законів людяності і вимог суспільної свідомості».
«Законів людяності та вимог суспільної свідомості»... Що тут спільного з тим, як діє рф у активній фазі міжнародного збройного конфлікту з Україною починаючи з 24 лютого? Хіба не чули й не читали організатори конкурсу та його учасники – майбутні юристи про російські воєнні злочини, які викривають після деокупації? Про катівні, про звірства…
Або, може, молоді білоруси, вірмени, казахи, киргизи не в курсі стосовно щоденних ударів росією з усього можливого озброєння (включно із забороненим) по цивільних кварталах українських Миколаєва, Харкова, Запоріжжя?
Між законами людяності й діями російської армії в Україні – прірва.
Усі ці питання не тільки до молоді, яка погодилась провести кілька днів у Москві за рахунок організатора конкурсу – Міжнародного Комітету Червоного Хреста. А й до самого МКЧХ, який повсюди, як прапор, несе свою «нейтральність між сторонами збройного конфлікту». Водночас заплющує очі як на те, що статус у «сторін» насправді різний – агресор і жертва агресії, так і на очевидні порушення агресором-росією норм і принципів міжнародного гуманітарного права. У тому числі, про гуманне поводження з військовополоненими. Оленівка на тимчасово окупованій частині Донеччини, куди «намагаються, але ніяк не можуть потрапити» представники української делегації МКЧХ, перетворилася на концтабір, де українських військовополонених катують і вбивають. «Ми не можемо отримати доступ силою до місця утримання під вартою або інтернування, куди нас не допустили», – заявляє пресслужба МКЧХ. І далі у тій же заяві наголошується: «Усі держави зобов'язалися поважати Женевські конвенції, а надання МКЧХ доступу до військовополонених є юридичним зобов'язанням». Держава Україна свого зобов’язання дотримується – для міжнародних спостерігачів відкритий доступ до російських військовополонених. А як щодо зобов’язань рф?
Для Міжнародного Комітету Червоного Хреста замилювати світові очі щорічними конкурсами на знання МГП значно легше, називатися «хранителем міжнародного гуманітарного права» – приємніше, ніж намагатися дотиснути росію заради доступу до місць утримання військовополонених. Створювати ілюзію роботи не означає працювати. Повномасштабна війна, розв’язана росією проти України, оголила неспроможність багатьох міжнародних організацій з багатомільйонними бюджетами. Міжнародного Комітету Червоного Хреста – у тому числі. МКЧХ методично ганьбить власну репутацію, безглуздо «підставляється» проведенням конкурсу, який не те, щоб не на часі – просто не в тому місці, не в Москві має відбуватися.
Іронія долі, що для свого часу російський професор Мартенс дійсно був видатною особистістю. Однією з найбільших його заслуг було проведення за ініціативи росії Гаазьких конференцій миру 1899 і 1907 років – вони започаткували світовий процес встановлення правил ведення війни й мирного врегулювання міжнародних конфліктів.
У 2021 році тодішнього президента МКЧХ Петера Маурера російська федерація нагородила започаткованою міністерством закордонних справ рф медаллю імені Мартенса. Цинізм ситуації в тому, що війна росії проти України, яку МКЧХ до останнього часу йменував «кризою в Україні», тривала на той час вже 7 років. І ще до повномасштабного вторгнення рясніла прикладами російських воєнних злочинів як найбільш серйозних порушень міжнародного гуманітарного права. Проте медаль МЗС від держави-агресорки, держави, яка системно порушувала міжнародне гуманітарне право в Чечні, Грузії, Сирії, Україні, швейцарець Маурер тоді прийняв. Не відмовився. Хоча міг.
10-річний строк його повноважень на посаді очільника Міжнародного Комітету Червоного Хреста нещодавно закінчився. Як президент міжнародну неурядову організацію очолила Мір'яна Еггер. Вона назвала «пріоритетом» отримання доступу до виправної колонії в Оленівці, де українських військовополонених утримують за нелюдських умов. Є сподівання, що нова очільниця МКЧХ спробує вивести організацію з репутаційної кризи. Першим кроком до цього може стати 17 жовтня – в цей день спливає термін «безальтернативної вимоги», яку від України висунув Андрій Єрмак. Якщо представники МКЧХ не поїдуть в Оленівку до 17 жовтня, то Україна, сказав керівник Офісу Президента, «застосує всі можливі інформаційні й дипломатичні засоби для зрушення цього питання з місця».