Нещодавно прийняті рішення Верховного Суду (наприклад, постанова від 20.02.2018 р. у справі №810/700/17, постанова від 08.05.2018 р. у справі №802/777/16-а, постанова від 20.03.2018 р. у справі №812/8730/13-а) фактично ставлять крапку у спорах щодо застосування до платників податків штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкових зобов’язань, що передбачена ст. 126 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI, якщо строки сплати податків або зборів були перенесені шляхом відстрочення або розстрочення виконання судового рішення про погашення податкового боргу.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Що мається на увазі? За загальним правилом, податки та збори повинні бути сплачені платниками у встановлені ПК України строки. Зокрема, ст. 57 ПК України передбачається, що узгоджена сума грошового зобов'язання повинна бути сплачена платником протягом 10 календарних днів. Порушення цього правила тягне за собою відповідальність, передбачену ст. 126 ПК України, у вигляді штрафних санкцій у розмірі 10% або 20% від погашеної суми податкового боргу, залежно від строку прострочення сплати узгодженої суми грошових зобов’язань.
Згідно зі ст. 100 ПК України, платник податків має право відстрочити або розстрочити сплату податкових зобов’язань чи податкового боргу за рішенням відповідного контролюючого органу. Однак на практиці платники використовували ще одну законну можливість перенесення строків сплати податку, а саме відстрочення або розстрочення рішення суду про погашення податкового боргу.
Відповідно до п. 95.3 ст. 95 ПК України, контролюючий орган за рішенням суду може стягнути у примусовому порядку з платника суму податкового боргу. Водночас, згідно з ч. 1 ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 р. №2747-IV, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у встановлених законом випадках) – встановити або змінити спосіб та порядок його виконання.
Отже, платник податків може звернутися до суду з проханням відстрочити/розстрочити виконання його рішення про стягнення податкового боргу, таким чином перенісши строки його сплати. Однак, на думку контролюючого органу, в такому випадку до платника податків все одно необхідно застосувати відповідальність, передбачену ст. 126 ПК України, за несвоєчасну сплату узгодженої суми грошових зобов'язань, незалежно від того, чи здійснюватиметься сплата податкового боргу за графіком, встановленим судом відповідно до ст. 378 КАС України.
Така позиція контролюючих органів стала причиною численних спорів між податковою та платниками податків, крапку в яких фактично ставлять нещодавні рішення суду касаційної інстанції. В мотивувальній частині зазначених рішень було вказано, що розстрочення виконання судового рішення, застосоване адміністративним судом, не звільняє платника податків від відповідальності, передбаченої п. 126.1 ст. 126 ПК України, оскільки обсяг податкового обов'язку, а також відповідальність за його невиконання визначається виключно нормами податкового законодавства (в тому числі п. 126.1 ст. 126 ПК України), при цьому факт дотримання строків сплати, встановлених у судовому рішенні, не впливає на порушення строків сплати узгоджених грошових зобов'язань, визначених ПК України, та не може нівелювати правове значення останніх. Така позиція Верховного Суду дозволяє припустити, що аналогічні рішення прийматимуть також адміністративні суди першої та апеляційної інстанцій.
Таким чином, єдиним способом перенесення строків сплати податкового зобов’язання без ризику бути оштрафованим є розстрочення або відстрочення грошового зобов’язання чи податкового боргу в порядку, передбаченому ст. 100 ПК України, тобто виключно за рішенням контролюючого органу та у разі наявності підстав і документів у платника, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 р. №1235.