Розлучення є непростим процесом, а наявність у подружжя спільного бізнесу лише додає нових викликів. Чи завжди поділ бізнесу під час розлучення означає боротьбу за активи, гучні судові процеси та несподівані повороти?
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
У цій статті розглянемо, яке майно подружжя входить до спільної сумісної власності та які можливі варіанти поділу бізнесу.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один із них не мав із поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу), тобто існує презумпція спільної сумісної власності подружжя.
Тобто подружжю спільно належить усе майно, крім речей індивідуального користування та майна, що є особистою приватною власністю дружини чи чоловіка.
Згідно зі ст. 69 Сімейного кодексу України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Окрім того, подружжя може розділити майно за взаємною згодою.
Отже, законодавством України визначено два способи поділу бізнес-активів між подружжям: 1) укладення між подружжям самостійного договору про поділ спільної сумісної власності, зокрема шлюбного договору або договору про поділ майна подружжя; 2) звернення до суду з позовом про поділ спільного сумісного майна.
Окремо слід зазначити, що у випадку поділу спільного майна в судовому порядку необхідно пам’ятати: тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції спільної сумісної власності подружжя, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Далі детальніше зупинимося на поділі окремих видів майна, що належить до спільної власності подружжя.
Особливості поділу активів, якщо один із подружжя зареєстрований як ФОП
Відповідно до ч. 2 ст. 52 Цивільного кодексу України фізична особа — підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов’язаннями, пов’язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у спільній сумісній власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна.
Системний аналіз цієї статті свідчить, що майно фізичної особи — підприємця, яке використовується для здійснення господарської діяльності, вважається спільним майном подружжя, як і інше майно, набуте в період шлюбу, за умови, що воно придбане за рахунок належних подружжю коштів.
Окрім того, як зазначається у постанові Верховного Суду від 24 липня 2024 року у справі №175/993/21, використання майна фізичної особи — підприємця одним із подружжя для здійснення підприємницької діяльності може бути враховано під час обрання способу поділу цього майна з урахуванням положень ст. 71 Сімейного кодексу України, відповідно до якої речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності, а вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя.
Отже, у разі, якщо один із подружжя здійснював підприємницьку діяльність як фізична особа — підприємець, використовуючи кошти зі спільного бюджету сім’ї, або якщо інший із подружжя займався веденням домашнього господарства чи в інший спосіб сприяв діяльності бізнесу, майно, отримане у зв’язку зі здійсненням підприємницької діяльності (за винятком речей індивідуального користування та майна, що є особистою приватною власністю), є спільної сумісною власністю подружжя та підлягає поділу навпіл.
Особливості поділу подружжям корпоративних прав
Господарське товариство є, серед іншого, власником майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу (ч. 1 ст. 115 Цивільного кодексу України). А відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» виплата дивідендів здійснюється за рахунок чистого прибутку товариства особам, які були учасниками товариства на день прийняття рішення про виплату дивідендів, пропорційно до розміру їхніх часток.
Системний аналіз положень законодавства дає підстави стверджувати, що у разі внесення одним із подружжя майна, що є спільною сумісною власністю, до статутного капіталу підприємства таке майно переходить у власність підприємства. Водночас той із подружжя, хто здійснив вклад у статутний капітал, отримує право на частку в цьому підприємстві як його учасник.
Судова практика підтверджує це, зокрема Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2024 року у справі №760/20948/16-ц зазначила: «У разі внесення одним із подружжя як вкладу у статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю коштів, які є спільною сумісною власністю, вказане товариство стає їх власником. Натомість особа, яка внесла вклад у статутний капітал товариства, набуває право на частку учасника цього товариства. Інший з подружжя, який був співвласником коштів, внесених у статутний капітал товариства, з метою захисту свого права при поділі їх спільного сумісного майна набуває право вимагати виплати вартості частки члена подружжя у статутному капіталі».
Тобто якщо ваш партнер використовував спільні кошти як вклад у статутний капітал компанії, ви маєте право вимагати 50% вартості частки члена подружжя у статутному капіталі. Водночас суди виходять з презумпції про те, що вартість частки у статутному капіталі відповідає розміру внеску, якщо тільки сторона, яка стверджує про зміну цієї вартості на час розгляду справи, не доведе, що вартість частки змінилася (зросла або внаслідок звичайної діяльності товариства зменшилася).
Особливості поділу подружжям банківських вкладів і цінних паперів
Грошові кошти банківського вкладу, як і цінні папери, є спільною сумісною власністю подружжя відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України і підлягають поділу між ними в рівних частках.
Підтвердженням цьому є постанова Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», де Верховний Суд вказав, що спільною сумісною власністю подружжя є грошові кошти, акції, інші цінні папери, грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов’язальними правовідносинами.
Однак звертаємо увагу, що спільною сумісною власністю подружжя будуть вважатися лише ті грошові кошти та цінні папери, які були внесені чи придбані за час зареєстрованого шлюбу.
А тому при поділі подружжям банківських вкладів і цінних паперів необхідно з’ясовувати джерело походження таких коштів, час їх придбання (отримання) та чи такі кошти й цінні папери не були отримані в подарунок чи за правом успадкування.
Окрім того, необхідно пам’ятати, що у випадку недосягнення подружжям згоди щодо вартості цінних паперів, що підлягають поділу, необхідно виходити з дійсної вартості такого майна на час розгляду справи, зокрема на дату подання позову до суду.
Особливості поділу подружжям об’єктів інтелектуальної власності
Коли ми говоримо про поділ подружжям об’єктів інтелектуальної власності, то такий поділ можливий лише щодо майнових прав інтелектуальної власності.
Відповідно до українського законодавства особисті немайнові права інтелектуальної власності є невідчужуваними та відповідно не можуть підлягати поділу (ч. 4 ст. 423 Цивільного кодексу України), оскільки, як зазначається в ст. 269 ЦК України, особисті немайнові права тісно пов’язані з фізичною особою, і остання не може відмовитися від них.
Водночас якщо майнові права на об’єкти інтелектуальної власності належать одному з подружжя, це не виключає можливості виникнення спільної сумісної власності на доходи, отримані від їх використання під час шлюбу. Так, ч. 2 ст. 61 Сімейного кодексу України відносить категорію «інші доходи», одержані одним із подружжя, до спільної сумісної власності.
А тому віднесення майнових прав на об’єкти інтелектуальної власності до спільного майна подружжя та потенційний їх поділ залежить від підстав виникнення таких прав.
Так, якщо один із подружжя написав книгу, а інший створював умови для її написання (що не має результату творчої діяльності), це не є підставою для визнання співавторства на цей об’єкт інтелектуальної власності. Однак в окремих випадках може створювати право на майнову компенсацію, наприклад, на частку роялті від продажу цих книг.
У справах щодо поділу торговельних марок Верховний Суд виходить із того, що право на торговельну марку як об’єкт інтелектуальної власності може бути об’єктом спільного майна подружжя. Зокрема, у справі №335/5841/19 Верховний Суд зазначив: якщо торговельна марка була зареєстрована в установленому законом порядку за одним із подружжя під час перебування у шлюбі, то остання може відноситися до спільного майна подружжя.