Судова практика відносно можливості заміни сторони виконавчого провадження шляхом відступлення права вимоги за останній час зазнала еволюційних змін, насамперед завдяки теоретичному переосмисленню поняття «правонаступництво», що є основною підставою для заміни сторони на стадії виконання судового рішення.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Раніше позиція судів ґрунтувалася на тому, що заміна сторони у виконавчому провадженні може відбуватися лише в рамках процесуального правонаступництва, яке виникає у чітко передбачених законом випадках (реорганізації підприємства, спадкування). У справах про заміну сторони виконавчого провадження суди виходили з того, що чинне законодавство не надає стягувачеві права уступити виконання судового рішення певній особі, оскільки первісні права виникли у нього внаслідок укладення певного правочину. Однак після ухвалення рішення суду права і обов’язки, які отримують сторони, набувають не цивільно-правового, а публічного характеру. З огляду на те, що в ст. 25 ГПК України до 2011 р. не було зазначено, що процесуальне правонаступництво може виникати на підставі відступлення права вимоги за зобов’язанням, суди відмовляли у заміні сторони виконавчого провадження.
Зміна правової позиції судів у господарському процесі стосовно цього питання відбулася після того, як до ст. 25 ГПК України були внесені зміни, якими було розширено коло підстав виникнення процесуального правонаступництва, до яких, зокрема, віднесли й відступлення права вимоги.
До статті ст. 37 ЦПК України, яка регулює питання процесуального правонаступництва, подібні зміни не вносилися. Зміна правового розуміння заміни сторони виконавчого провадження у зв’язку з відступленням права вимоги відбулася виключно шляхом доктринального переосмислення самого поняття процесуального правонаступництва.
Революційними в цьому питанні рішеннями стали ухвала ВССУ від 12.06.2013 та постанова ВСУ від 20.11.2013, в яких було проаналізовано процесуальне правонаступництво у ширшому розумінні та зазначено, що хоча відступлення права вимоги передбачає передачу правонаступникові лише частини прав та обов’язків, проте його можна вважати різновидом правонаступництва, що є підставою для заміни сторони у виконавчому провадженні.
Таким чином, суди зробили висновок, що відступлення права вимоги є частковим (сингулярним) правонаступництвом, яке відрізняється від універсального (при реорганізації підприємства або спадкуванні) обсягом прав та обов’язків, які переходять до нового кредитора, однак є підставою для заміни сторони у виконавчому провадженні.