Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба закликав виключити російську федерацію зі складу Організації з безпеки та співробітництва в Європі. Він вказав, що російська «невиправдана агресія та звірства» підривають засади Гельсінського заключного акту 1975 року, а це той документ, що є основою діяльності ОБСЄ. Також Дмитро Кулеба додав, шо «якщо в Організації немає відповідних механізмів призупинення членства держав, тоді відповідну процедуру потрібно створити».
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
У самій ОБСЄ на заклик очільника зовнішньополітичного відомства України поки не відповіли. Як не коментують і те, що ще до повномасштабного вторгнення рф в Україну порушення зобов'язань у галузі прав людини для росії чи білорусі було не відхиленням від норми, а політикою. Ця політика, власне, й підготувала підґрунтя для військової агресії.
Чи захоче організація, що відповідальна за безпеку в Європі, зачинити двері для держави-агресорки так, як це зробили деякі інші міжнародні організації?
За майже 50 днів збройної агресії проти України російську федерацію виключили зі складу організацій, що займаються захистом прав людини на європейському та міжнародному рівнях відповідно. Йдеться про Раду Європи (це сталося 16 березня) і Раду ООН з прав людини (сталося 7 квітня) відповідно. Причому перший випадок – виключення через рішення ПАРЄ та Комітету міністрів Ради Європи – став, на думку правників, «одним з перших міжнародно-правових вироків сучасній російській державності».
Михайло Буроменський – доктор юридичних наук, який з 2009 до 2012 років був суддею ad hoc Європейського суду з прав людини зазначає: «Ми всі дуже добре пам’ятаємо «залізобетонні» аргументи щодо необхідності збереження рф в Раді Європи, серед яких головним був про можливість впливати на захист прав людини в цій відвертій диктатурі. Насправді ж цей вплив був абсолютно ілюзорним та обмежувався розмовами, оскільки сама росія поставила власне право над правом Конвенції про права людини (…) Рада Європи старанно робила вигляд, що наближає росію до демократичних цінностей, а росія регулярно посилала ці цінності. Діалог насправді був монологом. Всі ці аргументи бюрократів РЄ наразі луснули, як мильна бульбашка».
Україна в ОБСЄ ініціювала спеціальне засідання
Через ракетний обстріл залізничного вокзалу в Краматорську 8 квітня українська делегація в Організації з безпеки та співробітництва в Європі ініціювала спеціальне засідання Постійної ради ОБСЄ. За регламентом, воно має бути скликане протягом 48 годин після ініціювання країною-учасницею.
Колишній постійний представник президента України в АР Крим Борис Бабін нагадує: ще 7 березня персонал ОБСЄ був вивезений з Херсону до росії, і це фактично відбулося через окупований Крим. «Після заходження російських військ до Херсону, персонал місії перебував в укритті. Це означає, що росія не надала можливості ОБСЄ здійснювати моніторинг ситуації на окупованому агресором півдні України та документувати вчинювані російськими військами воєнні злочини», – зазначає доктор юридичних наук.
Днями стало відомо, що так звана «ДНР» оголосила неправомірною діяльність Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ на підконтрольній території, а також що до 30 квітня представники Місії мають залишити територію псевдореспубліки.
У зв’язку з цим у правозахисників виникла низка запитань. Їх систематизувала керівниця правозахисної організації «Центр громадянських свобод» Олександра Матвійчук:
росія за підтримки білорусі скоїла злочин агресії. Її збройні сили відповідальні за воєнні злочини. Чи може ОБСЄ брати участь у їхньому документуванні? Чи забезпечуватиме ОБСЄ міжнародну присутність та моніторинг у зонах воєнних дій, окупованих містах та під час евакуацій мирного населення? Чи може місія ОБСЄ переглянути свій мандат та поновити роботу в полі?
Правники вважають, що одночасно з реагуванням на термінові воєнні виклики потрібно думати про нову архітектуру безпеки в Європі, котра створить гарантії для всіх країн та їхніх громадян незалежно від участі чи неучасті у військових блоках та потужності військового потенціалу. «Потрібне перезавантаження процесу Гельсінкі, в якому права людини повинні нарешті зайняти центральне місце», – вважає Олександра Матвійчук.