Дотримання вимог чинного законодавства, а також забезпечення захисту прав учасників проваджень у справах про адміністративні правопорушення є невід’ємною ознакою демократичної, правової держави. Права людини, гарантовані Конституцією України, повинні бути реалізовані, а їх захист є важливою гарантією реалізації конституційного принципу відповідальності держави за свою діяльність перед людиною. В умовах воєнного стану, перебуваючи на передовій або виконуючи ті чи інші розпорядження та накази керівництва, військовослужбовці фактично неповною мірою можуть скористатися своїми правами, мати можливість отримання доказів поза межами ВЧ для захисту своїх інтересів (у медичних установах тощо), без дозволу керівництва — за власним бажанням прибути до суду, щоб ознайомитися з матеріалами справи або навести доводи у свій захист у судовому засіданні. Під час направлення адміністративних матеріалів до суду трапляються випадки і складання заяв із нібито визнанням вини та проханнями розглянути справу за відсутності особи, тоді як військовослужбовець і уявлення не має, що такий документ від його імені міститься у матеріалах. Що, звичайно, є щонайменше грубим порушенням прав особи, якщо не враховувати питання складу кримінального злочину (наприклад, із власної практики — постанова суду від 21 жовтня 2024 року у справі №636/7460/24).
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Тож правозахисники, беручись за захист військовослужбовця, мають слідкувати за дотриманням конституційних гарантій у процесі розгляду справ про адміністративні правопорушення та бути особливо прискіпливими до матеріалів, які складаються у військових частинах, де фактично особа може бути піддана певному тиску та не завжди може самостійно відстояти свої права.
Актуальність статті полягає в тому, що забезпечення механізму притягнення особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, до відповідальності значною мірою залежить від якісного оформлення і складання матеріалу, а також розгляду справи. У зв’язку з цим мають бути врегульовані всі процесуальні питання, що виникають на стадії розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Адміністративні правопорушення військовослужбовців різноманітні, але останнім часом великий відсоток у судах становлять саме адміністративні матеріали, складені за ст. 172–20 КУпАП, тому зупинюся детальніше на особливостях розгляду судами саме них.
Практика свідчить, що значна кількість протоколів про адміністративні правопорушення складається без дотримання вимог, визначених законом, що у подальшому дає підстави для повернення матеріалів для належного оформлення, закриття справи або висновків про відсутність у діях особи складу адміністративного правопорушення. Тому для практикуючих у цій сфері адвокатів є над чим працювати в інтересах клієнтів — військовослужбовців. Адже адвокат зобов’язаний відстоювати інтереси клієнта, а відповідно до ст. 62 Конституції України будь-яке обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Потрібно знати, що відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов’язки військової служби, зокрема у разі, якщо вони перебувають на території військової частини (зокрема й ті, які тимчасово змінили місце дислокації).
Згідно з Інструкцією «Про порядок оформлення і складання матеріалів про військові адміністративні правопорушення, передбачені ст. 172–20 Кодексу України про адміністративні правопорушення» у разі виявлення факту або виникнення підозри у розпиванні алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вживанні наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцем на території місця проходження військової служби, військових об’єктів або появи військовослужбовця на території місця проходження військової служби, військових об’єктів у нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп’яніння або виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп’яніння для підтвердження ознак військового адміністративного правопорушення (ст. 172–20 КУпАП) такого військовослужбовця направляють до закладу охорони здоров’я на підставі письмового направлення військовослужбовця на огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння уповноваженої посадової особи. Військовослужбовець направляється до закладу охорони здоров’я з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння у супроводі військовослужбовців підрозділу власної безпеки СЗРУ. У разі відмови військовослужбовця від направлення до закладу охорони здоров’я з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння уповноважена посадова особа робить про це відповідний запис у протоколі та засвідчує факт відмови своїм підписом і підписами двох свідків.
Чимало запитань і суперечностей виникає в судовій практиці щодо кваліфікації цього виду правопорушень і правильного оформлення процесуальних матеріалів, що не в останню чергу пов’язано з недосконалістю нормативно-правового визначення складу цього адміністративного делікту. Варто зауважити, що під час воєнного стану в Україні таке правопорушення буде кваліфікуватися за ч. 3 ст. 172–20 КУпАП.
Об’єктом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172–20 КУпАП, є суспільні відносини у сфері забезпечення правопорядку і військової дисципліни серед військовослужбовців ЗСУ та інших військових формувань, а також належне несення військової служби. Підстави та порядок огляду військовозобов’язаних і резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців ЗСУ на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їхню увагу та швидкість реакції, закріплені у ст. 2661 КУпАП.
ОБ’ЄКТИВНА СТОРОНА ЦЬОГО ПРАВОПОРУШЕННЯ МОЖЕ ПОЛЯГАТИ В ТАКИХ ДІЯННЯХ:
1) розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів на території військових частин, військових об’єктів;
2) поява на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп’яніння;
3) виконання обов’язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп’яніння;
4) відмова від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння. Склад правопорушення є альтернативним — наявність складу проступку пов’язується з вчиненням будь-якого наведеного вище діяння, яке передбачається у диспозиції адміністративно-правової норми.
Наразі постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 2024 року №32 затверджено Порядок направлення військовозобов’язаних і резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних сил для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їхню увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду. Ознаки алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу чи швидкість реакції, форма акта огляду на стан сп’яніння, акта медичного огляду та висновку, який складається за результатами медичного огляду, а також порядок застосування спеціальних технічних засобів і тестів визначаються центральними органами виконавчої влади, у підпорядкуванні яких перебувають відповідні військові формування, а також правоохоронними органами спеціального призначення та Службою зовнішньої розвідки за погодженням із МОЗ України.
Відмова військовослужбовця від проведення огляду на стан сп’яніння у будь-який із наведених способів із дотриманням наведених вимог утворюватиме склад адміністративного правопорушення. Зі свого боку недотримання посадовими особами, уповноваженими на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у ЗСУ або командиром (начальником) військової частини, наведеної процедури, навіть у разі відмови особи від проходження огляду на стан сп’яніння, виключатиме склад цього правопорушення.
Для встановлення обставин, які можуть слугувати підставою для закриття адміністративного матеріалу у зв’язку з відсутністю в діях особи складу адміністративного правопорушення, слід з’ясувати:
• чи було наявне правопорушення, за яке особа притягується до відповідальності;
• чи містить діяння склад правопорушення, передбаченого законом;
• чи особа є винуватою в його вчиненні;
• чи належить вона до суб’єктів цього правопорушення;
• чи не містить правопорушення ознак злочину;
• чи складено протокол уповноваженою особою, перелік яких у законі вичерпний (наприклад, одна з останніх постанов про закриття з власної практики у справі №638/12321/24);
• чи дотримано час оформлення протоколу (протокол складається протягом 24 годин з моменту виявлення у порушника ознак сп’яніння);
• чи немає інших обставин, що виключають провадження у справі, та чи не сплинув строк притягнення особи до адміністративної відповідальності, в цьому випадку — три місяці з дня вчинення правопорушення.
Підставами для повернення для належного оформлення протоколів про адміністративні правопорушення у зазначеній категорії можуть бути:
• подання протоколів з порушенням вимог щодо територіальної підсудності;
• не зазначені певні відомості про час, місце скоєння правопорушення, що унеможливлює перевірку дотримання підсудності справи;
• неправильно зазначена дата народження, прізвище, ім’я та по батькові особи, що притягується до відповідальності;
• наявність виправлень у протоколах про адміністративні правопорушення;
• до протоколу не долучений належний перелік документів або їхніх копій, неналежне засвідчення документів;
• протокол складено з порушенням вимог, передбачених ст. 256 КУпАП, та Інструкції з оформлення в Національній гвардії України матеріалів про військові адміністративні правопорушення.
Важливі аспекти містяться в Інструкції, що затверджена наказом №329 «Про затвердження Інструкції зі складання протоколів та оформлення матеріалів про військові адміністративні правопорушення», зокрема щодо переліку осіб, які мають право на складання таких протоколів.
Якщо під час судового розгляду адміністративної справи буде встановлено, що протокол не відповідає вимогам закону (складений неуповноваженою посадовою особою або без додержання вимог ст. 256 КУпАП) чи відсутні матеріали, необхідні для правильного вирішення, суддя зобов’язаний своєю постановою закрити справу в зв’язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Також слід звернути увагу на перелік осіб, які можуть оскаржити постанову суду першої інстанції. Згідно з ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також, у деяких випадках, прокурором.
Перелік осіб, яким надано право на оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Тобто відповідно до норм КУпАП військова частина не є суб’єктом, який має право на оскарження постанови суду у справі про адміністративне правопорушення (справа №33/812/98/22).
Наведене зумовлює доцільність врахування судової практики, напрацювань і рекомендацій щодо правильного розуміння окремих норм законодавства, тлумачення правових категорій і термінів, необхідних для кваліфікації таких військових адміністративних правопорушень. Участь адвоката у справах про адміністративні правопорушення є вагомою для особи, яка підлягає відповідальності, оскільки вона може забезпечити їй належну юридичну підтримку і захист її прав та інтересів.