Відповідно до законодавства земельні ділянки входять до складу спадщини та можуть бути передані (як повністю, так і у вигляді часток) спадкоємцям. Останні мають право укладати між собою угоди про розподіл спадщини. Однак на практиці домовитися виходить не завжди.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Проблеми та способи вирішення
Найпоширенішими причинами виникнення земельних спорів між спадкоємцями є:
1. Розбіжності в розумінні поділу земельної ділянки. Часто спадкоємці не можуть погодити спосіб поділу ділянки, що стає предметом конфлікту.
2. Спільні зобов’язання, пов’язані зі спадщиною. Спадкоємці успадковують не лише активи, а й зобов’язання. Тут також виникають розбіжності в їхньому розподілі.
3. Сумніви у законності заповіту. Спадкоємці можуть оспорювати дійсність заповіту, зокрема, на основі сумнівів у правоздатності спадкодавця.
4. Визначення кола спадкоємців під час відкриття спадщини. Це може ускладнювати реалізацію прав інших спадкоємців.
5. Невизначені межі ділянки. Відсутність точних меж у кадастрі може спричинити суперечки про фактичний розподіл землі.
6. Невиконання договору про розподіл спадщини. Такі справи стають дедалі актуальнішими через односторонні відмови від виконання договорів.
Українське законодавство передбачає два основні способи вирішення земельних спорів між спадкоємцями: мирова угода або звернення до суду. У першому випадку спадкоємці можуть домовитися про розподіл землі, оформивши нотаріально договір, який захищає права всіх сторін. Якщо ж згоди досягти не вдалося, спадкоємці звертаються до суду. У таких випадках особливу увагу слід приділяти судовій практиці.
Актуальні висновки
Практика Верховного Суду відображає ті висновки та підходи, які обов’язково застосовуватимуть нижчі суди під час розв'язання земельних спорів між спадкоємцями з конкретних питань.
Так, якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов'язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно. На це Верховний Суд звернув увагу у справі № 729/1126/21, що стосувалася поділу спадкового майна у натурі (постанова від 03.04.2024).
Також суд наголосив, що визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників. Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, то, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна. Якщо в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина нерухомого майна, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на це майно.
Перехід права власності в порядку спадкування на земельну частку (пай) ВС дослідив у справі № 278/1593/20. У постанові від 05.12.2022 було зроблено висновок, що умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, у тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку, а також на права на земельну частку (пай) є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законом порядку. ВС послався на п. 11 постанови Пленуму ВС від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», де судам було роз'яснено, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).
Тож право власності на земельну частку (пай) виникає не з часу внесення членів колективного сільськогосподарського підприємства до відповідних списків, доданих до державного акта на право колективної власності на землю, перевірки, уточнень і затвердження указаних списків, а з моменту передачі (державної реєстрації) державного акта про право колективної власності на землю конкретному колективному сільськогосподарському підприємству.
Що стосується питання переходу права на землю під нерухомістю то тут Верховний Суд дійшов такого висновку (постанова від 16.03.2020 у справі № 675/2372/16-ц): якщо до спадкоємця за заповітом перейшло право власності на житловий будинок, інших будівель та споруд, то переходить також і право власності або право користування земельною ділянкою, яка з урахуванням нормативів була виділена спадкодавцю для будівництва та обслуговування житлового будинку, інших будівель та споруд.
Спадкування земельних ділянок в Україні є складним і багатогранним процесом, який у разі виникнення конфліктних ситуацій реалізується через мирову угоду або судовий позов. Практика Верховного Суду надає чіткі орієнтири, що допомагають вирішувати подібні спори, особливо коли питання стосується поділу майна у натурі, спадкування прав на земельні частки (паї) та права користування ділянками з нерухомим майном.