У сучасних умовах ведення бізнесу в Україні питання реєстрації податкових накладних набуває особливої актуальності. Важливість цієї процедури полягає не лише у виконанні податкових зобов’язань, а й у забезпеченні прав підприємців. Вона гарантує прозорість податкових операцій і сприяє контролю за сплатою податків. Однак не все так просто: численні зміни в законодавстві та коливання в судовій практиці створюють неоднозначність і виклики для бізнесу. У цій статті ми розглянемо, як реєстрація податкових накладних впливає на фінансову стабільність підприємств і які новітні тенденції в судовій практиці можуть змінити підходи до цієї процедури. Аналізуючи останні рішення судів, ми спробуємо окреслити перспективи і можливості для бізнесу в умовах змінюваного правового поля.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Основні аспекти реєстрації податкових накладних
Реєстрація податкових накладних — це ключова процедура, що забезпечує документальне підтвердження здійснення операцій з постачання товарів і послуг. Вона має важливе значення для підприємств, оскільки впливає на формування податкового кредиту та, відповідно, на фінансові результати бізнесу. Основні аспекти цієї процедури можна розділити на кілька ключових моментів.
1. Правова база
Реєстрація податкових накладних в Україні регулюється низкою нормативноправових актів, що формують правову основу для здійснення цієї процедури. Основним документом, що регулює питання податку на додану вартість (ПДВ) і реєстрації податкових накладних, є Податковий кодекс України. Крім того, низку постанов, які конкретизують вимоги щодо реєстрації податкових накладних, ухвалює Кабінет Міністрів України, Державна податкова служба регулярно надає роз’яснення та інструкції щодо застосування норм законодавства у сфері реєстрації податкових накладних, а судові рішення можуть впливати на тлумачення норм податкового законодавства та визначати, як ті чи інші аспекти реєстрації накладних повинні застосовуватися на практиці.
Отже, правова база реєстрації податкових накладних в Україні є складною та багатогранною, з чіткими вимогами, що визначають порядок дій платників податків. Розуміння цих норм є критично важливим для забезпечення своєчасності та коректності реєстрації накладних, що зі свого боку має суттєвий вплив на фінансову діяльність підприємств. Постійний моніторинг змін у законодавстві та актуальної судової практики дасть змогу платникам податків ефективно адаптуватися до нових умов і уникнути правових ризиків.
2. Порядок реєстрації
Порядок реєстрації податкових накладних є важливим елементом податкової дисципліни в Україні. Дотримання всіх етапів процедури — від складання накладної до її реєстрації, перевірка наявності всіх необхідних даних, таких як код товару, сума операції, ПДВ тощо — допомагає підприємствам уникнути штрафів і зберегти свої права на податковий кредит. Правильна організація процесу реєстрації, а також уважне ставлення до вимог законодавства забезпечують стабільністьфінансової діяльності компаній.
Згідно з податковим законодавством, реєстрація має здійснюватися в електронному вигляді в системі «Єдине вікно подання електронної звітності».
Платники податків повинні дотримуватися установленого порядку подачі документів. Помилки або неточності можуть призвести до відмови в реєстрації.
3. Важливість термінів
Згідно з нормами Податкового кодексу, платники податків зобов’язані реєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом 15 календарних днів з моменту їх складання. Це правило залишається незмінним у 2024 році. Своєчасна реєстрація є критично важливою, оскільки порушення терміну може призвести до втрати права на податковий кредит за відповідною накладною.
Законом України від 12 січня 2023 року №2876 ІХ, який набрав чинності 8 лютого 2023 року, збільшено тривалість граничного строку реєстрації податкової накладної залежно від дня її складення та зменшено відсоткові розміри ставок штрафу за порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого п. 89 підрозд. 2 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
4. Взаємодія з контролюючими органами
Податкові накладні підлягають контролю з боку податкових органів. У разі виявлення порушень, таких як несанкціонована зміна даних чи помилки в документації, підприємство може бути притягнуте до відповідальності, що може передбачати штрафи та додаткові нарахування податків.
Часто податкові органи використовують різні способи для відмови в реєстрації накладних, що може бути кваліфіковано як зловживання владою. Зокрема, відмовляють у реєстрації накладних без належних підстав, посилаючись на технічні помилки або сумніви щодо правомірності операцій, навіть якщо документи були складені коректно; навмисно затягують процес реєстрації накладних, що призводить до втрат податкових кредитів для платників; вимагають надання документів, що не є необхідними для реєстрації накладної, створюючи додатковий тиск на підприємства; зловживають своїми повноваженнями, вважаючи певні операції сумнівними без належного обґрунтування.
Наслідками таких зловживань є фінансові втрати (втрата права на податковий кредит); правові спори; репутаційні ризики (негативний імідж компанії та втрата довіри з боку контрагентів) тощо.
5. Актуальні зміни в законодавстві
Останніми роками помітні значні зміни в законодавстві щодо реєстрації податкових накладних, що часто викликано потребою адаптації до європейських стандартів. Ці зміни впливають на процедуру реєстрації, строки та вимоги до документів, що вимагає від платників податків постійного моніторингу новацій.
З 1 жовтня набрав чинності наказ Міністерства фінансів від 9 серпня 2024 року №400 «Про внесення змін до деяких нормативноправових актів Міністерства фінансів України», зареєстрований у Міністерстві юстиції 26 серпня 2024 року за №1302/42647, з урахуванням змін, внесених наказом від 28 серпня 2024 року №418 «Про внесення змін до наказу Міністерства фінансів України від 9 серпня 2024 року №400», які опубліковано в Офіційному віснику України від 25 вересня 2024 року №82.
Так, наказом Мінфіну №400 викладено в новій редакції, зокрема:
– форму податкової накладної та внесено зміни до Порядку її заповнення, затверджену наказом Мінфіну від 31 грудня 2015 року №1307, зареєстрованим у Міністерстві юстиції 26 січня 2016 року за №137/28267 (зі змінами);
– форми податкової звітності з податку на додану вартість і внесено зміни до Порядку їх заповнення і подання, затверджені наказом Мінфіну від 28 січня 2016 року №21, зареєстрованим у Міністерстві юстиції 29 січня 2016 року за №159/28289 (зі змінами).
Застосування форм у новій редакції починається з:
– 1 жовтня 2024 року — для податкових накладних і розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних, які з вказаного періоду платники направляють на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних (зокрема і податкові накладні та розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до таких накладних, які складені до 1 жовтня 2024 року та не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних);
– 1 листопада 2024 року — для податкової декларації з податку на додану вартість, тобто яка подається, починаючи зі звітного (податкового) періоду за жовтень 2024 року. Т
акож, починаючи з 1 листопада 2024 року, за новою формою подається уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок.
Деякі проблеми, що виникають під час реєстрації податкових накладних
1. Відмова в реєстрації
Відмова у реєстрації податкових накладних є серйозною проблемою, яка потребує уваги з боку платників податків і контролюючих органів. Розуміння причин відмови та правових наслідків допоможе підприємствам запобігти втратам і належним чином захистити свої інтереси. Важливо також вдосконалювати законодавство та процедури, щоб зменшити кількість безпідставних відмов і забезпечити справедливість у податковій системі.
Ось деякі з найпоширеніших підстав для відмови в реєстрації податкових накладних та основні тенденції судової практики щодо них:
• Відсутність первинних документів. Суди все частіше вимагають від податкових органів чітко довести, що відсутність конкретного первинного документа прямо впливає на достовірність даних у податковій накладній. Якщо відсутність документа не впливає на визначення податкових зобов’язань, суди можуть визнати податкову накладну дійсною.
• Невідповідність коду товару/послуги. Суди зазвичай враховують економічний зміст операції. Якщо помилка в коді не призводить до суттєвих спотворень, податкова накладна може бути визнана дійсною.
• Порушення термінів реєстрації. Суди можуть скасувати рішення про відмову, якщо платник доведе наявність об’єктивних причин для затримки. Важливим є доказ того, що платник вживав заходів для усунення порушення.
• Фіктивність господарської операції. Податкові органи повинні надати переконливі докази відсутності реального руху товарів (робіт, послуг). Суди ретельно вивчають усі обставини справи, зокрема взаємовідносини контрагентів, фінансові потоки тощо.
• Віднесення контрагента до переліку ризикових. Суди зазначають, що віднесення до переліку ризикових не є автоматичною підставою для відмови. Податкові органи повинні довести, що саме ця операція має ознаки ризиковості.
• Ненадання пояснень. Якщо платник подав пояснення, але податкові органи їх проігнорували, це може бути підставою для скасування рішення.
2. Зупинення реєстрації
Зупинення реєстрації податкових накладних може відбуватися з різних причин, серед яких:
• Ризики податкових правопорушень. Державна податкова служба може виявити ризики, пов’язані з можливими податковими правопорушеннями, такими як постачання товарів через фіктивні підприємства.
• Відсутність даних у реєстрі. Якщо дані про контрагентів у податковій накладній не відповідають інформації, що міститься в реєстрі платників податків, це також може стати підставою для зупинки реєстрації.
• Наявність податкових боргів. Податкові органи мають право обмежувати реєстрацію накладних до погашення заборгованостей.
Після отримання платником податків квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування необхідно підготувати та подати до Головного управління податкової по місцю обслуговування платника податків пояснення та долучити копії відповідних документів щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування.
Подання пояснень є найважливішим етапом у розблокуванні податкових накладних. Адже саме на цьому етапі формується позиція платника податків і перелік документів, які будуть предметом розгляду: спочатку — комісії регіонального рівня ДПС, пізніше — центральної комісії ДПС (адміністративне оскарження), далі — суду.
Із досвіду суб’єктів господарювання прослідковуються ситуації блокування податкових накладних ДПС для маніпулювання, щоб забезпечувати податкові надходження та наповнювати державний бюджет, користуючись пунктом критеріїв ризику: «наявність податкової інформації, що свідчить про ризикованість господарської операції», яка дає можливість віднести під цей критерій майже все, що завгодно.
Судова практика
Розвиток судової практики у справах, пов’язаних із реєстрацією податкових накладних, свідчить про поступове вдосконалення правозастосування.
Судова практика показує, що суди часто стають на бік платників податків у випадках безпідставних відмов у реєстрації. Судді вказують на необхідність обґрунтування рішень податкових органів і дотримання принципу пропорційності, вимагають від податкових органів чітко обґрунтовувати свої рішення про відмову в реєстрації. Недостатньо просто констатувати факт відсутності певних документів, необхідно наводити конкретні аргументи, що свідчать про неналежність оформлення податкової накладної.
Суди все більше уваги приділяють доказовій базі, на якій ґрунтуються рішення податкових органів. Якщо податкова накладна оформлена згідно з вимогами законодавства, а підприємство надало всі необхідні документи, суд може скасувати рішення про відмову в реєстрації.
Щодо найчастіших порушень, які встановлюються контролюючим органом в акті перевірки та досліджуються судами, варто пам’ятати, що:
– текст акта перевірки має деталізовано відображати зміст і суть встановлених контролюючим органом порушень і відповідати встановленим висновкам про вчинене платником податків порушення (постанова Верховного Суду від 26 червня 2023 року у справі №815/6819/14);
– норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності (постанови Верховного Суду від 2 травня 2023 року у справі №804/1508/16, від 31 січня 2024 року у справі №803/20/18, від 18 жовтня 2023 року у справі № 813/680/18);
– чинним законодавством України не передбачено і не визначено обов’язок підприємства встановлювати ланцюг суб’єктів підприємницької діяльності, з якими контрагенти такого підприємства мали договірні відносини, а також підприємству не надано право вимагати від його контрагентів таку інформацію (постанова Верховного Суду від 27 квітня 2022 року у справі №200/5932/19а);
– порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків (постанова Верховного Суду від 19 травня 2022 року у справі №l640/2968/18);
– податкова інформація, що наявна в інформаційноаналітичних базах щодо контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкова інформація, надана іншими контролюючими органами, має виключно інформативний характер і не є належним доказом у розумінні процесуального закону (постанова Верховного Суду від 20 березня 2018 року у справі №804/939/16);
– під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним щодо дійсного стану правосуб’єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), попри те, що контрагенти, можливо, і мають наміри щодо порушення податкового законодавства у відносинах з іншими контрагентами (постанова Верховного Суду від 2 травня 2023 року у справі №804/1508/16).
Для прикладу зміни судової практики щодо спорів, які виникають в процесі реєстрації податкових накладних, доцільно звернути увагу на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 18 січня 2022 року у справі №910/20686/20 і від 1 грудня 2023 року у справі №926/3347/22.
Так, у постанові від 18 січня 2022 року Верховним Судом зроблено такі правові висновки: факт вчинення податкового правопорушення у справі про стягнення збитків з платника податків, зокрема за обставин, коли цей платник податків (відповідач, продавець товарів) вніс коригування кількісних і вартісних показників відповідної податкової накладної, може бути підтверджений лише чинними матеріалами податкової перевірки (актом або рішенням) відповідного контролюючого органу, наділеного повноваженнями здійснювати перевірку дотримання податкового законодавства, а подані у справу до позову докази, які підтверджують виконання господарських операцій, докази у вигляді податкових накладних, податкових декларацій, розрахунків коригування, рішення суду про стягнення боргу у зобов’язальних правовідносинах не є належними і допустимими доказами вчинення відповідачем порушення податкового зобов’язання.
Вказане спростовує доводи стосовно того, що господарський суд наділений повноваженнями щодо самостійного встановлення/невстановлення в діях відповідача дій протиправного характеру стосовно порушення податкового законодавства України, зокрема, щодо складання та реєстрації податкової накладної, а також внесення коригування кількісних і вартісних показників відповідної податкової накладної.
Тоді як у постанові від 1 грудня 2023 року у справі №926/3347/22 Верховний Суд зауважив, що обставини (факти), що стосуються реєстрації податкових накладних, можуть підтверджуватися не тільки матеріалами відповідної перевірки контролюючим органом, а й, зокрема, податковими накладними, розрахунками коригування тощо.
Господарський суд має повноваження самостійно надавати оцінку правомірності чи неправомірності дій чи бездіяльності відповідача, зокрема стосовно відповідності його дій чи бездіяльності при виконанні зобов’язання податковому законодавству України, якщо це необхідно для вирішення спору.
Такі правові позиції Верховного Суду можна розглядати як позитивно з огляду на принцип процесуальної економії, так і негативно — з позиції перейняття господарськими судами на себе, по суті, повноважень адміністративного суду і порушення юрисдикційності.
Важливо в таких випадках, щоб податкові органи дотримувалися принципів прозорості та об’єктивності, а судова система продовжувала виконувати роль гаранта справедливості у справах, пов’язаних із реєстрацією податкових накладних. Оскільки законодавчі зміни безпосередньо впливають на судову практику шляхом створення нових прецедентів, адже у зв’язку з новими нормативними актами формується нова судова практика та ускладнення правозастосовної практики через неоднозначні ситуації, які потребують додаткового аналізу та тлумачення.
Отже, постійні законодавчі зміни у сфері оподаткування створюють нові виклики для платників податків і судової системи. Для успішного захисту своїх прав у спорах із податковими органами необхідно зокрема, але не виключно слідкувати за змінами в законодавстві — бути в курсі останніх змін податкового законодавства та судової практики; звертатися за консультацією до фахівців і своєчасно оскаржувати в адміністративному та судовому порядку прийняті податковим органом незаконні рішення.