 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Повномасштабне вторгнення російської федерації в Україну призвело не лише до людських жертв, руйнувань, потоку біженців, але й породило купу суто юридичних питань, які вкотре підкреслюють необхідність створення військових судів.
Для початку розберемося, яка різниця між воєнними та військовими злочинами. Так, воєнні злочини – це порушення законів та звичаїв війни; вони регулюються виключно міжнародним кримінальним правом. Водночас такі справи розглядаються Міжнародним кримінальним судом (МКС).
Військові злочини – це кримінальні правопорушення проти встановленого законодавством порядку несення або проходження військової служби, вчинення військовослужбовцями, а також військовозобовʼязаними та резервістами під час проходження зборів.
До нашого адвокатського об'єднання звертаються десятки як саме військовослужбовців, так і членів їх родин щодо різного роду питань, зокрема, невідповідності рішень цивільних судів із питань, повʼязаних із військовою службою. Зокрема, це стосується виплат, внутрішніх переводів військовослужбовців та інших кадрових питань.
Згадані проблеми та питання потребують спеціальних знань військової служби, однак покладені вони на суддів загальної юрисдикції. А про питання, пов'язані з бойовим чергуванням, веденням бойових дій, годі й говорити. Судді, які не служили в армії, не мають жодного поняття ані про те, як ставляться завдання, ані про те, як їх виконують військовослужбовці, ані про те, як повинні діяти в бойових умовах командири та їхні підлеглі.
Як ми можемо бачити з історії незалежності України, до моменту ліквідації військових судів (липень 2010 року) справи розглядалися в найкоротші терміни. Водночас нам відомі випадки розгляду цивільними судами справ, пов'язаних із військовими злочинами, протягом багатьох років. Це не лише через брак знань, розуміння специфіки та досвіду, а й через дуже велику завантаженість, через яку вони просто не в змозі виїжджати у військові частини чи місця дислокації підрозділів для проведення всіх відповідних процедур, оскільки цей пункт просто відсутній в їхньому функціоналі.
Особливо гостро відчувається питання відсутності військового судочинства в час, коли в країні триває війна. Питання дезертирства, порушення військової субординації, невиконання наказів командира – це лише верхівка айсберга.
Відповідно до міжнародних даних кожна п'ята держава світу має військові суди. Вони діють або як самостійні державні структури, або ж функціонують при загальних судах у вигляді спеціалізованих військових структур, палат, відділів. Також є країни, такі як Австрія, Німеччина, Португалія тощо, в яких військові суди розгортаються лише у воєнний час.
Попри те, що Кримінальний кодекс України містить цілий розділ, присвячений кримінальним правопорушенням проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення), все одно розгляд таких справ мають здійснювати військові судді, оскільки діяльність Збройних Сил України та інших військових формувань, миротворчих контингентів України в різних країнах світу, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби, Національної гвардії України регулюється законами щодо порядку проходження військової служби, сотнями нормативно-правових актів, настанов, інструкцій тощо, більшість з яких є таємними.
Ця специфічна сфера суспільних правовідносин потребує спеціальної підготовки та знань суддів. Вони повинні розбиратися не лише в галузі права, а й у військовій справі.