Розвиток технологій у сфері систем генеративного штучного інтелекту (генерування зображень, аудіо- та відеофайлів, текстів, програмного коду тощо на основі набору вхідних даних або правил) прискорюється з геометричною прогресією, що має одним із наслідків все частіше обговорення необхідності запровадження регулювання відповідних суспільних відносин. Наразі у світі відсутні єдині усталені підходи щодо правової охорони результатів функціонування систем генеративного штучного інтелекту (далі — AI-outputs). Водночас Україна перебуває у правовому авангарді регулювання вказаних технологій і вже з 1 січня 2023 року надає правову охорону sui generis об’єктам, що згенеровані системами штучного інтелекту. Зокрема, питанням особливостей правової охорони AIoutputs присвячена ст. 33 Закону «Про авторське право і суміжні права». Розглянемо умови набуття правової охорони та строки чинності прав для AI-outputs.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
1. Умови набуття правової охорони
1.1. Загальні вимоги, які ставляться до правової охорони AI-outputs
Український законодавець у ст. 33 Закону №2811-ІХ висуває три умови для того, щоб неоригінальний об’єкт, згенерований комп’ютерною програмою (системою генеративного штучного інтелекту), міг набути правову охорону:
1. AI-output має відрізнятися від наявних подібних (згенерованих) об’єктів.
2. AI-output має бути утворений у результаті функціонування комп’ютерної програми без безпосередньої участі фізичної особи в утворенні цього об’єкта.
AI-outputs виникають без прямого впливу людської творчості, творчих виборів людини, тому, власне, AI-outputs і мають в Україні законодавчу назву «неоригінальні об’єкти, згенеровані комп’ютерною програмою». Отже, абсолютно виправданим вбачається обраний підхід, що особисті немайнові права на AI-outputs не виникають.
Об’єкти, створені фізичними особами з прийняттям творчих рішень і використанням комп’ютерних технологій, не можуть вважатися неоригінальними. Тобто навіть якщо участь фізичної особи у виборі творчих рішень була мінімальною, але наявною як факт, зокрема при роботі з графічними редакторами чи системами комп’ютеризованого проєктування (CAD), питання щодо виду створеного об’єкта (твору) і належності прав виникати не повинно.
3. При генеруванні неоригінального об’єкта мають бути дотриманими права третіх осіб. Так само як і з похідними творами, законодавець ставить можливість користування правом sui generis в залежність від дотримання прав суб’єкта (суб’єктів) авторського права або суміжних прав, твір (твори) або об’єкт (об’єкти) суміжних прав якого зазнав (зазнали) використання у процесі генерування такого неоригінального об’єкта, а також прав суб’єкта (суб’єктів) на інший (інші) неоригінальний об’єкт (об’єкти), який зазнав використання у процесі генерування нового неоригінального об’єкта.
1.2. Я навчаюсь, отже, охороняюсь?
У ст. 33 Закону №2811-ІХ законодавець не уточнив, який саме спосіб використання охоронюваного об’єкта мається на увазі.
Беззаперечним визнається факт того, що для того, щоб система генеративного штучного інтелекту могла видавати кінцевий результат за текстовим запитом користувача, вона має «тренуватися/навчатися» на наявних раніше об’єктах як певних взірцях (AI-inputs). Однак чи є таке «тренування» власне використанням у розумінні законодавства, а отже — потенційним порушенням прав третіх осіб?
Відповідь на це запитання необхідно віднайти якнайшвидше, адже ризик настання юридичної відповідальності за порушення авторських (суміжних) прав може перешкоджати розробникам систем ШІ оприлюднювати дані, на яких відповідні системи здійснювали тренування, зменшуючи зрозумілість і прозорість функціонування систем штучного інтелекту.
Згідно з українським законодавством дії з тренування систем штучного інтелекту можуть стосуватися права на відтворення твору — прямого чи опосередкованого виготовлення однієї або більше копій об’єкта авторського права та/або суміжних прав (або його частини) будь-яким способом та у будь-якій формі, зокрема для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (цифровій), оптичній або іншій формах, яку може зчитувати комп’ютер. Натомість «переробка» (створення похідних творів) у контексті використання творів у системах штучного інтелекту об’єктивно неможлива, адже вона вимагає творчої переробки іншого твору без завдання шкоди його охороні, тобто безпосередньої участі фізичної особи при її створенні.
У сфері AI-outputs авторсько-правова аксіома залишається без змін: будь-яке використання, зокрема відтворення об’єкта у сфері авторського чи суміжних прав (AI-inputs) повинно бути: 1) на підставі письмового (електронного) правочину, або 2) охоплюватися встановленими законом винятками і обмеженнями, або 3) строк охорони майнових прав має сплисти до дати початку використання AI-input чи 4) відповідний об’єкт AI-input ніколи взагалі не охоронявся.
Якщо договірне регулювання використання AI-inputs у сфері генеративних систем ШІ загалом не має істотних особливостей, то з використанням винятків і обмежень у сфері авторського права і суміжних прав не все так однозначно.
1.3. Винятки з авторського права і суміжних прав: на варті інтересів суспільства чи розробників систем штучного інтелекту?
Український підхід до вільного виготовлення копій творів (п. 14. ч. 2 ст. 22 Закону №2811-ІХ) з метою аналізу текстів і даних є менш «проінноваційним», ніж у ключових юрисдикціях, зокрема ЄС (ст. 4. Директиви ЄС 2019/790 Європейського парламенту та Ради від 17 квітня 2019 року «Про авторське право і суміжні права на єдиному цифровому ринку») і не дає права виготовляти постійні копії для зберігання в усіх випадках, але і не забороняє діяльність генеративних систем штучного інтелекту як таку: якщо такі системи ШІ створюють копії охоронюваних творів для постійного зберігання, їх використання має бути обмежено дослідницькими, а не комерційними цілями.
Водночас вказаний виняток у сфері авторського права в Україні не є єдиним: ст. 27 Закону №2811-ІХ, яка є імплементацією в українське законодавство положень ст. 5(1) Директиви Європейського парламенту і Ради 2001/29/ЄС від 22 травня 2001 року «Про гармонізацію окремих аспектів авторського права і суміжних прав в інформаційному суспільстві», передбачає вільне тимчасове відтворення творів.
Аналіз зазначеної статті дає змогу дійти висновку, що для того, щоб вважатись обмеженням майнових прав у формі тимчасових відтворень, ці відтворення мають відповідати таким умовам: 1) вони є тимчасовими, 2) вони є проміжними або випадковими (додатковими), 3) вони є складовою та суттєвою частиною технологічного процесу, 4) єдина їх мета полягає в тому, щоб сприяти переданню електронної (цифрової) копії твору посередником у мережі між третіми сторонами або (прим. — автор) правомірному використанню твору, 5) не мають самостійного економічного значення.
Водночас не потрібно забувати також і про «триступеневий тест»: вільне використання творів здійснюється за умови, що твір, який використовується, було оприлюднено правомірно, а обмеження не завдаватимуть шкоди іншому звичайному використанню такого твору і не обмежуватимуть безпідставно законні інтереси відповідних суб’єктів авторського права.
Якщо система генеративного штучного інтелекту генеруватиме AI-outputs, які будуть конкурувати з оригінальними творами (наприклад, переклади текстів літературних творів), поширення таких AI-outputs об’єктивно завдаватиме шкоди інтересам відповідних суб’єктів авторського права (зменшуватиме дохід від розпорядження правами інтелектуальної власності). Тому навіть якщо AI-outputs будуть згенеровані з дотриманням спеціальних норм щодо тимчасових відтворень та (або) відтворень з метою аналізу текстів і даних, поширення кінцевих об’єктів не буде охоплюватися винятками і обмеженнями з авторського права і, на думку автора, потребуватиме згоди відповідного суб’єкта права.
2. Приєднуйся до моєї EULA, і разом ми зможемо правити галактикою як розробник і користувач
Український законодавець не встановлює правила належності прав особливого роду (sui generis) на AI-outputs за замовчуванням. У ч. 2. ст. 33 Закону №2811-ІХ лише вказаний перелік осіб, які можуть бути суб’єктами права щодо AI-outputs:
- особи, яким належать майнові права на комп’ютерну програму — систему генеративного штучного інтелекту;
- особи, які мають ліцензійні повноваження на використання комп’ютерної програми — системи генеративного ШІ;
- автори такої комп’ютерної програми — системи генеративного штучного інтелекту;
- спадкоємці авторів такої комп’ютерної програми — системи генеративного ШІ;
- особи, яким автори чи їх спадкоємці передали (відчужили) майнові права на комп’ютерну програму — систему генеративного штучного інтелекту;
- правомірні користувачі комп’ютерної програми — системи генеративного ШІ.
Натомість запроваджено підхід, що договором [EULA/Terms of Service] якраз і можуть визначатися умови належності права особливого роду (sui generis) на такі AI-outputs. На практиці функціонування систем генеративного штучного інтелекту яскраво простежується одна із загальних засад цивільного законодавства — свобода договору шляхом саморегуляції: згідно одних систем, всі права інтелектуальної власності належать кінцевому користувачу, згідно з іншими — розподіляються залежно від умов використання кінцевим користувачем комп’ютерної програми (оплатне чи безоплатне) тощо.
3. І жили вони довго? Та щасливо?
Відповідно до положень ч. 6 ст. 33 Закону №2811-ІХ строк чинності права особливого роду (sui generis) на неоригінальний об’єкт, згенерований комп’ютерною програмою, спливає через 25 років, що обчислюються з 1 січня року, наступного за роком, в якому згенеровано неоригінальний об’єкт.
Враховуючи швидкість технічного розвитку, встановлення тривалого строку правової охорони, монополії (50+ років) прав на AI-outputs дійсно є недоцільним.
Водночас встановлення строку у 25 років не є новим для сфери авторського права: відповідно до положень ч. 4 ст. 7 Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів, «за законодавством країн Союзу зберігається право визначати термін охорони фотографічних творів і творів прикладного мистецтва, охоронюваних у якості художніх творів; проте цей термін не може бути менш як 25 років від часу створення такого твору».
Отже, законодавець до AI-outputs як стартову точку фактично застосував мінімальні стандарти охорони, що визначені для фотографічних творів і творів прикладного мистецтва.
Водночас, оскільки відповідні об’єкти з’явилися в цивільному обігу відносно нещодавно, цілком вірогідним вбачається сценарій кореляції строків правової охорони прав на AI-outputs у майбутньому залежно від вимог сталого економічного розвитку та дотримання балансу інтересів між суспільством і відповідними суб’єктами права у бік їх зменшення.