Ситуація на ринку праці загалом в Україні вкрай турбулентна. З одного боку, у зв’язку з війною і скороченням економіки потреба в кадрах, а відповідно, наявність вакансій різко зменшились, з іншого боку, працювати на тих робочих місцях, що залишились, немає кому: за даними ООН, з початку російського вторгнення понад 6,5 млн українців стали біженцями та тимчасово виїхали до сусідніх країн. Ще 8 млн українців стали внутрішніми переселенцями.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Системні закриття відділень банків, магазинів, інших комерційних закладів зумовлені не тільки скороченням попиту на товари та послуги, а й відсутністю можливості найняти (повернути) працівників.
Проте перший шок після бомбардувань та артобстрілів у бізнесу минув, і ті, хто залишився в країні й мають сміливість іти далі, почали жити у нових економічних реаліях, з відповідними ризиками та потребами.
Багато бізнес-процесів і трансакцій було поставлено на паузу. Досить швидко з’ясувалось, що кадри підприємств та відомств знаходяться в різних куточках світу (буквально), а обов’язки сплачувати заробітну плату в роботодавців залишились. Дехто сплатив її в повному обсязі, ще й додали кошти на облаштування на новому місці, деякі власники бізнесів направили своїм працівникам «листи щастя», зміст яких зводився до того, що тепер вони «вільні у виборі роботодавця, а всі збитки заплатить путін, коли сплачуватиме репарації».
Важливо зазначити, що з уведенням воєнного стану відбулися суттєві зміни в трудовому законодавстві в бік лібералізації трудових відносин. Тепер усі повідомлення та документи з питань трудових відносин, накази власника можна готувати в електронній формі. Також було запроваджено додаткові підстави для звільнення працівника, якими стали такі:
- у зв’язку з неможливістю забезпечувати працівникові умови праці через те, що необхідні для виконання роботи потужності знищені внаслідок бойових дій. При цьому договір можна буде розірвати, якщо немає можливості перевести працівника на іншу роботу за його згодою. У такому випадку працівнику виплачуватимуть вихідну допомогу в розмірі середньомісячної заробітної плати;
- через відсутність працівника на роботі та інформації про причини такої відсутності понад чотири місяці.
Ці зміни спрямовані на те, щоб захистити права роботодавців, чий бізнес ледь дихає.
Деякі з власників відверто говорять, що продовжують займатися бізнесом не з метою отримати прибуток, а працюють задля збереження робочих місць та для того, щоб залишатися «на ринку», в певному сегменті, до кращих часів. Тож можливість для них вільно визначати кількість необхідного персоналу важлива. Хоча, зізнаємось, у більшості випадків така можливість існувала і до війни.
Вже зрозуміло, що на ринку праці з’явився попит на спеціальності, потреба в яких не була такою нагальною раніше. Це, зокрема, логісти, водії вантажівок і бензовозів.
Не слід оминати увагою потенційне скорочення державних службовців через жорсткий дефіцит держбюджету, оптимізацію системи державного управління та об’єктивну відсутність потреби фінансувати. Анонсується, що можуть скоротити до 40% працівників, які отримують кошти з держбюджету. Питання, куди підуть ці люди, які переважно мають дотичні з консалтингом навички, цілком риторичне.
Яким же чином усі ці зміни на українському ринку праці під час воєнного стану впливають на юридичний бізнес?
Якщо вважати фінанси кровоносною системою організму економіки, то юриспруденція є, якоюсь мірою, її нервовою системою, оскільки охоплює всі сфери і слугує певним індикатором стану економіки загалом. Тож загальне скорочення економіки пропорційно вплинуло й на скорочення юридичного бізнесу. А в юридичному бізнесі кадри вирішують все, як і в будь-якому консалтингу та більшості галузей. Багато високопрофесійних юристів пішли боронити Батьківщину, інші колеги велику кількість свого часу і заощаджень витратили на волонтерські проєкти, дехто виїхав в евакуацію.
Проте два «ковідні» роки всіх навчили дистанційній онлайн-роботі в усіх сферах, де це можливо. ІТ-сектор вже давно працює саме так.
Звичайно, всі розуміють, що є велика різниця між офлайн-зустріччю з партнерами або клієнтами і зустріччю в ZOOM, проте юридичний бізнес може створювати юридично значущі документи та факти з різних куточків світу, а стрімка діджиталізація в Україні, можливості реєстрації бізнесу, розвиток ЄЦП, дистанційне управління підприємством зі смартфона дають змогу задовольняти потреби клієнтів у якісних юридичних послугах.
Тож перебування юристів у різних куточках світу не становить великої проблеми. Чого не можна сказати про ті юридичні компанії та адвокатів, які спеціалізуються на представництві в судах. По-перше, самі суди працюють у режимі воєнного стану. Крім того, хоча процесуальне законодавство надає можливості брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, проте на постійній основі це досить важко.
По-друге, з’являються інші горизонти для юрбізу: релокація підприємств, міграційне право, адаптація українських підприємців у країнах ЄС і не тільки.
По-третє, післявоєнне відновлення базуватиметься саме під людський капітал з тих, хто не поїхав, і тих, хто повернувся.
З-за кордону повернуться ті, хто не зміг вивчити іноземні мови, перекваліфікуватися або апгрейдити свої професійні навички, й ті, хто свідомо хоче створювати свою нову Україну.
Всі – і власники бізнесу, і найманий персонал знаходяться в одному човні, який носить в штормовому морі. Тож щоб самому не залишитися за бортом, кожному потрібно «гребти» щосили та дбати про інших. Тільки так виживемо.