03 жовтня 2018, 12:01

Бути собою

Опубліковано в №40 (642)

Віра Проценко
Віра Проценко CEO GOLOVABOUTIQUE, кар'єрна консультантка

Для чого нам бути собою? Чому ми так багато говоримо про це і все більше приділяємо часу пошукам своєї місії. Мабуть, всі читали книгу Віктора Франкла «Людина в пошуках справжнього сенсу». На мою думку, автор дає дуже глибоку відповідь на це запитання прикладом зі свого життя. Метод «бути собою» рятує не лише його життя, але й допомагає змінити життя інших.


Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!


«У 1942 р. Віктор Франкл потрапив до концтабору Терезієнштадт, пізніше був переведений в Аушвіц (Освенцим), а потім у Дахау. В концтаборі на нього чекали голод, приниження, хвороби, постійна загроза життю. Аналізуючи свою поведінку та поведінку інших в'язнів, Франкл віднайшов стратегії, що утримують людину над прірвою, захищають розум від божевілля та надають сенс життю. Свій жахливий досвід виживання він описав у книзі, яка допомогла мільйонам людей віднайти себе та змінити життя. Віктор Франкл доводить, що тільки-но людина знаходить сенс свого існування, вона отримує сили, щоб здолати будь-які випробування», – матеріал з Вікіпедії.

Бути собою – це точно про те, як бути щасливою людиною. Звісно, визначення щастя для кожного є своїм, але воно неможливе, доки ви проживаєте чуже життя, йдете не своїм шляхом та не розумієте, для чого прокидаєтеся вранці.

Ще з дитинства я пам’ятаю, як люди в моєму оточенні завжди мені казали, як треба робити. Батьки повчали, що я маю бути медалісткою, забороняли музичну школу (на їхню думку, вона заважала навчатися), вирішували, з ким мені дружити, не пускали на дискотеку та постійно повторювали, що я маю худнути, тому що з такою вагою я нікому не буду потрібна. Ще пізніше намагалися змусити мене обрати Черкаси та працювати на митниці, оскільки це престижна робота (принаймні саме так тоді думали мої батьки). Натомість я обрала Київ і роботу, яка мені на той час дуже подобалася. Хто знає, яким могло бути моє життя, якби я прислухалася до кожної поради мого оточення та виконувала всі їхні поради й накази. Чи навчилася б я грати на баяні? Чи побачила б столицю? Чи досягла б того, що маю? Чи писала б сьогоднішні замітки?

Однак не все було так чітко зрозуміло від самого початку. Від мого народження і до ідентифікації себе як особистості минуло чимало часу. Дорога була складною та не завжди приємною. Лише 5 років тому я точно зрозуміла, як важливо бути собою, не здаватися, не бути час від часу, а дійсно розуміти: «Хто я?», «Чого я хочу?» «Для чого?». Жити потрібно відповідно. Відповіді на ці три запитання кардинально змінюють ваше життя.

Життя з чітким розумінням «Для чого?» має абсолютно іншу цінність. Щодня я зустрічаю людей, які не знають, чого хочуть, живуть за правилами суспільства та реалізовують не свої цілі. Багато з них так і не наважаться щось змінити, тому що це боляче і може здаватися непосильним завданням на старті. Однак буває так, що хтось з них прокидається одного ранку і розуміє, що це не його життя і він прагне іншого. Саме тоді починається найцікавіше – пошуки сенсу, спроби все змінити, перші поразки, неприйняття дій оточенням та багато того, що потрібно розпочинати з нуля.

В сучасному світі залишатися собою, коли кожен другий намагається вплинути на ваші думки та рішення, є найскладнішим заданням. Всі ми ділимося на дві категорії людей: з внутрішньою та зовнішньою референцією. Тип референції показує, яким чином співвідноситься власна і чужа думка під час прийняття рішень і самооцінки людини. Внутрішня референція означає, насамперед, орієнтування на власну думку, власне бачення і позицію, прийняття себе та бажання змінюватися. Іншими словами, я знаю чого я хочу, я роблю так, як вважаю за потрібне.

Зовнішня референція базується на думці оточення, орієнтується на прийняті норми та правила, прагне схвалення своїх дій іншими. Саме зовнішня референція найчастіше призводить до того, що ти живеш не своїм життям. Для тебе важливо, що скажуть інші, як вони тебе сприймають. Звісно, внутрішня і зовнішня референції мають свої плюси та мінуси, тому важливо мати баланс і так званий змішаний тип референції.

Що ж таке бути собою? Пройдемо невеличкий тест для більш глибокого розуміння:

  • Я знаю хто я: розумію свої цілі, знаю свої цінності, сильні та слабкі сторони, свої досягнення та поразки, досвід, точно знаю, що подобається, а що ні.
  • Я не боюся висловлювати свою власну думку, навіть коли вона не збігається з баченням близьких мені людей, колег, мого керівництва тощо.
  • Я визнаю свої помилки, прошу вибачення, коли це необхідно.
  • Я чесний з собою та оточенням. Маю сміливість відмовитися від великих грошей, спілкування з авторитетними людьми, престижної роботи, якщо мені це не подобається та суперечить моїм цінностям.
  • Я однаково справедливий до себе та інших людей.
  • Я не боюся виглядати так, як я хочу, займатися тим, чим мені подобається, бути собою навіть тоді, коли це не сприймає суспільство.
  • Я готовий просити про допомогу, коли це необхідно, приймати її з вдячністю та віддавати, коли прийде час.
  • Найголовніше, що заслуговує окремого пункту в цьому списку, я маю сенс у житті. Я знаю, для чого я навчаюся, працюю, заробляю гроші, допомагаю іншим. Врешті-решт, я знаю, для чого я живу.

Якщо на всі ці запитання ви маєте відповідь «Так!», я вас вітаю! Ви людина, яка 100% проживає своє життя. Це означає, що вам не буде боляче за безцільно прожиті роки. Можливо, ви пошкодуєте, що щось не вийшло, але точно не тому, що не зробили цього. Ви отримуєте задоволення від життя сьогодні та щохвилини. Ви впевнено йдете до своєї мети, тому що точно знаєте: «Для чого?».

Підписуйтесь на "Юридичну Газету" в FacebookTwitterTelegramLinkedin та YouTube.


0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати