З огляду на збільшення кількості юридичних осіб корпоративного типу дедалі частіше виникають питання, пов’язані з юридичним захистом корпоративних прав їхніх учасників. Крім загальних принципів захисту та наявних у законодавстві інструментів врегулювання корпоративних спорів, бізнес потребує превентивних і практичних рекомендацій. Ми поговорили зі старшим співкеруючим партнером SYNEGOR Максимом АРХАНГЕЛЬСЬКИМ про найцікавіші корпоративні спори з його практики.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
— Максиме, розкажіть, які кейси є найпоширенішими у вашій практиці?
— Проаналізувавши корпоративні спори, що виникали протягом останніх трьох-п’яти років, можна виокремити найпоширеніші прогалини, які передували їх появі, та вдало попередити їх виникнення, якщо завчасно при створенні юридичної особи відповідного типу унормувати й зафіксувати всі базові домовленості учасників на рівні установчих/засновницьких документів, а також закріпити шляхи вирішення спорів, що можуть виникнути між бізнес-партнерами на шляху розвитку юридичної особи або ж, як буває найчастіше, при поділі спільного бізнесу.
Перш ніж перейти до опису реальних кейсів і надання практичних рекомендацій, звернімо увагу на теорію, адже досить поширеною є плутанина у точності визначення поняття «корпоративні права».
Відповідно до ч. 1 ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права — це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації. Ці права включають правомочність (можливість) цієї особи брати участь в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) від діяльності цієї організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом і статутними документами.
Інакше кажучи, це права особи, яка внесла свою частку (гроші, інше майно) до певної компанії. Залежно від типу компанії та способу внеску особи вона може отримувати дохід від діяльності цієї організації або брати участь в її управлінні. Детальний перелік прав такої особи визначається у профільних законах, а також у статуті компанії.
Найпоширенішими є випадки володіння корпоративними правами у товариствах з обмеженою відповідальністю (тоді особа, як правило, має частку в статутному капіталі товариства), а також в акціонерних товариствах (тоді особа має акції, які є цінними паперами). Наші кейси та рекомендації передусім стосуватимуться саме захисту корпоративних прав учасників товариств з обмеженою відповідальністю як найбільш поширеного випадку володіння корпоративними правами.
Кейс №1
До наших юристів звернулися із запитом щодо допомоги поділу корпоративних прав померлого члена сім’ї. У покійного у власності було орієнтовно шість товариств із обмеженою відповідальністю та досить велике коло спадкоємців — мама, повнолітня дочка від першого шлюбу, дружина, з якою померлий перебував у зареєстрованому шлюбі, та троє неповнолітніх і малолітніх дітей. При дослідженні всіх установчих документів товариств було виявлено прогалини в частині нормативного закріплення порядку спадкування частки корпоративних прав у випадку смерті одного з учасників. Відсутність встановленого та домовленого між сторонами порядку входження спадкоємців (зокрема малолітніх і неповнолітніх) до складу товариства породжує велику кількість спорів.
Окрім того, досить часто пункти у статуті товариства щодо входження спадкоємців до кола учасників взагалі не беруть до уваги та максимально коротко, без особливої уваги вказують загальновідомі норми.
Варто також зазначити, що входження до складу учасників малолітніх і неповнолітніх дітей має низку нюансів. По-перше, абсолютно всі дії повинні узгоджуватися з органами опіки та піклування. По-друге, якщо діти (малолітні) входять до складу учасників товариства, вони не можуть діяти самостійно, а лише через законного представника. Дозвіл на будь-які дії законного представника теж має надавати орган опіки та піклування.
Наявність малолітніх і неповнолітніх учасників товариства дещо ускладнює функціонування та оперативність прийняття рішень, що передусім стосуються майна товариства, на загальних зборах товариства. У більшості випадків інші учасники товариства проти такого спадкування частки, адже бізнес потребує активних бізнес-партнерів.
Протягом шести місяців нашими юристами було розв’язано низку питань, а саме:
- укладено договір довічного утримання між мамою померлого та законною дружиною взамін на отримання відмови від частки спадку;
- повнолітня донька виявила бажання отримати свою частку спадку у грошовій формі, тому відмовилася від спадкування корпоративних прав;
- підготовлено договір про поділ спадщини між усіма спадкоємцями (окрім повнолітньої доньки та мами померлого), у якому вирішено питання розподілу часток корпоративних прав малолітніх і неповнолітніх так, щоб майнова частка спадку, визначена їм законом, була виділена в повному обсязі в одному з усіх товариств;
- договір про поділ спадщини був погоджений в органі опіки та піклування, отримано дозвіл на його укладення законним представником — мамою малолітніх дітей;
- з учасниками товариства, до якого планувалося входження малолітніх і неповнолітніх дітей, було проведено низку переговорів для розв’язання всіх конфліктних ситуацій. Було погоджено новий статут товариства, у якому закріплені всі базові домовленості сторін.
У результаті спадкоємицею у п’яти товариствах стала законна дружина померлого та лише в одному — малолітні та неповнолітні діти, що значно полегшило подальшу роботу всього бізнесу. Всі інші спадкоємці отримали частки спадку іншої матеріальної форми за власним бажанням.
Рекомендації до кейсу №1:
1. При погодженні статуту товариства закріплювати чітку процедуру спадкування часток або виплат у грошовій формі спадкоємцям взамін на участь.
2. Включення до складу учасників малолітніх і неповнолітніх учасників має свої переваги та недоліки. Перевага у тому, що завдяки наявності додаткового державного органу, що здійснює контроль над збереженням за дітьми їхніх корпоративних прав, товариство має захист від рейдерських захватів, адже всі дії, пов’язані з відчуженням часток без погодження дій з органами опіки та піклування, визнаються нікчемними. Недоліки — ускладнення функціонування та оперативності прийняття рішень на загальних зборах товариства, де обов’язкова участь усіх учасників.
Кейс №2
У 2021 році юристи SYNEGOR отримали запит на врегулювання та договірне закріплення партнерських відносин. Двоє партнерів хотіли закріпити партнерські відносини щодо спільного подальшого розвитку меблевого бізнесу.
Бізнес мав складну та розгалужену структуру з юридичними особами різних резиденцій, які зв’язані між собою лише бенефіціарами — громадянами України, які й звернулися із запитом. У цьому році ми отримали запит про бажання партнерів поділити спільний бізнес.
Бізнес клієнтів, як йшлося вище, мав досить розгалужену структуру, адже підприємства були зареєстровані та функціонували у різних державах — Великій Британії, США, Україні, Ірландії, а також у кожній із вказаних держав було зареєстровано об’єкти інтелектуальної власності (промислові зразки, торгові марки, дизайн), торгові точки (магазини) тощо.
Будь-яке стандартне рішення щодо унормування відносин двох бенефіціарів для подальшого спільного фінансування та розвитку бізнесу не підходило, тому у 2021 році під час спільних переговорів із клієнтами було прийнято рішення щодо укладення партнерського договору.
Партнерський договір надав найбільше можливостей для закріплення досить нестандартного майбутнього партнерського бізнесу. У ньому було погоджено перелік товариств, об’єктів інтелектуальної власності, торгових точок (магазинів), що визначався з дати укладення спільним підприємством партнерів, порядок інвестування, розподіл прибутків, участь кожного із партнерів у спільному бізнесі, KPI, порядок вирішення спорів (позасудовим шляхом), порядок продажу часток корпоративних прав (зокрема третім особам), порядок дарування часток корпоративних прав, спадкування часток корпоративних прав, захист авторських прав, умови неконкуренції як під час спільної діяльності, так і за умови продажу частки спільного підприємства одним із партнерів тощо.
2024 рік став для партнерів дещо складним в плані міжособистісних конфліктів, що призвело до бажання поділу бізнесу та продажу одним учасником своєї частки спільного бізнесу.
Завдяки наявному в наших клієнтів раніше погодженому партнерському договору сторони домовилися про використання закріпленого методу «рулетки» для продажу своєї частки корпоративних прав спільного підприємства.
За умовами цього методу учасникам невідомо, хто в кінцевому результаті придбає, а хто продасть свою частку, адже ініціатор надсилає повідомлення з пропозицією викупити його частку, а контрагент (у визначений договором строк) має виключно два шляхи: 1) прийняти рішення про придбання частки за ціною, яка запропонована, або 2) надати зустрічну пропозицію на викуп його частки за такою самою ціною. Цей метод не дає змоги комусь із партнерів ухилятися від прийняття рішення та штучно блокувати бажання партнера продати свою частку бізнесу. Найчастіше такий метод використовується партнерами саме у володінні частками 50/50.
Закінчивши процедуру методу «рулетки», сторони дійшли згоди, тож нам залишилося супроводжувати юридичне оформлення купівлі-продажу частки корпоративних прав шляхом підготовки необхідних шаблонів документів, проведення переговорів, погодження протоколів розбіжностей.
Рекомендація до кейсу №2:
Якщо ваш бізнес має складну структуру, в якій поєднується велика кількість юридичних осіб різних юрисдикцій, партнерський договір найкраще допоможе структурувати і нормувати відносини обох партнерів.
Кейс №3
До команди наших юристів звернувся власник товариства, який прийняв рішення залучити інвестора-нерезидента для розширення господарської діяльності та ведення проєкту з будівництва заводу. Однак інвестор-нерезидент одразу окреслив його бажання бути повновладним учасником товариства та залучити свою команду для роботи виконавчого органу, щоб мати вплив і вдало скеровувати розвиток спільного проєкту. Цей факт левового впливу на роботу бізнесу інвестора нашого клієнта навів на роздуми щодо попередження можливих ризиків втратити підприємство.
Першочергово нами було проведено спільні переговори з нашим клієнтом і майбутнім інвестором. Завдяки обговоренню тезисів їхньої майбутньої співпраці ми розробили план дій і погодили його з інвестором.
Було прийнято спільне рішення про укладення на першому етапі співпраці партнерського договору, в якому чітко закріпити майбутні плани сторін із визначеними строками виконання.
На цьому етапі інвестор вже вкладається фінансово у спільний проєкт, але не маючи управлінського впливу на товариство. Етап завершується тоді, коли проєкт починає приносити перші прибутки та потребує більших фінансових вкладень.
На другому етапі було прийнято рішення залучити інвестора до складу учасників, але погодивши завчасно обмеження (щодо роботи виконавчого органу та порядку прийняття рішень на загальних зборах учасників) у статуті товариства та в корпоративному договорі.
Корпоративний договір — договір, за яким учасники товариства зобов’язуються реалізовувати свої права та повноваження певним чином або утримуватися від їх реалізації, укладається учасниками товариства разом зі статутом і є його невід’ємною частиною. Жоден корпоративний договір не буває схожий на інший, адже документ відображає індивідуальні домовленості учасників. Корпоративні угоди і їхні нюанси завжди специфічні й спрямовані на досягнення цілей конкретних людей. Так партнери можуть домовитися про безліч нюансів їхньої співпраці.
У корпоративному договорі між нашим клієнтом та інвестором були прописані подальші етапи інвестування з визначенням строків, умови купівлі-продажу часток корпоративних прав третіми особами, умови розподілу прибутку (дивідендів) і методи врегулювання спорів (позасудовим шляхом) у випадку неприбутковості проєкту тощо.
Рекомендація до кейсу №3:
Введення інвестора або інвестиційного фонду до складу учасників товариства має відбуватися поетапно та з використанням будь-яких доступних законних методів врегулювання відносин між інвестором і власником товариства задля уникнення можливих випадків виключення власника з бізнесу або залишення товариства в боргових зобов’язаннях перед інвестором у випадку неприбутковості інвестиційного проєкту.
У цьому кейсі ми використали укладення корпоративного договору, який є впливовим інструментом врегулювання всіх нюансів подальшої співпраці учасників визначеного товариства та, окрім того, невід’ємною частиною статуту й не може йому суперечити, що зводить до мінімуму можливі спірні питання між партнерами.
Отже, на основі наведених нами практичних кейсів можна дійти висновку, що будь-який бізнес і власники корпоративних прав потребують превентивних юридичних дій і рекомендацій на початку розвитку — етапі започаткування партнерських відносин. Обговорення всіх можливих ризиків, зокрема за участі юристів, які допоможуть підібрати найкращий варіант захисту ваших корпоративних прав, значно полегшить проведення переговорів у випадку спорів і конфліктів, які неминуче супроводжують будь-який бізнес.