Нещодавно Ярослав Огнев'юк очолив IP‑практику в Sayenko Kharenko, яка тепер налічує 13 юристів та є однією з найбільших в Україні. Про свій досвід, бачення розвитку в новій команді, амбіції та нові виклики, юрринок, АПУ та глобальні тренди у сфері юридичних послуг розповів пан Огнев'юк в інтерв'ю для «ЮГ»
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
— Ярославе, чим було продиктоване Ваше рішення приєднатися до Sayenko Kharenko?
— Це комплекс чинників, але головним є бажання не зупинятися на досягнутому. Протягом багатьох років знайомства з партнерами Sayenko Kharenko провідною темою наших розмов був ефективний та якісний розвиток ринку юридичних послуг. Моє бачення шляхів розвитку IP‑практики повністю збігається з баченням партнерів Sayenko Kharenko, тож наприкінці минулого року спільні ідеї набули форми конкретних пропозицій. У процесі перемовин ми виявлили багато перспектив для спільного розвитку.
— Тобто пропозиція була зроблена раніше?
— Раніше були лише загальні ділові розмови про ринок, розвиток практик тощо. Ми обмінювалися баченням, думками, приглядалися один до одного, підсвідомо шукаючи один в одному риси, які влаштовували б усіх.
— Наразі говорять про глобальні тренди, які не оминули Україну. Наприклад, що на юрринку виживатимуть або бутики, або великі юридичні компанії. Середнім компаніям не буде місця. Чи не є Ваш крок страховкою, щоб спокійно розвиватися всередині великої компанії?
— Я не погоджуюся з думкою про те, що середнім компаніям не буде місця на ринку. Юридичний бізнес — це, насамперед, невеличка частина загального українського бізнесу. Оскільки складається він не лише з приватних підприємців і великих корпорацій, а також є середній бізнес, який навряд чи звертатиметься до топових юридичних компаній. Він шукатиме для себе оптимальну цінову пропозицію, тому середні юридичні фірми теж матимуть своїх клієнтів. До того ж не всім потрібен full service. Це міф. Багато компаній мають власного інхауз‑юриста, який «закриває» поточну роботу. Вони потребують сторонньої допомоги лише тоді, коли виникають більш глобальні або, навпаки, вузькофахові питання. Full service, бутик чи середня юркомпанія? Залежить від рівня складності питання та величини ризиків для бізнесу. На дороговартісні проекти чи великі ризики клієнт готовий витратити достатньо, щоб найняти консультантів з топових фірм.
— На які зміни у своїй роботі як партнера full service firm Ви очікуєте після партнерства в бутиковій компанії?
— Я досі звикаю до добре побудованої корпоративної культури в Sayenko Kharenko. Зазвичай вона не дуже розвинута в маленьких фірмах або бутиках. Однак дарма. Добре налагоджена інфраструктура і бізнес‑процеси всередині компанії підвищують «мультизадачність» та звільняють багато часу на розвиток практики й актуалізації персональної експертизи. Спілкуватися з партнерами з інших практик — це також цікава для мене новація, що відкриває безліч можливостей. Я був приємно вражений високим рівнем IP‑консалтингу в Sayenko Kharenko, побудованого, насамперед, на колаборації з іншими практиками.
— Як Ви плануєте розвивати практику інтелектуальної власності в межах Sayenko Kharenko?
— Це будуть різні напрямки в межах однієї практики. Нашим першочерговим завданням є збільшення частки litigation в IP, а також Brand Protection, тобто напрямку, спрямованого на боротьбу з контрафактною продукцією.
— Наскільки великий попит на зазначену практику в Україні?
— Якщо ми говоримо про українського клієнта, найчастіше до нас звертаються, коли проблема вже виникла та її потрібно терміново вирішувати. Іноземні клієнти діють на випередження, приділяючи більше уваги превентивному методу захисту. Це різноманітні аудити, моніторинги тощо. Такі дії дозволяють бізнесу економити значні кошти. Я переконаний, що найближчим часом практика матиме потенціал помірного розвитку, трансформації та перебудови.
— Яким Ви бачите розвиток юридичного консалтингу в IP‑сфері найближчим часом?
— Існує багато чинників, що впливають на юридичний бізнес. Наприклад, зараз ми входимо в «зону турбулентності» внаслідок президентських, а згодом парламентських виборів. Інвестор поводитиметься обережніше, вичікуватиме і навряд чи у найближчий рік вкладатиме великі кошти в розвиток свого бізнесу. Проте IP має свою специфіку і боротьба з контрафактом може стати рушійною силою практики. За умови відсутності суттєвого розвитку бізнесу та наявності контрафакту, клієнти починають отримувати менший дохід, тому вони будуть зацікавлені у збереженні своїх бізнес‑показників шляхом боротьби з контрафактом.
— Назвіть основні тенденції та проблемні моменти розвитку практики.
— Складно прогнозувати, адже в цьому рівнянні багато невідомих. Незрозуміло, якими темпами та в яких напрямках рухатиметься наша країна. Якщо говорити про середньострокову перспективу розвитку, вважаю, що ми підемо шляхом Італії (але більш природним), коли бутикові компанії займаються реєстрацією об'єктів, ліцензуванням, передачею прав тощо, а юридичні компанії надають класичний спектр послуг у судових, кримінальних, антимонопольних та інших юридичних справах.
— Чи не будуть нові технології конкурувати з компаніями в цій діяльності? Сьогодні вже можна зареєструвати ТМ без допомоги юриста…
— Сучасні умовні «патент‑боти» побудовані на найпростіших алгоритмах, але вони не можуть виконувати складні завдання (наприклад, подолання через пояснення попередньої відмови в реєстрації знака), де потрібно враховувати певну суб'єктивність експертів, включати креатив та інші навички. Вони не можуть збирати докази та їх аналізувати. Найпростіші послуги, що передбачають, наприклад, пролонгацію реєстрації IP‑об'єкта, з часом можуть бути повністю замінені програмами штучного інтелекту. Однак така послуга як складання заявки для патентування винаходів може бути замінена ботом лише в дуже далекій перспективі.
— Ви є членом правління АПУ. Невдовзі відбудуться чергові вибори. Чи будете балотуватися?
— Розкриваю вам негласне правило АПУ: від однієї юридичної фірми не може бути кілька претендентів. Наразі посаду віце‑президента займає Володимир Саєнко, тож ми обговоримо це питання, а потім вже визначимося. Про одне можу сказати напевно: не варто висувати свою кандидатуру лише заради отримання чи підтримання статусу. Передусім, необхідно мати конкретне бачення розвитку і розуміння, яку користь ти принесеш. Sayenko Kharenko як корпоративна спільнота фахівців може принести багато користі Асоціації. Питання, хто персонально з Sayenko Kharenko буде представлений у Правлінні Асоціації, не має великого значення.
— Як Вам вдається поєднувати професійну і громадську діяльність?
— Громадська діяльність дійсно займає багато часу, але водночас для мене це як віддушина, що дозволяє відволіктися від бізнес‑питань, принести суспільну користь своєю роботою, отримати задоволення від конструктивного спілкування з колегами та розширити межі особистісного розвитку.
— Що для Вас АПУ?
— Для мене це спільнота однодумців.
— Чи існує в Україні цивілізований юридичний ринок, на якому діють єдині правила гри абсолютно для всіх? Якщо хтось щось порушує, чи несе він відповідальність? Взагалі, чи є у нас те, що можна назвати юридичним ринком?
— Питання складне. Мабуть, кожен юрист має свою суб'єктивну думку з цього приводу. Вважаю, що у нас немає необхідних механізмів і процедур. Проте я знаю багато компаній та партнерів, які намагаються грати за відкритими, всім зрозумілими та цивілізованими правилами, як це відбувається на Заході. На мою думку, різниця між нашим та розвиненим ринком полягає в тому, що у них корпоративна культура, комплаєнс побудовані на історично сформованому світогляді власників компаній. Деякі наші гравці вже досягли тих ментальних висот, що дозволяють по‑іншому вибудовувати бізнес. Для них це вже не питання грошей. Справжніми гравцями юридичного бізнесу керує «жага драйву» і бажання побудувати цивілізований ринок.
— Як домогтися єдиних правил? Можливо, АПУ могла б зробити свій внесок, оскільки вона позиціонує себе як «демократична інституція, де працюють правила і процедури, а не вказівки керівництва?
— В АПУ ведеться чимало дискусій з цього приводу. Вважаю, Асоціація дійсно готова стати своєрідним локомотивом — тією структурою, що об'єднає компанії однодумців, які гратимуть за писаними правилами.
— Чому юристи йдуть у владу? Чи мають вони йти у владу, на державну службу?
— На це питання також немає простої відповіді, її тут не може бути. Юристи — це, насамперед, люди. А люди, як відомо, мають різні цілі та різні способи їх досягнення. Водночас якщо для когось влада є ціллю, то для інших — способом досягнення цілей. Робота органів державної влади без юристів була б неповноцінною, тож цілком виправдано, коли керівні посади займають люди з профільною юридичною освітою та відповідною кваліфікацією та досвідом роботи, а не просто політики. Що мотивує юристів йти у владу? Однією з причин є професійне вигорання: коли людина досягла певних висот і статків, коли їй вже нецікаво бути навіть керуючим партнером юридичної компанії тощо, але все одно в професійному плані хочеться зростати, ставити перед собою і долати нові виклики, змінювати вид діяльності. Політика чи держслужба має необмежений потенціал росту. Проте в контексті поставленого питання, мене більше цікавить, чому достатньо успішні юристи йдуть в судові органи влади.
— Маємо давню практику, коли юристи, які мають владні повноваження, окрім реформування, дуже непогано розвивають свій бізнес. Юридична спільнота якось має на це реагувати?
— Я вважаю, що фахові юристи мають бути ще й фаховими дипломатами, тому не можуть відкрито обговорювати свою нетерпимість до певних осіб чи явищ без достатньої доказової бази. Однак вони можуть виражати свою позицію легальними діями та механізмами (наприклад, не брати участь у тендерах, де фігурують певні компанії, щоб не бути статистами, ігнорувати, відмовлятися, вказувати причини, але не бути залученими до таких процесів).
— Ви згодні, що ринок має сам себе виховувати?
— Безперечно, так має бути. Проте зараз наш ринок не зовсім здатний прогресувати тими темпами, як хочеться багатьом.
— Чому? Замало ресурсів, порозуміння, сильних гравців, які контролювали б певні процеси?
— Взаємоповага, дотримання легальних правил гри без використання своїх зв'язків, багато інших цінностей та фундаментальних принципів, єдиних для всіх гравців — це, сподіваюся, наше майбутнє. Однак сьогодні ринок ще не досяг такого рівня розвитку, оскільки він є частиною суспільства, неготового відстоювати надважливі загальні принципи та правила. Хоча ринок не стоїть на місці. За останні 10 років прогрес, безумовно, відбувся: раніше люди, маючи владні повноваження, робили все, що їм заманеться. Сьогодні маємо бодай якийсь контроль та доступ до інформації. Відкриті реєстри, декларації — все це має значення. Отже, можливість самовиховання залежить одночасно від рівня розвитку суспільства та від розвитку юридичного ринку.