Бути жінкою-лідеркою у сфері примусового виконання — це щоденний виклик. Доводиться долати спротив, ламати стереотипи і створювати нові правила. Це боротьба за незалежність професії, самоврядування та визнання, де кожен здобутий результат — виборений. Чи готове суспільство до рівності? Яку ціну доводиться платити за право змінювати систему? Про виклики професії, гендерні упередження та необхідні законодавчі зміни — у розмові з Оксаною РУСЕЦЬКОЮ, головою Асоціації приватних виконавців України.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
— Ви очолюєте Асоціацію приватних виконавців. Що для вас означає бути лідеркою у цій професії?
— Це можливість долучитися до творення майбутнього — інституту приватного виконавця в Україні та й сфери примусового виконання рішень загалом — і привнести у своє життя трішки пригод. Насправді очолювати професійну самоврядну організацію в нашій державі — це завдання з підвищеною складністю, оскільки на сьогодні в українському суспільстві та законодавстві відсутнє чітке уявлення про статус, роль і місце професійного самоврядування, але мені подобаються складні завдання, а особливо — результат від їх вирішення!
Цікавість і водночас складність саме нашої самоврядної організації полягає у тому, що це дуже молода та порівняно з іншими невелика спільнота з достатньо активними членами та лідерами майже з усіх регіонів України. Для мене саме сьогодні, у такі неймовірно складні часи для нашої держави, честь очолювати АПВУ і вкладати частину своєї енергії та душі у розвиток нашої професії та інституції й працювати разом із колегами в керівних органах Асоціації у цей насправді історичний трансформаційний період!
— Як ви визначаєте власний стиль керівництва?
— Це однозначно лідерство служіння! Кожна людина, яка йде обиратись на керівні посади в органах професійного самоврядування (це, звісно, стосується і політики на державному рівні), повинна ставити інтереси спільноти трішки вище своїх власних. Якщо ти до цього не готовий, то, будь ласка, навіть не варто балотуватися, оскільки отриманий результат не задовольнить нікого. На мою думку, в часи таких турбулентних змін, які відбуваються сьогодні, інші моделі лідерства просто не працюють.
Концепція лідерства служіння запропонована Робертом К. Грінліфом — колишнім директором компанії АТ&Т з досліджень проблем управління. Девіз цього напряму — A good leader is primarily a servant. Як зазначав Р. Грінліф, все починається з природного потягу — бажання служити. Завдання лідера полягає в досягненні загальних цілей через забезпечення добробуту послідовників. Статус лідера не дає йому особливих привілеїв, але наділяє відповідальністю.
Лідерство служіння — це спроба стати кращим, стати таким, аби інші з радістю слідували за вами. Лідерство в умовах постійних змін, а сьогодні саме так і відбувається — це не особливі навички для спеціальних ситуацій, а ключова компетенція будь‑якого управлінця, котрий не хоче опинитися на узбіччі. Повного штилю і тихих гаваней більше немає, тому жодного іншого лідерства, крім лідерства в умовах турбулентності й лідерства служіння, немає і не передбачається. Першочергове завдання лідера за Грінліфом — забезпечити професійне й особистісне зростання, в нашому випадку — членів Асоціації. У цьому суть служіння. Тільки так можна наповнити змістом фразу з корпоративної промови про те, що «найголовніше для нас — це люди». Крізь цю призму ставляться цілі, розподіляються відповідальність, повноваження і ресурси, оцінюється результативність і надається зворотний зв’язок.
Авторитарне середовище відштовхує сильних і вдумливих, у ньому виживають тільки слабкі й персонально лояльні. Немає нічого гіршого за негативну селекцію. Насправді про теорію лідерства служіння можна говорити довго, але я однозначно переконана, що сьогодні в наших сферах має право на життя саме така модель управління.
— Чи складно було прийти до керівної посади в професійній спільноті?
— Якщо говорити про мій шлях, то я не можу назватийого складним, я б радше застосувала слово «неочікуваний», адже попередньо я не працювала в жодному органі самоврядування Асоціації.
Звісно, протягом років роботи на посаді приватного виконавця і на посаді в органах ДВС, де я працювала раніше, я завжди займала достатньо активну позицію. Але коли подавала свою кандидатуру на посаду голови Асоціації, я не очікувала саме на такий результат голосування й відверто була здивована при оголошенні результатів. У нас на з’їзді на виборах до керівних органів АПВУ, які відбулися наприкінці 2023 року, булидуже достойні суперники, і, звісно, я вдячна спільноті за висловлену довіру і з повною відповідальністю готова сказати, що за час, визначений меніна посаді голови, я зроблю все можливе для становлення інституційної спроможності та підвищення довіри до Асоціації.
Загалом питання вибору балотуватися на ту чи іншу посаду насправді є досить складним, адже, як я вже зазначала вище, ми повинні бути готовими поставити інтереси спільноти вище своїх власних і не очікувати якогось схвалення. Але я розраховую на підтримку з боку колег, і передусім тих, які займають посади в інших органах АПВУ, оскільки поодинці ми не зможемо досягти поставлених цілей, а маємо працювати як одна система організму, щоб отримати гарний результат!
— Чи доводилося вам стикатися з гендерними стереотипами/упередженнями у професії? Як ви їх долали?
— Дуже цікаве запитання! Насправді, на мою думку, питання гендерних стереотипів буде ще достатньо довго на повістці дня юридичних професій, жінки-юристки в Україні часто стикаються з гендерними стереотипами та упередженнями у професії, і професія приватного виконавця не виняток.
Стереотипи про те, що жінки менш рішучі, менш мобільні чи активні або менше здатні до управлінських ролей, також іноді зустрічаються, але я пишаюся жінками в нашій професії, оскільки таких рішучих і проактивних жінок, як приватні виконавці, годі й шукати. Багато жінок-виконавців успішно долають виклики та нав’язані стереотипи, демонструючи свої професійні навички та досягаючи високих позицій у нашій професії. Ситуація насправді потроху змінюється, оскільки суспільство стає більш свідомим щодо гендерної рівності, але ще є багато роботи в цьому напрямі.
Як не дивно, але сфера примусового виконання ділиться так: • приватні виконавці: 70% чоловіків і 30% жінок; • державні виконавці: 30% чоловіків і 70% жінок. Тож інститут приватних виконавців можна вважати більш чоловічою професією, але ми жіночою частиною Асоціації не даємо можливості чоловікам розслабитися і тримаємо конкуренцію на достатньо високому рівні.
— Чи маєте ви власні історії або приклади жінок у професії, які надихають вас?
— Насправді мене надихають творчі люди з гарячими серцями та очима, що блищать, професіонали своєї справи незалежно від гендера. Хоча насправді в нашій державі й у нашій професії безліч жінок, які надихають і якими можна пишатися.
— Якою ви бачите майбутню роль жінок у реформі виконавчої служби та правозастосуванні загалом?
— Ми живемо в дуже складні часи, часи війни і трансформаційних змін, у наших чоловіків змінені пріоритети на захист нашої держави, тож роль жінок у будь-якій сфері в Україні наразі є основоположною. Однозначно слід очікувати зростання представництва жінок на ключових позиціях і формування справедливого та ефективного правового середовища.
— Чи потрібні Україні спеціальні ініціативи для підтримки жінок у юридичних професіях, чи достатньо загального рівня конкуренції?
— В Україні, як і в багатьох країнах, жінки в юридичних професіях стикаються з певними труднощами, такими як гендерні стереотипи, нерівність у можливостях кар’єрного зростання, а також нерівномірне представництво на вищих керівних посадах. Загальний рівень конкуренції важливий, але часто не враховує специфічних викликів, з якими стикаються жінки в професії.
Спеціальні ініціативи можуть передбачати:
- Підвищення видимості та доступу до лідерських позицій. Потрібно створювати програми наставництва і підтримки для жінок, що дозволяють їм отримати більше можливостей для розвитку кар’єри.
- Подолання гендерних стереотипів. Необхідно забезпечити навчання та інформування щодо важливості рівності в професіях, особливо на високих позиціях.
- Гнучкі умови роботи. Жінки часто не мають рівних можливостей через питання балансу між кар’єрою та сімейними обов’язками. Ініціативи, що підтримують гнучкість графіка або пропонують можливості для дистанційної роботи, можуть значно полегшити цей баланс.
Глобальна мережа говорить про те, що декілька країн зробили значний прогрес у питанні гендерної рівності в юридичній сфері:
1. У Швеції високий рівень представництва жінок у юридичній професії, а також у суддівських органах. Шведський уряд активно підтримує програми, спрямовані на гендерну рівність.
2. Норвегія має одні з найвищих показників гендерної рівності у світі. Жінки займають значну частину посад у юридичнихфірмах і судовій системі.
3. У Канаді влада активно працює над забезпеченням рівності статей у юридичній сфері, зокрема через програми для підтримки жінок у кар’єрі.
4. У Німеччині жінки є значною частиною юридичної професії, і програми підтримки допомагають їм просуватися на керівні посади.
5. Австралія запроваджує ініціативи для покращення гендерної рівності в юридичній сфері, зокрема завдяки збільшенню представництва жінок у вищих судових інстанціях.
Ці країни демонструють, як політична воля, законодавчі ініціативи та підтримка на рівні суспільства можуть позитивно вплинути на гендерну рівність у юридичній професії.
— Які найважливіші уроки ви винесли з вашого кар’єрного шляху?
— Жодна ідея нічого не варта без її належної реалізації. Час летить занадто швидко, війна прискорює наші відчуття, і для того, щоб встигнути реалізувати задумане, потрібно консолідувати зусилля, відпочивати будемо потім — ми не маємо права на втому, бо хто втомлюється, так це наші захисники та захисниці на передовій.
Мало хто готовий брати на себе відповідальність, але багато хто готовий її перекладати, однак той інфантилізм, який був притаманний радянському суспільству, який, на жаль, має місце і сьогодні, призводить до затримки становлення інституцій і марного витрачання ресурсів.
Створення інституцій — це спільне завдання і справа кожного члена АПВУ. Приватні виконавці, на мою думку, мають шалений ресурс, але якщо ми не будемо вкладати хоча б його частинку в розбудову нашої інституції, ми не зможемо нічого реалізувати.
Цінності — це абстрактна конструкція, яку кожен розуміє по-своєму, нам необхідно докласти зусиль, щоб віднайти спільні цінності нашої Асоціації і досягати поставлених цілей. Лідерство — це не про те, щоб бути попереду, а про те, щоб вести за собою, надихати інших досягати великих цілей, навіть коли шлях важкий і невідомий.
— Як, на вашу думку, варто підтримувати молодих юристок, які хочуть розвиватися у цій сфері?
— Давати можливість проявити себе та підтримувати запропоновані ініціативи. За можливості просувати, створювати платформи для нетворкінгу та обміну досвідом, надання доступу до ресурсів, які є корисними для розвитку професійних навичок, можливо, запроваджувати програми менторства — в нашій сфері це не дуже популярно, але загалом у юридичній професії, на мою думку, це може бути дуже корисною ініціативою.
— Якою ви бачите роль Асоціації приватних виконавців у формуванні майбутнього цієї професії?
— Сильні інституції самоврядування — це гарантії незалежності виконавців, і Асоціація в цьому випадку відіграє ключову роль. Дієве самоврядування Асоціації — це запорука розвитку всієї професії та фундамент для подальших змін, адже від командної роботи органів АПВУ залежить подальший самодостатній розвиток професії й інституту приватного виконавця загалом. Наразі ми ведемо переговори з регулятором, щоб із самого початку АПВУ була дотична до підготовки приватних виконавців, хочемо перебрати на себе функцію навчання та стажування майбутніх приватних виконавців і будемо рухатися в напрямі повної саморегуляції.
— Як ви оцінюєте розвиток інституту приватних виконавців в Україні за останні роки?
— Останні роки досить складно оцінювати в сукупності, адже 2022-й назавжди змінив наше життя, вектор розвитку держави і кожного громадянина. Але якщо говорити про останній рік нашої діяльності, то приватні виконавці однозначно зростають і в частині інституційного розвитку, і в частині постійного та безперервного покращення діяльності. Звісно, для прориву нам необхідні відповідні законодавчі зміни, над якими ми активно працюємо, і я розраховую, що вже в цьому році та в подальшому в осяжному майбутньому ми отримаємо очікуване зростання та розширення меж діяльності.
— Які основні виклики зараз стоять перед приватними виконавцями?
— Достойно та віддано державі й собі пройти цю війну, зберегти цінності професії та свої власні, з гордістю та повною відповідальністю виконувати високу місію втілення судового рішення у життя.
— Які основні теми сьогодні обговорюються в професійній спільноті приватних виконавців?
— Функціонування центру підвищення кваліфікації приватних виконавців і власне системи підвищення кваліфікації ПВ. Залучення приватних виконавців до управління арештованими активами у кримінальних провадженнях. Медіація у виконавчому провадженні, а також дисциплінарні провадження щодо виконавців. І звісно, тема, яку ми обговорюємо майже з моменту створення професії — це розширення/зрівняння повноважень державних і приватних виконавців.
— Які зміни в законодавстві зараз найбільш необхідні для покращення роботи приватних виконавців?
— Я вже говорила про них раніше. Звісно, це розширення повноважень приватних виконавців, цифровізація виконавчого провадження, імплементація законодавства про виконавче провадження у кожну сферу, оскільки дієве забезпечення виконання зобов’язань безпосередньо впливає на привабливість інвестиційного клімату в нашій країні, що має неймовірно велике значення у відбудові держави у післявоєнні часи.
— Чи є конкретні ініціативи, які Асоціація просуває зараз?
— Так, звісно. По-перше, ми наразі в постійному діалозі з Міністерством юстиції як регулятором, а також з представниками законодавчої влади. Сьогодні вже є декілька проєктів законів щодо діяльності приватних виконавців, декілька ще не реалізованих законодавчих ініціатив, і на реєстрацію відповідних законопроєктів я розраховую в цьому році.
Якщо коротко, то це розширення повноважень приватних виконавців та їхніх помічників, цифровізація виконавчого провадження, впровадження медіації у виконавче провадження, вибудова системи самоврядування, залучення приватних виконавців до управління арештованими активами і, звісно, чітка регламентація санкційної політики та гармонізація санкційного та виконавчого законодавства.
І достатньо непопулярна, але важлива тема — бронювання приватних виконавців для забезпечення належного функціонування сфери примусового виконання рішень.
— Як держава і суспільство можуть сприяти підвищенню довіри до інституту приватних виконавців?
— Дуже гарне запитання, тому що насправді саме держава повинна сприяти підвищенню такої довіри. Фактично сьогодні над формуванням культури виконання судових рішень і над підвищенням довіри до приватної системи виконання працює саме Асоціація приватних виконавців України.
На мою думку, підвищення довіри до інституту приватних виконавців в Україні може бути досягнуто через проведення інформаційних кампаній, які роз’яснюють роль приватних виконавців, їхні права та обов’язки, а також надають громадянам інформацію про те, як працює система виконання рішень, та покращення законодавчої бази — розробку та впровадження законів, які регулюють діяльність приватних виконавців, встановлюють чіткі правила щодо роботи і розширюють повноваження приватних виконавців.
Також може бути додаткова співпраця з громадськими організаціями: залучення громадських організацій до моніторингу діяльності приватних виконавців і забезпечення зворотного зв’язку від основних стейкхолдерів.
— Наскільки важливий міжнародний досвід для реформи виконавчої служби в Україні? Чи є якісь успішні моделі, які можна адаптувати?
— Інститут приватного виконавця — це абсолютно проєвропейська професія. Звісно, міжнародний досвід ключовий у формуванні сучасної моделі виконання судових рішень в Україні.
В багатьох європейських країнах успішно діють повністю приватні системи виконання судових рішень, в багатьох країнах приватні виконавці, крім основноїфункції з примусового виконання судових рішень, здійснюють й інші повноваження, такі як вручення судових документів, посвідчення фактів, проведення добровільних аукціонів, управління арештованим майном у кримінальних справах.
Минулого року наша Асоціація приватних виконавців, Палата судових комісарів Франції, Палата судових виконавців Литви, а також Асоціація приватних виконавців Молдови підписали договір про співробітництво. Асоціація приватних виконавців України є повноправним членом Міжнародного союзу судових виконавців і членом-спостерігачем Європейського союзу судових виконавців, ми активно розвиваємо міжнародну співпрацю з метою саме переймання кращих практик та успішного досвіду, а також представлення України на міжнародній арені примусового виконання.