Відшкодування шкоди, завданої війною: в Києві відбулося експертне обговорення

Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!

У Києві відбулося експертне обговорення «Відшкодування шкоди, завданої війною: очікування постраждалих та бар'єри у доступі до правових механізмів», ініційоване БФ «Право на захист». Юристи, правозахисники, представники держави, національні та міжнародні експерти дискутували про те, як захистити права постраждалих, спростити механізми компенсацій і яким має бути стратегія перехідного правосуддя в Україні.

Мета заходу — винести в площину публічного експертного обговорення такі питання: 

• Хто в Україні є постраждалою особою внаслідок війни?

• Як фіксувати завдану шкоду?

• Якими мають бути позасудові механізми відновлення справедливості?

• Який державний орган має бути відповідальним за напрацювання відповідних політик? 

• Чому ці процеси не мають відкладатися?

Перша панельна дискусія була зосереджена на темі «Особа, що постраждала від війни: критерії визначення та позасудові інструменти відновлення прав». Саме ця проблематика викликала значний інтерес аудиторії. Ішлося не лише про визначення, а й реальну правову невидимість мільйонів людей, які зазнали втрат, травм, переміщення або окупації.

Ольга Денькович, координаторка програми соціальної згуртованості та порозуміння БФ «Право на захист», зазначила: «На 12-й рік війни в Україні досі немає законодавчого визначення постраждалої особи. На жаль, це питання і загалом законодавчі рамки перехідного правосуддя зникли з політичного порядку денного влади після ліквідації Міністерства реінтеграції».

Під час заходу було презентовано дослідження «Наслідки російсько-української війни для постраждалих: оцінка впливу, очікування щодо відшкодування та доступ до інструментів відновлення прав».

 Ірина Гето, експертка з перехідного правосуддя БФ «Право на захист», окреслила його концепцію: «Дослідження зосереджене не лише на числах і масштабах руйнувань, а й особистих історіях постраждалих, їхніх досвідах та труднощах. Воно досліджує доступні механізми фіксації воєнних злочинів, а також довгострокові виклики для суспільства та його згуртованості. Структурно робота поділена на дві частини: перша — це опитування постраждалих та їхні очікування, друга – оцінка правозахисниками ефективності наявних правових механізмів. Такий підхід дозволяє не лише зафіксувати наслідки війни, а й зрозуміти, як краще реагувати на них на державному та суспільному рівнях».

На важливості законодавчого врегулювання статусу постраждалих осіб наголосила також Ірина Калупаха, директорка Департаменту моніторингу додержання прав громадян, які постраждали внаслідок збройної агресії проти України Секретаріату Уповноваженого ВРУ з прав людини: «У 2022 році Омбудсман рекомендував визначити на законодавчому рівні, хто ж такі постраждалі особи від війни, який у них правовий статус. А також — забезпечити категоризацію таких осіб. Також зараз дуже важливим є питання якнайшвидшого прийняття урядом постанов про створення і функціонування систем обліку шкоди, завданої внаслідок збройної агресії рф».

Цю тезу підтримала й Олена Семьоркіна, експертка аналітичного департаменту Української Гельсінської спілки з прав людини, заслужена юристка України: «Спершу необхідно визначити, хто є постраждалою особою чи жертвою. Це нам потрібно, щоб захистити людину, допомогти їй у відновленні, зменшити фізичні та моральні страждання, захистити від правових порушень у майбутньому».

З міжнародної перспективи важливість визнання порушень і створення механізмів компенсації підкреслила Ноель Калхун, заступниця голови Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні: «Важливо, щоб було визнано, що ті чи інші порушення мали місце під час війни, щоб була створена комісія з розгляду звернень щодо відшкодувань. Ці порушення мають бути кваліфіковані, щоб міжнародні експерти розуміли, які саме з них були під час війни. Встановлення і розуміння фактів порушення прав людини може допомогти Україні в проведенні реформ, особливо у зв’язку з підготовкою до вступу до Європейського Союзу».

Окрему увагу приділили культурному виміру, зокрема проблемам мешканців прифронтових регіонів і тимчасово окупованих територій. Діана Трима, директорка департаменту відновлення та культурної реінтеграції Міністерства культури та стратегічних комунікацій України, наголосила: «Молодь лишається під впливом пропаганди на окупованих територіях. Не всі люди виїхали і мали на це свої особисті причини. Водночас питання переселенців та прифронтових регіонів поступово відходять на другий план. Попри важливість національної ідентичності, заснованої на культурі та освіті, ці аспекти не мають пріоритетного статусу. Досі законодавство не містить визначення переміщених закладів культури, а розроблена програма їхньої підтримки залишається замороженою. Усе це ускладнює відновлення культурного простору України та потребує першочергової уваги з боку держави».

Антон Дробович, керівник Центру прав людини та меморалізації війни Київської школи економіки, звернув увагу на те, що досвід перехідного правосуддя вже частково був в Україні, хоча й без належного осмислення: «Виникає питання: чи Україна мала досвід здійснення перехідного правосуддя? На мою думку, після комуністично-тоталітарного режиму, у нас був прийнятий ряд законів, і органи здійснили заходи, передбачені концепцією перехідного правосуддя. Просто вони не відрефлексовані. Насправді жодна країна не може сказати, що в неї все фантастично вдалось з перехідним правосуддям. Ми всі маємо розуміти, що ці процеси будуть складними й непопулярними, але якщо ці інструменти не будуть впроваджені взагалі, наслідки будуть катастрофічними».

Про моральний аспект визначення постраждалих говорила Олена Ніжельська, голова правління ГО «Асоціація Української Миротворчої Школи»: «Попри те, що термін “гібридна війна” звучить рідше, її сутність залишається незмінною, а інформаційний простір залишається таким самим важливим фронтом, як і бойові дії. У процесі визначення статусу постраждалих важливо уникнути порівняння страждань та змагання за більшу біду. Визнання різних досвідів та їхня цінність для суспільства мають бути в центрі уваги. Особливо важливо не знецінювати переживання тих, хто залишається в окупації або був змушений виїхати за кордон, адже кожен досвід війни унікальний і заслуговує на увагу та підтримку».

Потреби та очікування постраждалих від сексуального насильства, пов'язаного з конфліктом були у фокусі інтервенції Катерини Шуневич, керівниці Аналітичного центру Jurfem: «Розвиток державної політики у сфері підтримки постраждалих від сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом, уже має певну динаміку й може слугувати прикладом для формування комплексного підходу до підтримки всіх постраждалих. Саме потреби постраждалих визначають ті заходи, які необхідно впроваджувати — як для відновлення справедливості, так і для формування розуміння того, що ця справедливість означає на практиці. Особливу увагу до осіб, які пережили сексуальне насильство, зумовлює той факт, що з самого початку конфлікту зусилля держави та багатьох організацій були спрямовані на розробку рамкових рішень — як законодавчих, так і інституційних — щоб забезпечити реагування на їхні нагальні потреби».

Друга панель була присвяченій темі «Доступ до правових інструментів відшкодування шкоди: виклики та перспективи». Учасники розглянули проблеми обліку шкоди й доступу до механізмів компенсації як на національному, так і на міжнародному рівнях. Було обговорено виклики, пов’язані з документуванням завданої шкоди, юридичним доведенням втрат і перспективами покращення системи підтримки постраждалих.

Серед спікерів виступили представники Верховної Ради України, Міністерства соціальної політики, Європейського Суду з прав людини, міжнародних правозахисних організацій та фахівці у сфері міжнародного права. Вони запропонували рекомендації щодо удосконалення механізмів компенсації та підвищення ефективності роботи правових інструментів для захисту постраждалих.

Висновки та подальші кроки

Підсумком заходу стало формулювання ключових рекомендацій для урядових структур, міжнародних партнерів і громадянського суспільства щодо необхідності створення прозорих та ефективних механізмів відшкодування шкоди. Експерти погодились, що Україна має напрацювати законодавчу рамку перехідного правосуддя та реінтеграції, налагоджувати систему ефективної компенсації з урахуванням принципів встановлення правди та спрощення процедури доказування. Також важливо удосконалити механізми відшкодування і підвищити обізнаність громадян про їхні права й можливості. Ці висновки ляжуть в основу доповнення дослідження і зробить його ще більш корисним.

Організований БФ «Право на захист» захід став важливим кроком на шляху до розробки ефективної системи правового захисту постраждалих від війни та їхньої реінтеграції у суспільство.