Саме такої думки в питанні штрафної політики Антимонопольного комітету притримується партнер ЮФ Asters, юрист у сфері антимонопольного права Олексій Пустовіт. У своїй розмові з «Юридичною газетою» він розповів про специфіку вітчизняного антимонопольного законодавства та його взаємозв’язок з європейськими правовими нормами; проаналізував нинішню політику Антимонопольного комітету по відношенню до бізнесу та розказав, як слід діяти підприємцям у взаємовідносинах з держструктурою.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
– Наскільки ефективно, на Вашу думку, Антимонопольний комітет регулює вказані правовідносини? І як можна оцінювати його роботу?
– Специфікою та головною складністю антимонопольного права є наявність значної кількості оціночних категорій, що, в свою чергу, ускладнює його практичне застосування. Для прийняття певного рішення, як правило, треба провести комплексний аналіз, до якого часто залучаються не лише юристи, а й економісти та експерти з певних питань. З цього випливає інша потреба – швидкість реагування. Доволі часто АМК зазнає критики за відсутність рішень по актуальним потребам, проте якісне дослідження вимагає часу. Для порівняння, розслідування справ у ЄС та США можуть тривати два роки і більше.
Через нерозуміння такої специфіки антимонопольного права суспільство демонструє дещо завищені очікування щодо роботи антимонопольного відомства. АМК слідкує за конкуренцією та або «попереджає» негативні явища, або жорстко карає за вже вчинені порушення. Якщо ж говорити про ефективність Комітету, то вона якраз і має полягати у якісній роботі щодо виявлення порушень. При цьому слід розуміти, що найбільших збитків економіці завдають картельні змови, які дуже важко виявити та ще тяжче довести.
Кількість рішень АМК не має бути показником та критерієм оцінки ефективності його діяльності. Але тут Комітет знову стає заручником ситуації в країні та громадської думки. За відсутності швидких рішень у резонансних або соціально важливих справах регулятор зазнає критики за бездіяльність. У разі необґрунтованого рішення його критикує бізнес, який, по-перше, зазнає невиправданого втручання, а по-друге, несе додаткові витрати для захисту своїх прав. У випадку зміни рішень судом АМК зазнає репутаційних втрат. Коли ж справа, нарешті, доведена до кінця і накладені значні штрафні санкції, мова заходить про зловживання АМК повноваженнями та «придушування» бізнесу. Але ж треба розуміти, що саме високі штрафні санкції (за значні та реальні порушення) є стримуючим фактором, інакше порушник та бізнес загалом не буде мати стимулів до чесної конкуренції. Це все нюанси антимонопольної реальності.
Що має робити АМК? Основні функції регулятора – це нормотворчість та сприяння розвитку конкуренції, а також захист конкуренції. Якщо говорити про нормотворчу діяльність, за основу тут був узятий принцип орієнтування на найбільш розвинені правові системи, зокрема ЄС, з адаптацією їх положень до умов України. Як наслідок, нормативні акти АМК є досить збалансованими, що історично відзначається юристами.
При цьому правозастосування не завжди йде європейським шляхом, за що й дорікають Комітету. Я погоджуюсь з поширеною думкою, що АМК не завжди демонструє європейські стандарти роботи та потребує змін в політиці щодо відносин з бізнесом. Але також хотів би звернути увагу на загальні проблеми України. Незважаючи на те, що АМК має спеціальний статус, на нього чиниться певний тиск з боку Кабінету міністрів, тому інколи можна спостерігати політично вмотивовані рішення. Для прикладу, якщо брати кількість розглянутих справ, АМК бореться з монополістами в основному в сфері ЖКГ. Звичайно, це дуже добре для статистики та кінцевого споживача, який буде платити, скажімо, на 15 копійок менше. Але, на моє глибоке переконання, не це є завданням Комітету. Значно більших збитків завдають картелі та монополізм у інших сферах. Та як я вже зазначав, для цього потрібні час і суттєві ресурси. Не завжди правильно, коли АМК кожної осені «перекидають» на боротьбу з цінами на ліки, а влітку – на бензин, бо почався збір урожаю. Якщо там є порушення, більш доцільно суттєво покарати винних один раз, аніж регулярно вживати напівзаходів. Якщо ж виявляються об’єктивні чинники для певних дій та немає ознак порушень, не треба постійно моніторити цілі галузі.
– Щодо уваги Комітету до підвищення тарифів. Уже декілька місяців підряд постійно підвищуються тарифи на комунальні послуги для населення: на воду, на електроенергію. Як має реагувати на це АМК? Чи є такі дії порушенням конкуренції?
– Ціноутворення та конкуренція – це різні речі, тому ця сфера – не зовсім відповідальність АМК. Комітет повинен вивчати причини і наслідки дій: якщо підвищення були необґрунтовані, після відповідного аналізу ситуації мають вживатися певні заходи. Але боротьба з ЖКГ – це одна з наших постійних проблем, що віднімає величезну кількість часу.
Так, якщо має місце необґрунтоване підвищення цін компаніями, які є монополістами – це порушення, за яке треба карати. Якщо доручити АМК навести лад в ЖКГ, він має значний досвід в цій сфері і ще збільшить кількість успішних справ щодо ЖЕКів, які необґрунтовано підвищили або завищували тарифи. Для того, щоб це не повторювалося і дало результати, потрібні відчутні санкції (за законом, штраф може сягати 10% виручки за попередній рік). Але чи дозволить хто АМК масово накладати такі санкції? А незначні штрафи не є тим фактором, що спонукав би ЖКГ до прозорості та чесності.
От і маємо, що АМК котрий рік поспіль відволікає ресурси на боротьбу, яку за незмінності інших чинників виграти навряд чи можливо. Звісно, реагувати АМК на такі факти повинен, але тема ЖКГ більш комплексна і вимагає системного вирішення, можливо, не тільки ресурсами АМК.
– А що відносно цін на бензин та ліки? За перше півріччя цього року ми спостерігали підвищення цін і на ці види товарів. Виробники заявляли про обґрунтованість таких дій у зв’язку з підвищенням митних зборів, наприклад. Що має робити АМК в цьому випадку?
– По лікам ситуація неоднозначна. Вони «в фокусі» АМК вже не перший рік. Є кілька триваючих розслідувань, по одному з яких на позаминулому тижні навіть були винесені відповідні рекомендації. Та як завжди, ситуація з антимонопольним правом потребує аналізу.
По-перше, є ліки українського виробництва і є ліки імпортовані. На них по-різному впливають мито та курс гривні. По-друге, здавалося б, що для відповіді про обґрунтованість ціни чи безпідставність змін слід додатково дослідили собівартість певного препарату, видатки на його просування та реалізацію. Проте що таке справедливе ціноутворення? Є певна собівартість ліків, якийсь процент прибутку виробника, є також прибуток дистриб’ютора. При цьому є специфіка фармсектора, де вартість виробництва препарату може бути мінімальною, а левову частку складають інвестиції в його розробку – як їх вирахувати? Більше того, виробники мають розробляти нові препарати, тому до ціни додаються інвестиції в перспективі дослідження. Досить складно зробити такий підрахунок для конкретного препарату, що виступає об’єктом дослідження АМК.
Нарешті, слід оцінювати ситуацію комплексно. В лінійці майже кожного виробника є препарати, що генерують левову частку прибутку, а є такі, що необхідні для пропозиції певного асортименту або виробляються з інших міркувань. Націнка на них може відрізнятися в рази, бо йде субсидування одного препарату за рахунок іншого. Обмежене дослідження не завжди дозволяє з’ясувати ситуацію, кожен випадок унікальний, і потрібно детально розбиратися.
Якщо йде підвищення на всьому ринку, тут можливі два варіанта: або йде паралельне підвищення цін всіма учасниками ринку, або на це все ж є об’єктивні причини. У випадку безпідставного підвищення АМК, звісно, має вживати заходів. Але ж ситуація з ліками не є новою, а відсутність рішень АМК по минулим періодам наводить на думку, що дійсно є об’єктивні чинники. У іншому випадку або регулятору чогось бракує для завершення розслідування, або щось заважає прийняти рішення. Крім того, не слід забувати про податкове планування та структурування бізнесу – не завжди різниця між імпортною вартістю чи вартістю виробництва та ціною реалізації є реальною націнкою.
З нафтопродуктами ситуація також неоднозначна, пропоную дочекатися висновків АМК, який досить оперативно відреагував та розпочав відповідне дослідження ринку.
– Чи правильно я розумію, що ціна фактично регулює споживчу здатність людини? Якщо споживач згоден платити більшу ціну за бензин, це його право?
– В умовах конкуренції так. Та слід р%