Адвокат ADER HABER Дмитро Ніколов отримав кваліфікацію соліситора Англії та Уельсу. Ми поговорили з Дмитром про залаштунки отриманого досвіду — дисципліну, систему і трохи стресу. Про те, як реально працює те фантастичне англійське право, овіяне стількома міфами, дороге, але «найсправедливіше» та «найефективніше». А також про плани, нові скіли, litigation та чому самих лише юридичних навичок стає замало для якісного кар’єрного зростання.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
— Дмитре, вітаємо із професійним досягненням! За якою процедурою зараз проходять іспити для українських адвокатів? Чи є гуманітарні преференції?
— Дуже дякую за привітання! Наразі процедура для українських юристів особливо не відрізняється від інших країн. Почнемо з того, що з 2021 року відкрився шлях стати соліситором через складання спеціальних іспитів — так званого SQE (Solicitors Qualifying Examination). Цей іспит складається з двох частин — SQE1 (360 тестів із 15 галузей права) та SQE2 (практична частина з 11 усних і письмових завдань).
Для українських адвокатів хорошою новиною стало те, що вони автоматично отримують exemption (звільнення) від SQE2 — ніяких формальностей, окрім листа від ради адвокатів чи НААУ, не потрібно. Також, навіть за відсутності українського адвокатського свідоцтва, в українських юристів є можливість отримати exemption від другої частини іспиту, але це потрібно робити в індивідуальному порядку, доводячи контролюючому органу (SRA) наявність відповідних навичок. Це досить складний і тривалий процес, але в моєму оточенні вже є успішні кейси.
Що стосується гуманітарних преференцій, то таких саме в частині іспиту немає. Водночас на етапі підготовки до іспиту деякі провайдери пропонують знижки українцям, чим точно радив би скористатися колегам.
— Як ви складали кваліфікаційний іспит на соліситора? Розкажіть докладніше про отриманий досвід. З яких предметів складається іспит? Що було найскладнішим? Найцікавішим? Як підтверджували рівень володіння англійською мовою? Які висновки для себе зробили?
— Складання іспиту передбачає декілька концептуальних етапів. Почнемо з того, що спершу варто визначитися з тим, як саме буде проходити підготовка. Тут є два варіанти:
1. Економний, але неповний, який складається із книг University of Law та підписки на Devil’s Advocate для revision (повторення матеріалу). Неповний він тому, що ви не вирішите достатню кількість тестів. З погляду матеріалу книг University of Law вистачило з головою. Вартість такого варіанта коливається в межах 500–600 фунтів.
2. Дорогий, який включає все. Це, як правило, підписка на рік у топпровайдерів, таких як QLTS чи BARBRI. У підписку входять книги, картки для повторювання, величезний банк тестів (3000–5000), mock-тести (які, по суті, симулюють реальний тест), а також менторська підтримка. Щоправда, таке задоволення вже коштує від 3000 фунтів залежно від обраного варіанта.
Особисто я пішов через перший варіант, і мені з головою цього вистачило — я склав обидва іспити в першій групі результатів (топ-20%). Проте якщо є змога трохи переплатити, все ж рекомендую підписку QLTS. У них величезний банк складних тестів, який дійсно готує до реальних тестів, не створюючи хибне відчуття впевненості.
Саму підготовку я розпочав ще у вересні 2023 року, витрачаючи в середньому 2–2,5 години на день з поступовим збільшенням часу в міру наближення самого іспиту. Всього, за моїми підрахунками, на підготовку довелося витратити до 700–750 годин часу, але воно того точно було варте. Скласти «з ходу» цей іспит неможливо — він потребує дуже ретельної підготовки та дисципліни. Мінімум, який би я закладав — це шість-сім місяців, але з обов’язковою full-time підготовкою в останні два тижні. Між іспитами рекомендував би брати мінімум один тиждень, щоб голова встигла переключитися на нові галузі. Взагалі, якщо виділяти найголовніший етап підготовки — це повторення, тобто останній місяць. Іноді мені здається, що без нього я взагалі б не склав, хоч і багато готувався до цього. Інформація швидко забувається, особливо на такому проміжку часу.
Далі був етап реєстрації, яка відкрилася за 2,5 місяці до самого іспиту. Сам іспит проводиться лише двічі на рік — у січні та липні. Я складав у липневій когорті в Мадриді в спеціальному центрі, який адмініструє ці іспити. Вартість іспиту немаленька — понад 1800 фунтів.
Сам тест був дуже складним. Він складається з 360 тестів, які розбиті на два дні по 5,5 годин кожен. Перша частина тесту передбачала оцінку знань з договірного права, деліктного права, розв’язання спорів, юридичної системи Великої Британії, конституційного права, юридичних послуг і бізнес-права. Друга частина включала кримінальне право і процес, трасти, спадкове право, земельне право і право нерухомості. В обидва дні оцінювалися знання з етики.
З погляду складання іспиту найважчим, напевно, був тайм-менеджмент, адже на одне запитання в тебе є не більше 90 секунд, за які ти маєш дуже швидко розібратися в завданні, оцінити всі п’ять варіантів відповідей і знайти серед них найкращий. І таку концентрацію потрібно тримати 5,5 годин поспіль з перервою на 1 годину. З власного досвіду скажу, що досить складно було розібратися з галузями, відповідників яких в Україні майже немає, зокрема, йдеться про трасти. Суто статистично бачу, що кандидатам ця галузь далася найтяжче. З психологічного погляду найважче було почати цей шлях і повірити в те, що скласти цей іспит під силу українському юристу. Липневий іспит показав найнижчий результат (pass rate) за всю історію іспиту (склало всього 44% кандидатів), тому пишаюся тими українцями, які опинилися в цій когорті.
Найлегшою була сама підготовка. Мені подобається вчити щось нове, на жодному етапі я не відчував якогось дискомфорту чи нудьги. Віддаю належне британським видавцям юридичної літератури — блискуча подача матеріалу. Все чітко, по суті, з конкретними кейсами і прикладами. Чим ближче був іспит, тим більше я розумів, що я непогано готовий — зрештою, мої очікування збіглися з реальністю. Я цілився в результат 70–75% правильних відповідей, а отримав 83%. Прохідний бал, до речі, зараз підв’язаний не під кількість правильних відповідей, а під сталий показник у 300 пунктів за кожен день. Мені вдалося отримати 418 і 426 відповідно.
Найцікавішим було довгоочікуване відкриття для себе, як реально працює те фантастичне англійське право, овіяне стількома міфами та стереотипами. Загалом було цікаво, як проходять адвокатські іспити у Великій Британії, і мушу сказати, що Україні теж не завадило б перейти на комп’ютерний варіант тестів, а не написання документів від руки.
Я з певним сумом визнав, що мої уявлення та знання англійського права були дещо перебільшеними, а сама англійська термінологія не завжди вживалася коректно. До речі, англійську мову тепер обов’язково треба підтвердити для отримання статусу соліситора, якщо ти був звільнений від SQE2. Вимоги — скласти один із визнаних тестів — як правило, це IELTS Academic UKVI (звертаю увагу, що скласти його можна тільки в British Council — не онлайн; я, на жаль, на практиці припустився цієї помилки). Мінімальний поріг — 7,5 загалом. Я складав саме цей тест, склав його на 8,0. Це точно не було легкою прогулянкою — IELTS має свою специфіку, до якої треба бути готовим. Це добре знають ті, хто вступав у британські виші.
У контексті загальних висновків скажу таке. Можна багато думати, страждати, боятися цього іспиту, але скласти його більш ніж реально. Це дуже цікавий і трансформуючий досвід, який вартий витраченого часу, нервів і грошей. Все, що потрібно — дисципліна, система і трохи стресу. Мені було дуже сумно відкладати після іспиту книги на полицю — я не міг більше уявити свій день без підготовки. Треба шукати нові освітньо-професійні виклики.
— Як кваліфікація соліситора вплине на вашу практику та експертизу ADER HABER?
— Кваліфікація соліситора дає можливість надавати юридичні послуги за англійським правом. Почнемо з того, що в самій Великій Британії є низка так званих reserved activities — сфер діяльності, які можуть вести тільки соліситори чи баристери. Це стосується надання послуг з представництва інтересів клієнтів у судах, супроводження угод з нерухомості. Тренд на англійське право в комерційних угодах не зменшується, а в повоєнний час ми очікуємо бум угод, які будуть регулюватися саме ним. Окрім того, велика кількість арбітражів і судових спорів слухається в Лондоні як все ще пріоритетному для high-profile кейсів. Дорого, але найбільш справедливо та ефективно.
Оскільки останні роки моя експертиза була на перетині нерухомості, містобудівного права та судових спорів, я очікую, що надалі зможу надавати послуги, пов’язані із судовими спорами за англійським правом, а також консультувати з питань структурування угод за правом Англії та Уельсу. Загалом не виключаю повного переходу в litigation — найбільш цікаву для мене юридичну сферу.
— Які обов’язки ви тепер матимете? Які у вас наразі кар’єрні очікування? Які завдання ставите перед собою?
— Концептуально ми зараз на етапі інтеграції моєї кваліфікації в бізнес-процеси. У мої обов’язки нині входить пошук самих проєктів, де б моя експертиза знадобилася. Соліситор соліситором, але пошук клієнтів — не менш важливий скіл, яким я наразі маю оперативно оволодіти. Так, за роки роботи в компанії у нас були проєкти за англійським правом, але їх все ж була меншість, і наразі хотілося б змінити цю пропорцію в бік Англії та Уельсу.
Щодо кар’єрних очікувань — хороше запитання. Думаю, в найближчій перспективі стати радником і розширити спектр юридичних послуг, які ми надаємо. У компанії я вже сумарно працюю вісім років — іноді не віриться, що час так швидко пролетів. Я був ще на четвертому курсі університету, коли сюди потрапив. Суто з погляду власних амбіцій хотілося б більше простору для менеджменту і бізнес-девелопменту — самих лише юридичних навичок стає замало для якісного кар’єрного зростання. В будь-якому разі це питання як мінімум найближчих місяців, оскільки є багато поточної роботи. Треба бути ефективним. Бізнес має залишатися бізнесом.
— Чим, на вашу думку, британський адвокат відрізняється від українського? Як взагалі побудована система допуску до професії?
— Я часто кажу, що в українських юристів є певний комплекс меншовартості порівняно з їхніми зарубіжними колегами, особливо коли йдеться про британських чи американських юристів. Я думаю, що концептуальної різниці як такої немає — усе залежить від досвіду, моральних цінностей і бачення свого місця в професії.
Що мене, напевно, найбільше здивувало, так це те, що більшість топових баристерів і соліситорів базово мають геть зовсім не юридичну освіту. Іноземні мови, філософія, історія, мистецтво — якщо подивитися біографії цих людей, правом вони почали займатися після того, як здобули ступінь бакалавра в інших науках.
Для мене досить показовим був приклад сера Бернара Рікса (Sir Bernard Rix) — мого викладача з міжнародного комерційного арбітражу в Queen Mary University of London, який встиг побути суддею апеляції, арбітражним суддею і баристером. Що цікаво, його базова освіта — це мови та антична історія, юриспруденція з’явилася потім. На моє запитання, чи не шкодує він про витрачені роки навчання до переходу в право, він відповів, що без них він не зміг би стати хорошим юристом. І це насправді дуже глибока і контрінтуїтивна думка: напевно, щоб бути хорошим юристом (адвокатом, суддею — неважливо), потрібно також мати іншу перспективу і погляди на життя. Юридичне мислення дуже обмежене і консервативне, а іноді й повністю відірване від реального життя і бізнес-процесів. Напевно, в англійських юристів я бачу те, чого сам дуже прагну — більшої різносторонності, багатогранності; вони не бояться виглядати простими, висловлювати свою реальну думку, не ховаючись за фасад цитування безлічі норм права. У цьому плані можу порадити почитати біографію лорда Сампшна (Lord Jonathan Sumption) — унікальне поєднання інтересів.
Загалом у нас в університетах дуже люблять розповідати про різницю між правом і законом, але на практиці, на жаль, що судді, що звичайні юристи дуже люблять шукати відповіді на все саме в «законі». Так а право тоді де?
У контексті допуску до професії, то тут багато що залежить від того, на якому етапі особа почала цей шлях. До 2021 року основний спосіб — це отримати training contract із юридичною фірмою в межах так званих Legal Practice Course (LPC). Наразі ж описаний мною раніше шлях через SQE домінантний. Він доволі простий: складаєш іспити, верифікуєш диплом, складаєш англійську, проходиш скрінінги на оцінку твоєї доброчесності — стаєш соліситором. Для початку практики потрібно ще отримати так званий practicing certificate — він генерується автоматично, мені якраз зараз потрібно його згенерувати.
Складнішим є шлях баристера. Основна проблема з цією кваліфікацією — отримати так званий pupillage (це щось на кшталт професійного стажування) в одній з асоціацій баристерів. Цей процес є неймовірно конкурентним, і в ньому занадто багато суб’єктивного фактору. Із соліситором все простіше — або склав іспит, або ні. Все залежить від тебе. Шлях баристера я всерйоз не розглядав.
— Який досвід буде корисним для української адвокатури?
— Я б, напевно, почав із самого допуску до професії. Я складав свій адвокатський іспит в Україні в 2021 році, і це був змішаний досвід з погляду моїх вражень. У перший день ми від руки писали чотири процесуальні документи, а в другий — відповідали на усні запитання. Напевно, мені хотілося б бачити більше диджиталізації в цьому процесі. Іспити «від руки», мабуть, не дуже релевантні в сучасних умовах — я не уявляю, хто так зараз складає документи. Окрім того, підготовка документів без жодної нормативної бази теж виглядає дуже штучно — зрештою, хіба хороший юрист має пам’ятати всі нормативні деталі? Я б переходив на формат якісних і складних тестів — принаймні це вже було б об’єктивним оцінюванням і не залежало від складності завдань і настрою того, хто оцінював. Можна було б ввести ту саму рейтингову систему, де складає тільки певна кількість кандидатів, а не майже усі. У Великій Британії поріг стоїть на 50–55%, а цього року його взагалі опустили до 44%.
Другий день українського іспиту мені видався дивним і трохи штучним. Я не розумію, які знання ми тестуємо розповідями про юридичну професію в Київській Русі. У Великій Британії друга частина — практична, де наймаються професійні актори, які грають клієнтів, а оцінюють це реальні баристери та соліситори. Це схоже на театралізоване шоу, наближене до реального життя. Це не відповідь за кафедрою на семінарі в університеті.
Загалом мені також подобається більш централізована модель адвокатури Великої Британії, де є чіткі уніфіковані правила, графік іспитів, один орган і більша передбачуваність. В Україні ж я бачу, що є, перефразовуючи один арбітражний феномен, «рада-шопінг», коли кандидат підбирає найбільш легку та зручну для себе раду адвокатів. На жаль, серед українських адвокатів є чітке розуміння, яких рад слід уникати, а які ради свідчать про те, що свідоцтво було отримано, м’яко кажучи, сумнівним шляхом. Так не має бути.
Ще я б окремо звернув увагу на якість матеріалів для підготовки до іспитів. Я отримав величезне задоволення від тих матеріалів, які я купив в Англії. Це досить великий ринок юридичної літератури, на якому є немало гравців — конкуренція дуже покращила загальну якість. Так, іноді трапляються дрібні помилки, а відповіді на деякі тести є досить спірними, але загалом — височенний рівень. Такі книги я б просто купував навіть для вивчення юридичної англійської, безвідносно іспиту. В Україні з цим, наскільки я розумію, ситуація трохи гірша. В мій час — у 2021 році — була одна велика книга, де по одній-дві сторінки давалася відповідь на запитання другого дня. Це не комплексна підготовка, на жаль, і навіть не revision. Я сподіваюся, що за понад три роки ситуація покращилася.
В усьому іншому я поки не компетентний щось порівнювати, все-таки я тільки-но став соліситором. Я дуже люблю українську адвокатуру і колись мріяв про статус адвоката. Я вважаю, що рівень її гнучкості, реакції на виклики та доступності не порівняти ні з чим, навіть з британськими колегами. Просто мені хочеться, щоб цей статус знову став по-справжньому престижним, а не девальвував через певні проблеми, які можна розв’язати.
— Які плани професійного розвитку надалі?
— Наразі — зробити адвокатське в Нью-Йорку (гаразд, жартую). Насправді треба вчасно зупинитися з усіма цими регаліями — можна отримати і три, і чотири кваліфікації, але особливо нікуди не рухатися. Нині я маю десь таке внутрішнє відчуття — треба перевідкрити себе і поставити собі нові глобальні цілі. Зараз також треба бути корисним державі загалом і своєму роботодавцю зокрема — саме цим і займуся. Я думаю, що треба брати більше Pro Bono проєктів — в умовах повномасштабної війни їх більш ніж вистачає, зокрема і в контексті постачань різноманітної продукції з Великої Британії. Професійно я хотів би розвинути в собі якості бізнес-девелопменту, покращити роботу з клієнтами і стати більш медіаактивним — як я казав, мені хотілось би стати більш різностороннім спеціалістом із фокусом не тільки на юридичній роботі.