19 червня на базі юридичного факультету КНУ ім. Тараса Шевченка створено Інститут права як структурний підрозділ університету. Проблеми накопичувалися протягом останніх 20 років, проте в останні місяці пішла низка публічних скандалів - від обшуків до звинувачень у плагіаті. Про необхідність радикальних змін заговорили всі. Редакція «Юридичної Газети» поспілкувалася з в. о. директора Інституту права КНУ ім. Тараса Шевченка, який став правонаступником юридичного факультету, Оленою Орлюк.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
- Олено Павлівно, розкажіть, будь ласка, чи викликана поспішність прийняття рішення про реорганізацію юрфаку подіями останніх місяців. Чи стали гучні скандали останньою краплею, що переповнила чашу терпіння? І чому Інститут права? Зміни потребували саме такої структурної реорганізації?
- Хочу зазначити, що ідея реорганізації юридичного факультету в Інститут права не є новою, вона не одноразово виникала у попередні роки. КНУ ім. Тараса Шевченка має у своєму складі як факультети, так й інститути. Зокрема, Інститут міжнародних відносин (КІМО) широко відомий не лише в Україні, але й за кордоном, його випускниками є багато відомих юристів нашої країни. В університеті успішно працюють інститут журналістики, інститут високих технологій тощо. Тобто реорганізація юридичного факультету в інститут не є якоюсь винятковою подією в рамках змін, що тривають в університеті в останні десятиріччя. Інша справа, що мова йде саме про юридичний факультет, який стояв біля витоків університету і має тривалу славетну історію. Саме це спонукало широку громаду схвильовано поставитися до такої реорганізації.
Не можу сказати, що для мене самої прийняття вченою радою університету рішення про реорганізацію факультету в Інститут права стало очікуваною подією. Однак підстави для цього дійсно були, рішення було обґрунтоване. І це викликано не лише і не стільки подіями останніх місяців, про які ви згадуєте, хоча їх негативний вплив на імідж факультету однозначний. Звичайно, університет мав розв'язати проблеми академічної доброчесності та етики у кадровому супроводженні освітнього процесу при підготовці майбутніх юристів.
Водночас наскрізною ідеєю реорганізації стало розуміння нагальної необхідності якісних змін у наданні освітніх послуг, в організації учбового процесу, у розбудові практичної компоненти у підготовці правників, у розумінні викликів, що ставить суспільство перед сучасним юристом зараз і в майбутньому. Враховуючи тенденції останніх років, коли освіта у наших країн-сусідів нерідко є більш привабливою за ціновою політикою, якістю послуг, можливостями мобільності тощо, національні університети відчувають істотні проблеми у формуванні студентського контингенту. Плюс якість надання послуг, певна консервативність, притаманна юридичним факультетам країни в цілому.
Те, що реформування відбулося фактично у період літніх канікул, дає можливість встигнути провести реорганізацію, вирішити питання з навантаженням і, головне, забезпечити проведення прозорої вступної кампанії, аби Інститут був готовий до початку нового навчального року. Складнощів цьому процесу додає невизначеність із рівнем загроз від Сovid-19 та карантинними заходами й обмеженнями, що можуть діяти в Україні та Києві з 1 вересня, коли має розпочатися навчальний процес. Відповідно, університет зараз активно готується до потенційної можливості введення змішаної форми навчання, коли аудиторні заняття будуть межуватися із заняттями в режимі відеоконференцій в онлайн. Ми вже мали такий досвід у попередній семестр, однак, оскільки маємо забезпечити якісну освіту у будь-яких формах, повинні врахувати всі проблемні моменти, з якими зіткнулися навесні, та налаштовувати викладацький корпус на дистанційне навчання, готувати відповідні презентації, навчально-методичні матеріали тощо.
- 23 червня Ви почали виконувати обов'язки директора Інституту права КНУ ім. Тараса Шевченка, який став правонаступником юридичного факультету. Коли Вам запропонували цю посаду? Чому Ви вирішили прийняти пропозицію?
- Посаду мені запропонували фактично під час прийняття рішення про реорганізацію факультету в Інститут права. І для мене це була точно неочікувана пропозиція. Бо хоча я й прийшла працювати в університет відразу після школи у 1988 р. (оскільки на той момент для вступу вимагався стаж), останні 15 років життя були безпосередньо пов'язані зі сферою інтелектуальної власності - як у науковому, так і в освітньому та практичному напрямах. Тим більше, що в останні роки я була активно задіяна в комплексну реформу сфери ІР - законодавчу, інституційну, судову. Тому жодною мірою не передбачала, що влітку мені доведеться значно розширити вектор докладання зусиль і повною мірою повернутися до юридичної освіти. І не просто як викладачеві, але фактично як кризовому менеджеру.
З іншого боку, для мене юридичний факультет був рідним, тут відбулося моє становлення, за понад 30 років я пройшла усі щаблі й прекрасно розуміюся на проблемах зсередини. І я надзвичайно високо ціную той кадровий, науковий та іміджевий потенціал, який отримав Інститут права як правонаступник факультету. КНУ дійсно має усі можливості надавати класичну юридичну освіту на вищому рівні. Водночас усі ці роки я мала хорошу можливість дивитися на факультет ззовні, розуміючи запити практики та сприйняття нею якостей нашого випускника, вивчала досвід провідних університетів країни та світу, що спонукало до пошуку шляхів покращення освітніх послуг, які ми надаємо. Лише таке сприйняття дозволило мені погодитися на цю пропозицію, хоча рішення однозначно не було легким.
- Ви зараз закладаєте фундамент для подальшого розвитку Інституту права. Що вже було зроблено і що плануєте зробити найближчим часом?
- Розвиток Інституту права як правонаступника юридичного факультету не передбачає здійснення разових дій суто адміністративного характеру. Це комплексний тривалий процес, але від того, як швидко ми в Інституті визначимося зі стратегічними завданнями й напрямами розвитку, залежить якість заявлених змін. Саме тому такі зміни можуть бути проведені лише командою, в них мають бути зацікавлені як викладачі, студенти, науковці, наш персонал і адміністрація, так і наші стейкхолдери. Коли співпадають внутрішній і зовнішній запити на зміни - лише у такому разі процес реформування може стати успішним за умови щоденної відданої праці.
При усіх складнощах, з якими стикаюся, маю впевненість у хорошому результаті. Бо вже сформована команда заступників, яка відповідає професійним, етичним і моральним стандартам, яка зможе розвивати ті успіхи, що були досягнуті у попередні роки, та припинити ті негативні явища, що існували.
Звичайно, для Інституту втратою в частині адміністрування є те, що Олеся Отраднова наразі віддаватиме свої сили для розбудови тренінгового центру для підготовки прокурорів, займаючись у нас лише викладацькою діяльністю. Але я як менеджер із багаторічним стажем знаю, наскільки важливо не лише вміти готувати висококласні кадри, але й відпускати їх для подальшого зростання. Бо в майбутньому вони мають можливість повернутися і принести новітній досвід, сприяти розвиткові рідного закладу. З іншого боку, наразі склався міцний пул завідувачів кафедрами, який в цілому за своїми професійними і моральними якостями відповідає високим вимогам, що висуваються юридичною професією.
Зауважу, що у процесі створення Інституту права було проведено реорганізацію ряду кафедр юридичного факультету. Така реорганізація була обумовлена рядом факторів як об'єктивного, так і суб'єктивного плану. Наприклад, виділення таких напрямів, як інформаційне право, службове право (публічна служба), медичне право (охорона здоров'я), обумовлене розумінням перспективи цих напрямів та запиту ринку на юристів, котрі на них спеціалізуються, у майбутньому. Звичайно, було би краще виділити згадані напрями в окремі кафедри, однак в університеті є певні критерії стосовно кількості штатних одиниць із відповідним навантаженням у структурних підрозділах, яким маємо відповідати. У свою чергу, втілення напряму кримінально-правової політики у навчальний процес кафедри кримінального права та кримінології є відповіддю на зміни, що відбуваються в останні роки як в науці кримінального права, так і в політиці, втілюваній органами державної влади у цьому напрямі (підтвердженням є навіть створення відповідних підрозділів).
Ряд змін на кафедрах, окрім суто об'єктивних міркувань, був обумовлений також пошуком шляхів виходу з тривалих міжособистих конфліктів та створення відповідного психологічного мікроклімату, дотримання етичних, моральних стандартів, відновлення принципів академічної доброчесності в освітньому процесі. Звичайно, такі кроки не є легкими і не можуть усім подобатися. Саме тому продовжують лунати заклики до відновлення статус кво, до яких долучаються й зсередини, й зовні. Але хоча б те, що вчена рада Інституту навіть у складі очільників кафедр у попередньому складі одностайно підтримала такі зміни, вже є реальною відповіддю, чи потребував факультет таких істотних змін. Відповіддю, які професійні та моральні критерії маємо виховувати у майбутніх правниках, а відтак - маємо відповідати їм, у першу чергу, самі.
Поряд із цим, зустрічі зі студентами, що я проводила в останній місяць, допомогли почути їх зауваження та побажання стосовно покращення освітньої діяльності, зокрема методів дистанційного навчання. Значною мірою цьому має сприяти запровадження проекту «Університет у смартфоні», який презентував наш університет і по якому наразі проводяться тренінги для викладачів та допоміжного персоналу, готуються відповідні матеріали для лекцій та практичних занять, практичні та тестові завдання тощо. Запровадження цієї платформи дасть змогу усунути багато проблем, що існували до цього часу і погіршували сприйняття студентами нашого ВНЗ. Адже поява електронних кабінетів студента та викладача, електронного деканату не лише допоможе усунути численні дублювання у паперових документах, що мають забезпечувати навчальний процес, але й дасть можливість студенту протягом усього навчального року мати реальну картину щодо своєї успішності, істотно знизить рівень суб'єктивних факторів, що існували між викладачем і студентом. Вже одне те, що студенти зможуть скористатися цією платформою для отримання численних довідок в режимі онлайн, надасть можливість суттєвої економії часу і для них, і для адміністрації (бо я кожного дня навіть зараз, незважаючи на відсутність учбового процесу, підписую такі довідки для різних інституцій на замовлення студентів).
Звичайно, впровадження такої платформи вимагає вирішення ряду питань, у т. ч. в частині закріплення майнових прав інтелектуальної власності на розробку цього проекту за університетом, визначення, за ким мають закріплюватися права на розміщені на платформі тексти лекцій, презентації, навчально-методичні матеріали тощо, забезпечення відповідних технічних можливостей для того, аби система працювала, коли до неї долучаться тисячі студентів і викладачів університету, вирішення питання щодо ідентифікації користувачів та проставлення електронного цифрового підпису. Ці кроки мають бути пройдені, аби платформа запрацювала повною мірою. Однак у нас є великі сподівання на її поступове запровадження, оскільки це дасть можливість і в освітньому процесі поруч із живою роботою зі студентами в аудиторії скористатися перевагами діджиталізації.
- Які головні завдання Ви ставите перед собою на початковий період? Що потребує повного перезавантаження та переосмислення? Які традиції факультету Ви збережете для наступних поколінь правників?
- Хочу наголосити, що на юридичному факультеті за останнє десятиріччя було реалізовано багато ініціатив, які сприяли й розвиткові освітніх програм, і впровадженню нових спеціалізацій, і академічній мобільності, науковим дослідженням, міжнародному співробітництву, розвиткові юридичної клініки etc. Наразі мова йде про продовження таких дій та їх подальший розвиток. У нас в цілому висококласний колектив викладачів, який дає студенту можливість набувати класичну юридичну освіту, до якої в останні роки все більше почала долучатися практична компонента. У цьому велика заслуга і колективу факультету, і його багаторічного очільника, який підтримував та заохочував велику кількість ініціатив. Ми усі цінуємо вклад Івана Сергійовича Гриценка й сподіваємося, що його досвід та глибинні знання, зокрема, в частині історичного надбання КНУ та юридичного факультету зможуть і надалі не одне десятиріччя спонукати до розвитку інтелектуальний потенціал нації, який складають майбутні правники.
З іншого боку, потребують переосмислення та перегляду такі складові, як етика, правова культура та академічна доброчесність, причому всіх учасників освітнього процесу. Ми плануємо найближчим часом прийняти стратегію розвитку Інституту права та ряд локальних документів, істотно переглянути навчальний план, аби максимально забезпечити студентів можливістю набувати класичну освіту, що водночас враховує потреби практики та відповідає запитам ринку не лише сьогоднішнього дня, але й щонайменше найближчого майбутнього. Ми в університеті розуміємо важливість повного впровадження вільного вибору дисциплін для студентів, який успішно впроваджується у навчальний процес не перший рік. З метою підвищення практичної компоненти важливим для нас є залучення досвідчених юристів до гостьових лекцій та презентацій кейсів, до викладацької діяльності в цілому. Орієнтуємося на активне впровадження в навчальний процес в Інституті практики проведення moot court з різних галузей права.
Також важливим є продовження розвитку pro bono та юридичної клініки, збільшення кількості студентів, які до неї долучаються, створення умов для оплатності їх праці. Клініка у нас ведеться під егідою та керівництвом представників безоплатної правової допомоги, що істотно підвищує розуміння студентом реалій практики.
Також я є прихильницею ідей розвитку академічної мобільності, причому не лише зовнішньої, але й внутрішньої - на рівні як різних факультетів чи інститутів університету, так і інших університетів, яких у Києві немало. Плюсом розташування у столиці є, звичайно, й представлення усіх державних інституцій, наявність офісів міжнародних, професійних та громадських організацій тощо, представників яких можна залучати до Інституту та наших проектів та готувати, відповідно, кадри під запит відповідних інституцій, враховуючи їх спеціалізацію. Впевнена, що Інститут права може активно розвивати наукову та експертну складові у своїй діяльності, готуючи, наприклад, правові висновки не лише на запит Конституційного Суду чи Верховного Суду, органів влади, але й безпосередньо на запит адвокатського корпусу.
- Які традиції факультету Ви збережете для наступних поколінь правників?
- Мені б дуже хотілося активізувати наших випускників не лише з позицій підтримки Інституту, але й у частині спілкування між собою. Ми живемо у складний період, і на спілкування досить часто просто не вистачає часу. Тому багаторічною доброю традицією, що однозначно має втілюватися й надалі, був і залишатиметься День юридичного факультету (хай з урахуванням зміни його назви), який дійсно має об'єднувати і наших викладачів, і наших студентів, і наших випускників. У цьому сенсі вбачаю велику роль та вплив на розвиток Інституту асоціації випускників, ради старійшин тощо, від яких чекаю активної участі у життєдіяльності Інституту права.
- Активні зміни можуть відбуватися лише за внутрішньої підтримки. Чи сформована вже команда однодумців, з якими Ви плануєте здійснювати зміни? Які цінності Вас об'єднують?
- Звичайно, будь-які зміни неможливі без підтримки. У цьому сенсі хочу сказати, що в мене не просто сформована команда однодумців, але в цілому наш колектив давно був налаштований на зміни в частині розвитку. У нас багато планів, причому на найближчий час - у частині як покращення освітнього процесу, так і співробітництва, мобільності тощо.
Що стосується об'єднуючих цінностей, то вихідним є розуміння, що професійний досвід та ділова репутація мають поєднуватися з моральними цінностями, правовою культурою, академічною доброчесністю. Ми готуємо майбутніх юристів, які виходять на юридичний ринок, де немає одностайності у розумінні таких цінностей, ними можуть бути як гроші, успіх, стабільність, так і розвиток та свобода. Іноді говорять про конфлікт класичної та новаторської моделей цінностей, але доцільно шукати об'єднуючі та взаємодоповнюючі мотивації. Чи достатньо в якості мотивації займатися юриспруденцією лише заради грошей або іміджу посади, чи це ще й можливість займатися улюбленою справою? Чи мають превалювати інтереси клієнта, чи юрист може для себе обирати як клієнтів, так і партнерів чи вид діяльності? Особливо враховуючи, що юристи, як ніхто інший, знають здебільшого, що таке професійне вигорання. Звичайно, ми не зможемо здійснювати за наших студентів їхній подальший вибір, але ми можемо сформувати у них ті цінності, які дозволять обрати свій життєвий шлях та підвищувати свою професійну кваліфікацію на ньому, додати нових інструментів для підвищення творчої складової у певною мірою рутинній праці, якою нерідко є робота юриста.
- Чи вважаєте Ви, що зміни в Інституті - це старт для перезавантаження усієї системи юридичної освіти?
- Зміни в Інституті можуть стати складовою втілення реформи юридичної освіти. Адже досі в Україні існує не одна концепція, якими шляхами має рухатися юридична освіта. Чи це має бути наскрізна магістратура, яка готує до правничих спеціальностей (судді, адвоката, прокурора, нотаріуса)? Чи на юридичну професію слід дивитися значно ширше, розуміючи, що ми готуємо юриста для національної економіки у тому числі? Чи слід зберегти магістерські спеціалізації, які успішно впроваджували останнє десятиріччя, чи позбавитися їх? Де і коли має проходити складання єдиного державного кваліфікаційного іспиту й чи уповноважений ВНЗ на прийняття кінцевого рішення про видачу диплому? Чи має право на освіту та доступ до професії ототожнюватися, як це фактично передбачається черговою реформою? Кожне з перелічених питань тягне за собою цілу низку інших системних проблем та питань, на які немає одностайної відповіді. Впевнена, що ми маємо спільно відпрацьовувати бачення юридичної освіти, і не лише з боку ВНЗ, а й з боку практики. І можу зазначити, наш колектив налаштований на активну працю у цьому напрямі. Думаю, давно назрів час для створення ради деканів юридичних факультетів українських ВНЗ, аби спільно вирішувати завдання щодо удосконалення юридичної освіти, враховуючи ті зміни, що відбуваються в останні роки.
- Чи вплине реорганізація юрфаку в Інститут права на вступну кампанію?
- Адміністрацією Інституту було проведено усі підготовчі заходи, що мають забезпечити якісне проведення вступної кампанії, з метою виконання вимог чинного законодавства та реалізації положень правил прийому до Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. Основна наша мета - проведення відкритої й прозорої вступної кампанії. На це налаштовані співробітники Інституту, котрі залучені до роботи приймальної комісії. Мають цьому сприяти й програмні продукти, запущені університетом, у першу чергу електронний кабінет вступника, електронне поселення в гуртожитки тощо. Подальша діджиталізація процесу вступу дає надійний інструментарій для забезпечення прозорості рішень. Впевнена, що такі дії з боку нашої адміністрації дають додаткові переваги університету в очах абітурієнтів та студентів і сприяють підвищенню його авторитету серед освітніх закладів світу.
- Факультетська спільнота - це не лише студенти і викладачі, а й випускники, які завжди підтримували традиції своєї альма-матер. Чи обговорювали Ви з ними перспективи подальшого розвитку? Чи маєте серед них підтримку?
- Так, випускники - це безперечна підтримка для розвитку й факультету раніше, й Інституту права нині. З багатьма з них ми обговорюємо перспективи такого розвитку, шукаємо шляхи для підтримки та залучення практичного досвіду до освітнього й наукового процесів, до налагодження співробітництва. Це може бути у різних формах: у збільшенні баз для проходження практики, відборі студентів для стажувань, проведенні майстер-класів та презентацій практичних кейсів. У співпраці з професійними асоціаціями, що працюють на ринку юридичних послуг, яким я глибоко вдячна за підтримку та підписані меморандуми про співпрацю. У роботі з органами державної влади, в яких також широко представлені випускники юридичного факультету. У безпосередньому залученні практиків до освітнього процесу. У проведенні спільних наукових та експертних заходів. У долученні Інституту до міжнародного співробітництва в рамках контактів наших випускників. За минулий місяць вже було проведено цілий ряд зустрічей з випускниками, і такі зустрічі проводитимуться надалі, аби Інститут створював максимальні можливості для поєднання теорії та практики.
- У листопаді планувалися вибори декана юридичного факультету. Чи відбудуться вибори нового керівництва?
- Вибори керівництва Інституту права будуть оголошені університетом. Чіткий строк наразі я не можу зазначити, але це планується зробити до нового року. Найбільш логічним буде провести їх після виборів науково-педагогічного складу реорганізованих кафедр, оскільки наразі адміністрація Інституту, окрім трудових, має й відповідні моральні зобов'язання перед колективом.
- Яким повинен бути новий керівник Інституту права?
- Щодо якостей, то, на мій погляд, керівник Інституту права має бути висококласним менеджером, володіти ґрунтовно навичками педагогічної та наукової діяльності у галузі права, мати бездоганну ділову репутацію, відповідати засадам академічної доброчесності, користуватися повагою та підтримкою в колективі та серед студентства. Водночас головна роль має належати саме спільній командній роботі. Якщо колектив налаштований на успішний розвиток Інституту права, він зможе це реалізувати незалежно від того, хто на поточний момент є очільником (хоча й роль останнього не можна применшувати). Наш колектив налаштований на вдосконалення, це вбачається зі щоденної роботи, і я вірю, що університет і надалі пишатиметься колективом правників, котрі в ньому працюють, та нашими випускниками, які йдуть у юридичну професію.