01 жовтня 2015, 16:50

Очищення має відбутися у свідомості суддів, а не через заміну кадрів

Опубліковано в №39 (485)

Алла Лесько
Алла Лесько секретар дисциплінарної секції Вищої ради юстиції

Про своє бачення шляхів очищення судової влади та ролі Вищої ради юстиції «Юридичній газеті» розповіла секретар дисциплінарної секції ВРЮ Алла ЛЕСЬКО


Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!


- Пані Алло, на Ваше переконання, яким має бути найбільш ефективний спосіб очищення судової влади?

- На мою думку, найбільш ефективний спосіб очищення судової влади має передбачатися законом. Цей закон повинен ґрунтуватися на основних засадах відповідальності, визначених численними міжнародними нормативними актами, які стали частиною національного законодавства України, а саме на принципі індивідуальної відповідальності та принципі презумпції невинуватості. Таким законом наразі є Закон України «Про судоустрій і статус суддів», в редакції Закону «Про забезпечення права на справедливий суд».

Річ у тому, що очищення судової влади повинно відбуватися не тільки через звільнення конкретних суддів.Складовою очищення повинно стати усвідомлення особами, які перебувають на посадах суддів чи будуть призначені на ці посади, чітких і передбачуваних підстав для відповідальності, процедур притягнення до відповідальності, невідворотності відповідальності за вчинення дій, які є підставою для відповідальності, тобто вчинків,не сумісних з посадою судді. І одночасно– впевненості в дотриманні суддівських гарантій і прав, передбачених законом. Інакше кажучи, заміна одних осіб іншими не дає жодної впевненості чи гарантій, що в разі звільнення всіх суддів та призначення на ці посади інших (а такі пропозиції лунають), так би мовити «нових суддів», не допускатимуться помилки, несумлінність, зловживання та неетична поведінка.

Очищення має відбутися усвідомості осіб, яким надано право вершити правосуддя, і ґрунтуватися на правових підставах. Тільки такий спосіб, на мою думку, є ефективним. Комусь, можливо, здається, що це буде дуже довго, але я певна, що це набагато швидше, ніж йти шляхом звільнення всіх суддів та їх заміни новими кадрами. Україна не має сьогодні ні часу, ні можливості проводити такі експерименти.

- Чи здатна ВРЮ в умовах сьогодення стати, умовно кажучи, буфером між суддями, владою та суспільством?

- Я б не використовувала у цьому випадку термін «буфер». Буфер – це пристрій для пом’якшення (послаблення) сили ударів. То виходить, що ВРЮ має виконати функцію пристрою для пом’якшення ударів влади та суспільства на суддів. Чи, може, суддів – на суспільство?

Що таке суспільство, громадянське суспільство? Це організована сукупність людей, об’єднаних характерними для них відносинами на певному етапі історичного розвитку. Це історичний тип у розвитку людського суспільства, структурними елементами якого є організації, різні об’єднання, що охоплюють усі сфери суспільного життя.

Судді – це частина суспільства. Суд як інституція – це велике соціальне надбання людства, яке необхідно оберігати. Очевидно, що наше громадянське суспільство зараз зазнає змін. Відповідно, не може залишитися незмінною і судова система. Ці зміни мають торкнутися, в першу чергу, якості здійснення правосуддя.

У цьому сенсі роль ВРЮ є значною, оскільки відповідно до ст.1 Закону «Про Вищу раду юстиції» саме ВРЮ є органом, відповідальним за формування незалежного, високопрофесійного суддівського корпусу, здатного кваліфіковано, сумлінно та неупереджено здійснювати правосуддя на професійній основі.І це формулювання повинно реалізовуватися не тільки шляхом призначення нових суддів, а й завдяки звільненню суддів, які не відповідають цим критеріям. Тому належне виконання ВРЮ своїх функцій зможе призвести до зниження напруги в суспільстві, яка виникла внаслідок незадоволення роботи певними суддями.

Адже не можна стверджувати, що серед суддів немає справжніх професіоналіві сумлінних працівників, які щодня з надмірним навантаженням за кількістю справ здійснюють правосуддя на належному рівні. Статистика свідчить, що місцеві суди щорічно розглядають близько 4 млн справ, і з усієї кількості ухвалених судами рішень оскаржується близько 15%, а скасовується судами вищих інстанцій майже 7%. Ці показники переконують у тому, що більшість суддів має належний рівень кваліфікації, а законність 85% судових рішень – узагалі не піддається сумніву учасниками судового процесу. Тобто громадяни щоденно звертаються до суду за захистом своїх прав та одержують такий захист. Але, нажаль, так сталося, що негатив перенесено на всю судову систему.

- А чи згодні Ви з тим, що не можна в усьому звинувачувати лише суддів? Адже є особи, які, умовно кажучи, ходять по судах і домовляються щодо необхідного вирішення справи, іншими словами, пропонують хабарі.

- Абсолютна згодна. До нас вже надходять справи з обвинувальними вироками стосовно суддів, яких ми на цій підставі звільняємо. Тобто поведінка судді була злочинною і, відповідно, несумісною з посадою судді, оскільки він або прийняв запропонований хабар, або сам вимагав хабара, тощо. Уявімо ситуацію, яким чином відбувається проходження справи та спробуємо зрозуміти, наскільки суддя може чогось вимагати від сторони. Надійшла справа до судді, він починає її вивчати. Хіба суддя поїде до сторони задля зустрічі з нею? Ні. То нехай і сторони не шукають позапроцесуальної зустрічі з суддею та не шукають можливості поспілкуватися з ним. Але якщо суддя починає діяти неналежно, скажімо гальмувати розгляд справи, тощо, сторони мають право написати скаргу на цього суддю у відповідні органи. От і все. Безперечно, суддя, отримавши якісь сумнівні пропозиції щодо вирішення справи, має також звернутися до відповідних органів. Так, корупцію це не винищить, але зведе її до поодиноких випадків.

- Наскільки робота нового складу ВРЮ є ефективною, на погляд об'єктивної оцінки дій суддів, які виносили майданівські рішення? Адже не зважаючи на тотальні звинувачення з боку суспільства, не всі судді приймали незаконні рішення, а стали жертвами політичних інтриг.

- Я думаю, що ВРЮ в чинному складі здатна відрізнити ці речі, тобто, коли дії судді були незаконними, а коли суддя став жертвою будь-чиїх інтриг. Хочу зауважити, що поки незначний досвід розгляду справ, провадження за якими відкрите на підставі висновків ТСК, дає привід стверджувати, що предметом перевірки ВРЮ є саме та обставина, чи відповідали дії судді при ухваленні рішення вимогам закону, не дивлячись на політичну ситуацію.Тобто ми перевіряємо, наскільки законно суддя йшов до тих висновків, які він поклав в основу рішення. І на моє переконання, треба трошки абстрагуватися від ситуації, що відбулася, й оцінювати лише законність рішення. Я сподіваюся, що всі, хто очікує об’єктивної оцінки з боку ВРЮ, зможуть переконатися, що в цьому сенсі ВРЮ також буде ефективною.

- Як уникнути перетворення ВРЮ на інструмент тиску на суддів та поля для спекуляцій на суддівській кар'єрі, якою вона була останнім часом?

- Потрібно, щоб робота ВРЮ була якомога відкритою, прозорою і зрозумілою, оскільки реалізовувати певні схеми чи тиснути на суддю можна лише за умови, якщо не має чітких процедур. Зараз у Законі України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено чіткі вимоги до звернень, які можуть мати наслідком дисциплінарну відповідальність судді, процедури розгляду звернень, розгляду дисциплінарних справ, порядок ухвалення рішень. Передбачено навіть строки ухвалення певних актів ВРЮ. Наприклад, згідно зі ст.113 Закону «Про судоустрій і статус суддів» ВРЮ вносить подання про звільнення судді у зв’язку з досягненням ним 65 років, не пізніше як за 15 днів до наступного дня після досягнення ним цього віку. Передбачений строк розгляду висновків ТСК – не більше трьох місяців.

Таким чином, у разі чіткого дотримання процедур, передбачених законом, напрацювання практики застосування певних видів дисциплінарних стягнень за відповідні дисциплінарні проступки суддів, перетворення ВРЮ на інструмент тиску на суддів є неможливим. Крім того, законом передбачено порядок оскарження рішень ВРЮ, що є додатковою гарантією законності прийнятих Радою рішень.

- Наразі ВРЮ серед іншого розглядає питання щодо відкриття дисциплінарних справ стосовно деяких суддів Вищих спеціалізованих судів. Деякі представники суддівського корпусу вважають, що це може стати показовою розправою над їх колегами. Наскільки такі заяви є обґрунтованими?

- У нас є скарги, і нам необхідно їх вирішити. Наприклад, якщо справа має бути розглянута за місяць, а вона розглядалася два роки, необхідно з’ясувати, чи сталося це через об’єктивні причини (надмірне навантаження на суддю), чи, навпаки, через його несумлінність. Наразі навантаження на суддю касаційної інстанції набагато більше, ніж на суддів першої інстанції. Але, разом з тим, відповідальність велика, оскільки, як правило, це остаточні рішення, які оскарженню не підлягають. Тому в цих питаннях потрібно розібратися і показати суспільству, що, можливо, не завжди судді винні у тому, що порушуються строки розгляду справ, тощо. Таким чином, відкриття дисциплінарної справи або лише порушення цього питання не є покаранням судді та не є притягненням його до відповідальності, тому, відповідно, не можна це розглядати як тиск на суддю, це процедура визначена законом.

- Чи готові Ви через певні принципові розбіжності з колегами вийти зі складу ВРЮ?

- Я призначена до складу ВРЮ з’їздом адвокатів України. Мені була висловлена велика довіра в тому, що я зможу працювати задля виконання основної функції ВРЮ – формування незалежного, високопрофесійного суддівського корпусу, здатного кваліфіковано, сумлінно та неупереджено здійснювати правосуддя на професійній основі. Питання формування саме такого суддівського корпусу, зрозуміло, зовсім не байдуже адвокатській спільноті.Тому я не бачу для себе можливості вийти зі складу ВРЮ через певні принципові розбіжності з колегами.

Тим паче, що Закони «Про Вищу раду юстиції» та «Про судоустрій і статус суддів» передбачили процедурні можливості для відстоювання своєї позиції: голосування, в тому числі таємне, шляхом заповнення бюлетеня для голосування; наявність окремої думки (ст.96 Закону «Про судоустрій і статус суддів»); права члена ВРЮ.

Так, згідно зі ст. 19-1 Закону «Про Вищу раду юстиції» член ВРЮ має право: вносити пропозиції щодо вдосконалення роботи ВРЮ та її секретаріату; ознайомлюватися з усіма матеріалами, що стосуються питань порядку денного засідань ВРЮ, секції, до складу якої він входить; надати свої мотиви та міркування, а також подавати додаткові документи з питань, що розглядаються; вносити пропозиції щодо проектів рішень ВРЮ з будь-яких питань висловлювати письмово окрему думку щодо рішень ВРЮ.

Ці механізми дають можливість належно виконувати повноваження члена ВРЮ, зберігаючи власну правову позицію. Крім того, хочу зауважити, що я не сприймаю свою роботу зараз як перебування на посаді. Для мене це щоденна, кропітка робота і велика відповідальність. Якщо в цьому є потреба, я буду працювати за будь-яких умов.

Підписуйтесь на "Юридичну Газету" в FacebookTwitterTelegramLinkedin та YouTube.


0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати