Про актуальні питання, пов'язані з дорожнім перевезенням небезпечних вантажів та запровадженням в Україні автоматичної фіксації порушень ПДВ, "Юридичній газеті" розповів начальник відділу організації дорожнього руху та нагляду за станом доріг Департаменту ДАІ МВС України, підполковник міліції Станіслав МІЗІН
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
– Якими нормативно-правовими актами регулюється сфера перевезення небезпечних вантажів в Україні?
– Перевезення небезпечних вантажів автомобільним транспортом по території України регламентуються законами України «Про перевезення небезпечних вантажів», «Про приєднання України до Європейської угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ДОПНВ)», (далі – ДОПНВ), Європейською угодою про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів та Правилами дорожнього перевезення небезпечних вантажів, затвердженими наказом МВС України від 26.07.2004 №822 (зареєстровано в Мін'юсті 20.08.2004 за №1040/9639) (далі – Правила). На сьогодні законодавство України у сфері дорожнього перевезення небезпечних вантажів повністю гармонізоване із законодавством Європейського Союзу.
– Нещодавно було оприлюднено проект спільного наказу МВС та Мінінфраструктури «Про затвердження Переліку маршрутів міжнародного дорожнього перевезення небезпечних вантажів, рух за якими здійснюється без погодження з відповідними підрозділами МВС». Розкажіть детальніше про цей документ.
Проект спільного наказу МВС та Мінінфраструктури «Про затвердження Переліку маршрутів міжнародного дорожнього перевезення небезпечних вантажів, рух за якими здійснюється без погодження з відповідними підрозділами МВС» підготовлений на виконання п.15 плану заходів щодо дерегуляції господарської діяльності, затвердженого розпорядженням Кабінету міністрів України від 18.03.2015 №357-р «Про затвердження плану заходів щодо дерегуляції господарської діяльності», а також з метою спрощення умов міжнародного перевезення небезпечних вантажів, зближення вимог національного та міжнародного законодавства у сфері дорожнього перевезення небезпечних вантажів, усунення перешкод для автомобільних перевізників небезпечних вантажів.
Основними завданнями наказу є: дерегуляція господарської діяльності з перевезенням небезпечних вантажів автомобільним транспортом; приведення законодавства України у відповідність до вимог Європейської угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ДОПНВ) щодо встановлення компетентними органами обмежень, що стосуються руху транспортних засобів з небезпечними вантажами за встановленим маршрутам; створення прозорого конкурентного середовища у сфері дорожнього перевезення небезпечних вантажів; недопущення проїзду транспортних засобів, що здійснюють міжнародне перевезення небезпечних вантажів підвищеної небезпеки через комерційні або житлові райони, екологічно чутливі райони, промислові зони з небезпечними обʼєктами або дорогами, що становлять серйозну фізичну небезпеку для учасників руху.
– Який сьогодні порядок отримання документів дозвільного характеру на перевезення небезпечних вантажів?
– Погодження дорожнього перевезення небезпечних вантажів (крім міжнародних перевезень дорогами, що належать до затверджених маршрутів руху) включено до Переліку документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності, наведеного у Законі України «Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності». Відповідно до ст. 8 Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів» перевізник зобов’язаний розробити та погодити з Державтоінспекцією МВС України маршрут і режим перевезення небезпечного вантажу.
На сьогодні з Державтоінспекцією МВС України погоджується виключно перевезення небезпечних вантажів, що можуть бути використані не за призначенням, а в терористичних цілях та відповідно призвести до серйозних наслідків, таких як масова загибель людей або великі руйнування. Відповідно до п. 10.1 Правил небезпечні вантажі, на перевезення яких необхідно отримувати погодження дорожнього перевезення небезпечних вантажів Державтоінспекції МВС України, перераховані у главі 1.10 додатка А до ДОПНВ. На сайті Департаменту Державтоінспекції МВС України розміщено перелік, в якому небезпечні вантажі, перевезення яких має погоджуватись з Державтоінспекцією МВС України, перераховані у порядку привласнених їм номерів ООН із відповідними поясненнями.
Погодження дорожнього перевезення небезпечних вантажів, видається Державтоінспекцією МВС України через дозвільні центри. Порядок погодження дорожнього перевезення небезпечних вантажів визначено в розділі 10 Правил.
– Які саме документи перевізники мають подавати до таких дозвільних центрів?
Таких документів чимало. Відповідно до положень пункту 10.3 Правил для отримання погодження дорожнього перевезення небезпечного вантажу перевізник або уповноважена ним особа подає дозвільному центру: заяву (зазначаються маршрут руху, місцезнаходження і телефони відправника, перевізника та одержувача небезпечного вантажу, відомості про транспортні засоби, кількість небезпечного вантажу, строк перевезення та прізвище уповноваженого (відповідальної за перевезення особи); інформацію щодо ДОПНВ-свідоцтва про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі (номер, ким видано, дата видачі, строк дії); інформацію щодо свідоцтва про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів, якщо таке свідоцтво передбачено вимогами пп. «б» п. 9.1 розділу 9 цих Правил (номер, ким видано, дата видачі, строк дії); інформацію щодо свідоцтва про підготовку уповноваженого з питань безпеки перевезень небезпечних вантажів автомобільними дорогами (номер, ким видано, дата видачі, строк дії); чинний договір обовʼязкового страхування відповідальності субʼєктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків під час перевезення небезпечних вантажів. У разі перевезення небезпечних речовин або виробів, на перевезення яких необхідне додаткове погодження або дозвіл інших компетентних органів, – подаються відповідні копії цього погодження або дозволу, крім випадків, коли додаткове погодження або дозвіл видається на підставі погодження дорожнього перевезення небезпечних вантажів Державтоінспекції МВС України. У разі подання заяви представником перевізника, подається документ, що підтверджує повноваження уповноваженої особи. У разі відповідності документів, наданих перевізником або його уповноваженою особою для отримання погодження дорожнього перевезення небезпечного вантажу, встановленим вимогам підрозділ Державтоінспекції МВС України видає погодження у строк не пізніше, ніж десять робочих днів з дати надходження заяви та документів, що додаються до заяви.
– Транспортні засоби, що перевозять небезпечні вантажі, мають бути якось додатково обладнані?
– Транспортні засоби, що перевозять небезпечні вантажі, мають комплектуватись предметами додаткового обладнання, перелік яких визначається залежно від кількості небезпечних вантажів, що перевозяться, та видів їхньої небезпеки. Так, відповідно до вимог розділу 8.1.5 додатку А ДОПНВ (п. 5.6 Правил) кожна транспортна одиниця, що здійснює перевезення небезпечних вантажів, в обов’язковому порядку укомплектовується необхідним обладнанням. Незалежно від номерів зразків знаків небезпеки, зазначених для них у Переліку небезпечних вантажів, наведеному в таблиці А глави 3.2 додатка А до ДОПНВ (далі – Перелік небезпечних вантажів): не менш як одним противідкотним упором на кожний транспортний засіб, який має відповідати максимальній масі транспортного засобу та діаметру його коліс; не менш як двома попереджувальними знаками (пристроями) з власною опорою (конусами із світловідбивною поверхнею, або миготливими ліхтарями жовтого кольору з автономним живленням, або знаками аварійної зупинки). Транспортна одиниця може комплектуватися будь-якою комбінацією із зазначених попереджувальних знаків (пристроїв). Крім того, такі транспортні засоби мають комплектуватися жилетами оранжевого кольору із світловідбивними елементами для кожного члена екіпажу; захисними рукавичками для кожного члена екіпажу; переносними ліхтарями для кожного члена екіпажу (ліхтарі не повинні мати відкритих металевих поверхонь, здатних призвести до іскроутворення); засобами захисту очей (наприклад, захисними окулярами) для кожного члена екіпажу.
Під час перевезення всіх небезпечних вантажів, крім небезпечних вантажів, для яких у Переліку небезпечних вантажів зазначені номери зразків знаків небезпеки 1, 1.4, 1.5, 1.6, 2.1, 2.2 або 2.3, – додатково рідиною для промивання очей.
Під час перевезення небезпечних вантажів, для яких у Переліку небезпечних вантажів зазначені номери зразків знаків небезпеки 2.3 або 6.1, – транспортні засоби мають додатково комплектуватися засобами захисту органів дихання, необхідними для аварійного покидання транспортного засобу, для кожного члена екіпажу транспортного засобу.
Під час перевезення рідких та твердих небезпечних вантажів, для яких у Переліку небезпечних вантажів зазначені номери зразків знаків небезпеки 3, 4.1, 4.3, 8 або 9, – додатково: лопатою; покриттям для каналізаційних колекторів; ємністю для залишків небезпечних вантажів.
– Чи існує якась спеціальна підготовка водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі?
– Порядок проведення спеціального навчання водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, регламентується вимогами законів України «Про перевезення небезпечних вантажів», «Про приєднання України до Європейської Угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ДОПНВ)», постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2007 №1285 «Про затвердження Порядку проведення спеціального навчання працівників субʼєктів перевезення небезпечних вантажів», Правил та Положення про порядок спеціального навчання водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, та про уповноважених з питань безпеки перевезень небезпечних вантажів автомобільними дорогами, затвердженого наказом МВС України від 21.03.2008 №130 (зареєстрований у Мінʼюсті 15.04.2008 за №309⁄15 000).
Водії транспортних засобів, що здійснюють перевезення небезпечних вантажів на позначених інформаційними таблицями небезпечного вантажу транспортних засобах, повинні пройти спеціальну підготовку у центрі спеціального навчання за базовим курсом підготовки, та у разі потреби за одним або декількома спеціалізованими курсами: спеціалізований курс підготовки з перевезення в цистернах; спеціалізований курс підготовки з перевезення речовин та виробів 1-го класу; спеціалізований курс підготовки з перевезення радіоактивних матеріалів 7-го класу.
Серед іншого, спеціальна підготовка охоплює такі теми: основні нормативні документи, що регламентують перевезення небезпечних вантажів; загальні види небезпеки; шкідливий вплив небезпечних речовин на навколишнє середовище; превентивні заходи та заходи безпеки при різних видах небезпеки; дії в разі аварій та пригод (надання першої медичної допомоги, забезпечення безпеки інших учасників дорожнього руху, використання захисного спорядження тощо); маркування, знаки небезпеки (знаки-табло небезпеки) та інформаційні таблиці небезпечного вантажу (таблички помаранчевого кольору); вимоги до екіпажу транспортного засобу, що перевозить небезпечні вантажі; призначення та використання технічного обладнання транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі; заборони на сумісне завантаження та заходи безпеки, повʼязані з сумісним завантаженням; спеціальні вимоги до сумісного перевезення небезпечних вантажів та продуктів харчування, предметів споживання та кормів для тварин; заходи безпеки під час завантаження та розвантаження небезпечних вантажів; загальна інформація щодо цивільної відповідальності; особливості здійснення мультимодальних перевезень небезпечних вантажів; обмеження на рух через тунелі, правила руху у тунелях, дії у разі аварії у тунелі (дорожньо-транспортної пригоди, пожежі тощо); заходи безпеки тощо.
Водію після закінчення спеціальної підготовки та вдалого складання іспиту, що відповідає вимогам ДОПНВ, Державтоінспекцією МВС України видається свідоцтво ДОПНВ про підготовку водія, що визнається дійсним на території 47 країн – учасниць ДОПНВ.
– Які необхідні документи мають бути у наявності у водіїв транспортних засобів, що транспортують ці види вантажів?
– Відповідно до вимог п. 9.1 Правил під час перевезення небезпечних вантажів на транспортній одиниці, крім перерахованих у Правилах дорожнього руху, мають бути такі документи: товаро-транспортний документ на небезпечні вантажі (якщо кількість вантажів не дає змоги завантажити їх усі в одну транспортну одиницю, то складаються окремі товаротранспортні документи або робляться копії єдиного документа на кількість завантажених транспортних одиниць); свідоцтво про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів; свідоцтво ДОПНВ про підготовку водія; письмові інструкції.
Під час перевезення небезпечних вантажів, які є вантажами підвищеної небезпеки, – погодження дорожнього перевезення небезпечного вантажу, видане Державтоінспекцією МВС України. Якщо дорожнє перевезення небезпечних вантажів у великому контейнері виконується перед морським, – свідоцтво про завантаження великого контейнера/транспортного засобу, що видається відповідальною за завантаження контейнера особою чи організацією.
– Чи обовʼязковим є страхування відповідальності субʼєктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків під час перевезення небезпечних вантажів?
– Відповідно до п. 26 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про страхування», статей 7–9 Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів» вантажовідправники, перевізники та вантажоодержувачі небезпечних вантажів повинні обов’язково здійснити страхування відповідальності на випадок настання негативних наслідків перевезення небезпечних вантажів. Порядок і правила проведення обовʼязкового страхування відповідальності субʼєктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків під час перевезення небезпечних вантажів, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2002 №733 «Про затвердження Порядку і правил проведення обов'язкового страхування відповідальності субʼєктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків під час перевезення небезпечних вантажів».
– Чи підтримуєте ви запровадження в Україні автоматичної фото-, відеофіксації порушень ПДР? З цього приводу сьогодні є досить суперечливі думки.
– В Україні залишається вкрай складна ситуація з дорожньо-транспортним травматизмом. Так, упродовж 2014 р. на вулично-дорожній мережі країни сталося понад 153 тис. дорожньо-транспортних пригод, зокрема 26 тис. з постраждалими, в яких загинуло 4,4 тис. і травмувалось 32,2 тис. громадян. Інакше кажучи, майже кожні 17 хвилин траплялося ДТП з постраждалими, практично кожні 2 години гинула людина. Як свідчить аналіз, основними причинами таких автопригод стали перевищення безпечної швидкості руху (26 % від усіх ДТП із постраждалими), порушення правил маневрування (19,5 %), порушення правил проїзду перехресть (понад 7%).
За даними ВОЗ, щорічно в світі у ДТП гине 1.3 мільйона осіб і 30-50 млн отримують травми. Зараз це друга найпоширеніша причина смертності серед 6-14 річних підлітків та найпоширеніша серед людей у віці 15-44 років і є більш небезпечною, ніж малярія, а до 2030 р. буде вдвічі небезпечніше СНІДу та в 4 рази небезпечніше туберкульозу. Якщо не вжити жодних заходів, до 2020 р. очікується підвищення рівня смертності у ДТП до 80 %.
Водночас практично у всіх європейських країнах, з метою ефективного контролю за виконанням водіями транспортних засобів вимог встановлених правил дорожнього руху, використовуються системи автоматичної фото- та відеофіксації правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху.
Як правило, автоматично фіксуються порушення швидкісного режиму, проїзд на заборонний сигнал світлофора, виїзд на смугу зустрічного руху, а також порушення правил стоянки та зупинки тощо.
Під час використання стаціонарних систем застосовуються відповідні дорожні знаки та велика кількість муляжів для періодичної зміни місця фіксації правопорушень шляхом перестановки приладів у встановлених стаціонарно контейнерах. Так, у м. Відні (Австрія) розміщено близько 300 контейнерів, а приладів фіксації порушень – тільки 50.
У будь-якому випадку поліцейські не зупиняють водія, а інформація про порушення автоматично передається до відповідного підрозділу (центру обробки інформації), обробляється та надсилається власникові транспортного засобу, на якому скоєно правопорушення, відповідне повідомлення. Зазначена обробка передбачає фіксацію факту правопорушення, розпізнання номерного знака автомобіля, визначення через відповідні бази даних власника та винесення постанови про розмір штрафу. Отже, оформлення правопорушення та винесення рішення відбувається в автоматичному режимі без участі посадової особи.
Крім поліції, автоматичні системи фіксації правопорушень можуть використовувати і муніципальні органи. До того ж стягуються до державного бюджету, а у випадку з муніципальними підрозділами – до бюджету відповідної адміністративної одиниці.
Використання сучасних інформаційних технологій, крім фіксації та оброблення інформації про правопорушення, дозволяє також здійснювати сплату накладених штрафів через мережу Інтернет, телефон або електронну пошту.
Запровадження на території нашої держави автоматичних систем фіксації правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху дасть змогу відповідно до європейських стандартів удосконалити порядок контролю за дотриманням водіями вимог Правил дорожнього руху.