Після масштабного банкопаду в Україні дуже болючим стало питання щодо ринку проблемних активів. Розв‘язання цієї проблеми затягнулося на довгі роки. Які останні тенденції в банківському та фінансовому секторах? На якому етапі наразі перебуває ринок проблемних активів в Україні? Які особливості роботи з Фондом гарантування вкладів фізичних осіб? Коли стає зрозуміло, що юрист готовий бути партнером? Розібратися з цими питаннями нам допоміг старший партнер, адвокат MORIS GROUP Мар’ян Мартинюк.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
– Мар’яне, Ви відзначені у практиці банківського та фінансового права. Які головні тенденції були в цій сфері у 2018 році?
– Цей рік супроводжувався «розквітом» ринку проблемних активів (як платоспроможних банків, так і банків, що виводяться з ринку). Якщо брати загальні тенденції, то це відновлення певної довіри до банків та банківського бізнесу загалом. Оскільки є надії на певну «ремісію» банківського бізнесу, відповідно, очікуються замовлення від наших клієнтів-банків не лише щодо судової практики, але й щодо due diligence. Той факт, що банки починають продаватися, означає, що існує якийсь інтерес до банківських активів в Україні, а отже, є розуміння, що банківська діяльність може бути бізнесом в Україні. Сподіваюся, що ця тенденція продовжиться й надалі.
– Як Ви оцінюєте сформованість ринку проблемних активів?
– Ринок вже достатньо сформований. Є уповноважені державні органи, які диктують правила гри (наприклад, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб). Ми працюємо з ним та пишаємося тим, що знаходимося по цей бік барикади. Співпрацю ми почали свідомо, хоча старт був складний, адже це державна установа. Тут існує певна специфіка роботи, якщо порівнювати зі звичайними комерційними відносинами. Тут є тендерна процедура, специфічні умови оплати праці тощо. На початку роботи все було не дуже просто, ми набили багато «ґуль», поки проходили акредитації, запроваджені Фондом. Однак станом на сьогодні ми вже маємо позитивний досвід.
Наразі ми можемо стверджувати, що Фонд вважає нас надійним партнером, оскільки для нього ключовим елементом є довіра. ФГВФО зараз має величезну кількість судових процесів, на які у державної установи не вистачає ні людських, ні фінансових ресурсів. Проте є ключові справи, від яких Фонд не відступає, долучаючи до них юридичні компанії. Тому Фонд гарантування вкладів має бути впевнений, що юридична компанія захищає його інтереси настільки, наскільки це можливо.
Щодо сформованості на ринку, варто відзначити, що вже протягом тривалого часу ФГВФО співпрацює виключно з ProZorro. Сьогодні ми впевнені, що система працює нормально: йди в інтернет і купуй. Отже, ринок сформований. Єдине питання, яке залишаються, стосується ціни. Тут Фонд ще експериментує, використовуючи різні підходи, щоб активи продавалися краще та на більш вигідних умовах. Варто зазначити, що ринок проблемних активів гігантський. Окрім Фонду, гравцями цього ринку є Національний банк України та комерційні банки.
– Якою є юридична складова процесу продажу проблемних активів?
– Юридичною складовою є відступлення права вимоги. Найчастіше воно супроводжується переведенням забезпечення застави або іпотеки. Це достатньо проста річ, єдиний складний момент – це ситуації, коли продаж відбувається на ProZorro, і спочатку виграшем є саме право укласти договір. Тобто це те, за що люди торгуються на майданчику, а далі вже йде укладення звичайних договорів про відступлення права вимоги. До того ж покупцем не обов’язково має бути факторингова компанія. Будь-хто може бути покупцем таких активів, якщо мова йде про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.
Окремою нішею цього ринку є так званий коллектинг, коли скуповуються великі пули за дуже маленькі гроші (наприклад, нічим не забезпечені карткові кредити). Це вже суто колекторний бізнес, оскільки вони застосовують інші методи впливу для погашення заборгованості. Що стосується нерухомості, то все залежить від її розташування. В Києві, Одесі, Дніпропетровську купують всі, тому майже немає проблеми продати актив. Інше питання у райцентрах, де ніхто не розуміє реальної вартості нерухомості та можливості продати ці кредити. Тому вони продаються довго та за невеликі гроші. Це також є проблемою для багатьох банків, адже начебто це актив і є якісь реальні гроші, але продати його дуже складно.
Окремим питанням є баланс між власне юридичними послугами, стабільністю системи юстиції в країні та можливістю функціонування такого ринку. Якби була чітка та сильна система юстиції, а кредитор розумів би, що зможе себе захистити принаймні правовими механізмами, то питання вартості активів було б іншим. Якби була впевненість, що ти все одно збереш, стягнеш, виграєш, то ринок значно пожвавився б, сюди зайшли б реальні іноземні гравці з величезним фінансуванням, в ньому брали б участь величезні банки. Наразі це достатньо ризиковий та специфічний бізнес. Отже, ринок непростий, але ми спостерігаємо, що на ньому збільшується кількість українських гравців, які розуміють реалії та беруть на себе ці ризики. Проте вони їх беруть, оскільки ці активи можна порівняно дешево придбати, а також дозволити собі програти в якихось відсотках випадків.
Загалом, що стосується юстиції, судової системи, виконавчої служби та можливостей кредиторів повернути свої кошти, то є що покращувати. Звісно, законодавець працює, ми бачимо реформи, які зараз відбуваються (в тому числі з приводу банкрутства), а також є багато законодавчих змін, які посилюють роль кредитора. Все це має пожвавити ринок.
– Зараз багато спеціалістів вірять в те, що після процедури рефінансування банків дуже пожвавиться ринок іпотечного кредитування. Що Ви думаєте з цього приводу?
– Так, наразі банки оживають. Маємо надію, що іпотечне кредитування також оживе. Звичайно, все залежатиме від політики, наступного виборчого року та від того, хто здобуде перемогу. Однак з економічної позиції відчувається певне пожвавлення угод та інтерес до банків. Адже багато банків, які були проблемними, зараз вийшли з ринку, а залишилися більш-менш «здорові». Водночас значно підвищилися вимоги до банків, тому займатися банківською справою стає не так просто. Наприклад, якщо ти будівельник чи аграрій і бажаєш купити банк, то ця схема вже більше не працює. Все це значно покращило прогнози. Я вірю в те, що іпотечна справа може відновитися. Позитивною тенденцією є валютна лібералізація, яка надає можливість нашим клієнтам, які хочуть працювати «по білому» і погоджуються платити податки, але хочуть без проблем купувати, наприклад, бізнес у Німеччині.
– Однак питання в тому, чи прийме Німеччина гроші?
– Звичайно, прийме. Насправді, зараз все стало складніше. Банківське регулювання в усьому світі – це така історія, де клієнтам закривають рахунки просто так. Існують певні ризики. Українських власників бізнесу перевіряють втричі активніше та глибше, а комплаєнс-департаменти міжнародних банків набирають все більше людей. Все це зрозуміло, але коли ти можеш прийти в банк і пояснити свою бізнес-модель, глобальних проблем не має виникнути. Так, це трошки складніше, дещо більше роботи, але все абсолютно реально працює. Можна спокійно інвестувати в будь-яку країну та робити там бізнес. Коли в цій країні з’являється позитивна бізнес-історія, то надалі проблеми не виникають.
– Окрім згаданих питань, Ви також займаєтеся фінансовими розслідуваннями (так званий «форензік»). В чому полягає юридична функція під час проведення форензіку? Чи є ця практика перспективною для юридичних компаній?
– Ця практика точно є перспективною. Для роботи над форензік-проектами працює ціла команда, це завжди об’єднує і аудиторів, і юристів. На останньому форензіку, яким ми займалися, в команді були аудитори, аудитори банків, юристи та ІТ-спеціалісти. Тобто це об’єднана команда, яка спільно надає звіт за результатами. Не можна сказати, що це лише юридична робота або робота аудитора, оскільки це співпраця, в контексті якої хтось «залазить» у систему, хтось технічно в цьому допомагає, а хтось потім прописує з цього правові зв’язки та наслідки, які були виявлені в результаті, про що це може свідчити, які статті та якого закону порушує. Отже, це комплексний процес. Ми знаємо, що в багатьох банках така практика вже була проведена.
– Які навички потрібні спеціалісту в цій сфері?
– Це дуже комплексний процес, тому важливо правильно його організувати. Ми маємо досвідченого колегу, який настільки педантичний, що не пропустить жодного питання і нічого не забуде. Він вміє правильно організовувати такі процеси, хоча і сам дуже глибоко у все занурюється та знає майже напам’ять усі звіти товщиною 20 см. Він може прокоментувати кожне питання, яке можна поставити про кожну особу та проведену операцію, хоча над цим працювала ціла команда. Таким чином, спілкуючись з величезною кількістю людей, беручи безліч інтерв’ю, ти поринаєш у систему, слідкуєш за проведеними операціями. Потім знову спілкуєшся з людьми щодо результатів та описуєш все це у звіті. Систематизуючи, можна встановити якісь банальні речі (наприклад, що взяли людину-комірника, а зробили його членом наглядової ради та прийняли якесь рішення). Тобто можна виявити якісь очевидні порушення. Звичайно, існують більш складні речі, які потребують поглибленого аналізу.
– Що стосується Вашої кар’єри, як Ви гадаєте, коли юрист готовий стати партнером? Поділіться власною історією успіху в Moris Group.
– Юрист може стати партнером, коли він готовий взяти на себе відповідальність. Насправді, це відчувається. Про це можна багато говорити, можна писати політики. Однак все це сприймається на відчуттях, коли всі партнери розуміють, що та чи інша людина взяла на себе відповідальність і готова її нести, готова приймати рішення на свій страх і ризик. Це перший критичний показник, а другий – це довіра. В нашому світогляді людина не стане партнером в компанії, доки в неї не сформується 100% рівень довіри з іншими колегами. Виключна довіра, на мою думку, є фундаментом будь-якого партнерства. Сподіваюся, що моя історія була саме такою. Це був розквіт юридичного ринку, коли роботи було дуже багато. Також важливим елементом є довіра з боку клієнтів. Коли ти взяв на себе якусь відповідальність і реалізував один, другий, третій кейс, у тебе вже з’являється прямий діалог з клієнтами, вони починають тобі довіряти. В якийсь момент інші партнери побачили, що я маю стабільне коло спілкування з клієнтами, які мені довіряють, а також що ця довіра виливається в нові проекти та нову роботу. Окрім того, плюсом було взаєморозуміння з іншими партнерами. В результаті, мені запропонували стати партнером.
– Якою була Ваша перша справа? Пам’ятаєте «дебютного» клієнта?
– Першу справу я добре пам’ятаю, адже мандраж був шалений. Я ніколи в житті більше так не нервував. Коли я потрапив в юридичну фірму, то з головою занурився в цей світ. Я не пішов працювати інхаусом, це одразу був консультаційний бізнес. Широта і глибина всіх процесів відрізнялися, але всі справи були дуже динамічними. Перша справа була дрібна, про стягнення боргу за розпискою в якомусь районному суді. Це був перший судовий процес. Перед ним я десятки разів перечитував, що і як потрібно робити, коли казати «Ваша Честь» і коли вставати. Коли молодий юрист приходить до суду, а суддя ставить запитання: «А ви що закінчували?», починаєш думати, а що я не так зробив, що він від мене хоче (посміхається – прим. ред.). Це ті емоції, які важко забути багатьом юристам. Потім, приблизно через рік, почався такий обіг справ! Пам’ятаю, коли у мене був великий кейс, відбувалося 8-10 засідань на день, я тоді фактично жив у суді. Я приходив вранці та повертався пізно ввечері. Після того як ти звикаєш, втрачається мандраж, це підвищує якість, тому що ти вже дозволяєш собі сказати щось більш впевнено та намагаєшся переконувати суд.
– Яким виграним процесом Ви пишаєтеся найбільше?
– Найбільше пишаєшся справою, яку виграєш. Є якесь особливе задоволення від цього. Однак я пишаюся не судовою справою, а закритою угодою, яка відбувалася за участю дуже вузького кола осіб. Все було дуже конфіденційно і дуже швидко. Це була угода щодо придбання великого аграрного активу в Україні на кілька сотень мільйонів доларів, яку потрібно було дуже швидко закрити. Це була фактично цілодобова робота з перервою на 4-х годинний сон. Тривав такий темп роботи протягом 3-х місяців. Цікаво, що поки ми не завершили справу, навіть не хотілося спати, оскільки драйв був шалений. В судових спорах насправді дуже рідко буває відчуття, що все закінчилося і ти виграв. Адже якщо відбувається серйозна боротьба серйозних гравців, вона рідко має дату закінчення, коли ти знаєш, що такого-то числа все закінчиться і все. Ти будеш «переможцем», а інші – «переможеними».
– Навіть після Верховного Суду?
– Існує чимало справ, які доходять до Верховного Суду, коли юристи намагаються зайти з різних боків і все переглянути. У нас є справа, яка з різних питань була на той час у Вищому господарському суді та Верховному Суді, мабуть, з десяток разів. Коли ти вже вважаєш, що все закінчилося, хтось знову подає якийсь позов. Так триває роками, а потім якось вичерпується, і ти не можеш зрозуміти, коли все закінчилося.
– Які етапи розвитку пройшла компанія Moris Group? Чи вдалося команді досягти тих цілей, які ставили перед собою на початку?
– Наступного року нам виповниться 15 років. Ми цим пишаємося, навіть можемо додати щось до логотипа (посміхається – ред.). Ми багато пройшли та багато чого досягли, але багато планів чекає нас попереду, якими ми займемося найближчим часом. У нас є своя специфіка бізнесу, адже ні у кого з партнерів немає досвіду роботи в інших юридичних фірмах, на відміну від багатьох наших конкурентів, коли ти приходиш в якусь компанію, набираєшся досвіду, розумієш, як вибудовувати всі процеси, та створюєш свій бізнес. У нас все відбувалося інакше, на своєму шляху та зі своїми помилками, але це також надало нам певні конкурентні переваги. Наприклад, у нас вибудовуються дуже хороші стосунки з клієнтами, адже за всю історію компанії від нас не пішов жоден значний клієнт. З кожним клієнтом ми працюємо майже як інхауси, тобто ніколи не відмовляємо. Звичайно, ми скажемо, що це не наша специфіка, але будемо намагатися допомогти, залучаючи наших колег, якщо у клієнта є проблема. Клієнт відчуває, що у нього є плече, на яке він може покластися в усіх питаннях. Це ті довірливі стосунки, які вибудувалися з більшістю наших клієнтів. Наразі ми доросли до того рівня якості та стандартів, які є на ринку юридичних послуг, та надалі будемо рухатися вгору.
– Що скажете про рівень розвиненості юрбізнесу в Україні? Наскільки, на Вашу думку, конкуренція серед юридичних фірм є добросовісною і цивілізованою?
– Конкуренція є всюди. Тут важко говорити про добросовісну та етичну конкуренцію, адже у нас є правила адвокатської етики. Однак конкуренція існує, до того ж сьогодні вона дуже суттєва. Це вже не та ситуація, яка була, коли я став партнером, і клієнтів вистачало усім. Ми відчуваємо велику конкуренцію від компаній великої четвірки. Як не дивно, в юридичному бізнесі, у Фонді гарантування вкладів фізичних осіб та в тендерах мова йде про пониження ціни. Наприклад, коли ми далі «понижуватися» не можемо, а конкуренти можуть собі це дозволити. Наскільки це етично, наскільки тут можна говорити про демпінг – питання відкрите. Звичайно, певною мірою демпінг присутній. Дехто ледь не задурно пропонує свої послуги, щоб привабити клієнта. Чи можна так робити з позиції бізнесу? Звісно, у когось юридичний бізнес з акцентом на бізнес, але у нас пріоритетними залишаються довірчі відносини з клієнтом.