Ольга Лук'янова — керівник юридичного відділу, офіцер з дотримання корпоративних стандартів групи компаній «Хенкель в Україні» — знає, що повинен вміти комплаєнс-спеціаліст, для чого інхаусу особистий бренд, а також як успішно поєднувати сім'ю та кар'єру. Про це та інше читайте в інтерв'ю «ЮГ»
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
— Пані Ольго, Ви працюєте інхаусом майже від початку своєї кар'єри. Як і чому Ви обрали саме цю сферу?
— Юристом я хотіла бути ще зі школи. Потім вступила на юрфак за спеціальністю «Юрисконсульт». Моя перша робота була саме в цій сфері. Також був короткий період роботи в Мін'юсті. Якось керівник викликав мене і сказав: «Ось тобі номер телефону комерційної компанії. Там тебе чекають. Ти не юрист держсектору, не суддя, не прокурор, а саме юрист бізнесу. Тобі потрібно бути в гущі подій, постійно щось робити, вирішувати якісь питання». До того ж я завжди хотіла виїхати за кордон і знайти роботу в іноземному бізнесі. Потім я влаштувалася у Procter & Gamble і закордон «прийшов до мене». Я мала досвід роботи в юрфірмі, але навіть там зуміла організувати свою роботу як юрисконсульт. Я не хотіла працювати в одній сфері та прагнула займатися різними напрямками. Сьогодні я розумію, що мені цікаво та комфортно в бізнесі. Наразі я не хочу нічого змінювати.
— Окрім того, що Ви очолюєте юридичний відділ, Ви комплаєнс офіцер «Henkel» в Україні. Які особливості роботи з цим напрямком?
— Почнемо з того, що комплаєнс мені знайомий вже дуже давно. Вперше я зіштовхнулася з ним під час роботи в Procter & Gamble у 2000‑х роках. Тоді про нього майже ніхто не знав. Спочатку було зовсім незрозуміло, що з цим робити. Однак з часом це поняття викристалізувалося і в Європі, і в Америці, тому що у 2000‑х роках була чітка тенденція до прозорості.
Якщо говорити про роботу з комплаєнсом в Україні, то немає нічого специфічного. Зазвичай прогалини в українському законодавстві можна заповнити нормами іноземного права, яке застосовують за аналогією, щоб вирішити конкретну ситуацію. Так само з комплаєнсом. Коли він з'явився в Henkel, ми просто поклали його на рейки української дійсності. Колеги, яких ми почали навчати певних правил поведінки в компанії, достатньо швидко прийняли цю ситуацію. Вони зрозуміли, що це не просто якась забаганка компанії, а правила, які допоможуть компанії уникнути певних втрат та проблем.
За останні кілька років нам вдалося підняти рівень правової освіти в компанії на достатньо високі позиції. Видно, що в роботі працівники використовують правильні слова та релевантні знання. Це не може не радувати, адже ми розуміємо, що частина роботи, яка могла б обернутися величезними втратами, виконана якісно. Тому комплаєнс — не такий страшний звір, як його намагаються показати.
— Які навички важливі, щоб стати хорошим комплаєнс-спеціалістом? Чи потрібно мати юридичну освіту?
— Не обов'язково бути юристом. Комплаєнс-спеціалістами стають представники різних сфер. Наприклад, у банківській справі це можуть бути фінансисти, часто аудитори стають хорошими спеціалістами. Просто потрібно вміти систематизувати відповідні знання та навички. На мою думку, найважливіше для комплаєнс-спеціаліста та юриста — навчитися пояснювати складне простими словами. Необхідно вміти зацікавити, пояснити та донести, для чого це потрібно. Також важливо бути точним у своїх висловлюваннях, претензіях, бажаннях і цілях. Чим менше непотрібного навколо твоєї інформації, тим більше у тебе можливостей бути почутим.
— Чи важливий для інхауса особистий бренд?
— Я вважаю, що так. Тому що це дуже розширює можливості у досягненні певних результатів. Ти можеш швидко вирішити питання, на які дуже довго шукаєш відповіді, просто звернувшись до колег, які мали схожий досвід. До того ж це можливість не лише обмінятися думками та знаннями, але й десь застосувати ці знання разом. Чудово, коли у тебе є люди, з якими можна поділитися своїми галузевими проблемами. Наприклад, зараз дискусії точаться навколо ЗУ «Про адвокатуру». Цікаво почути абсолютно різні думки, з яких можна сформувати підхід, який може бути використаний прогресивними юристами для імплементації змін до законодавства.
Загалом, бути відомим — цікаво, але це не має стати самоціллю. Це нелегка робота. Якщо вона приносить компанії, в якій я працюю, користь, якщо мій авторитет позначається на імені компанії, а авторитет компанії — на моєму, то це взаємовигідна співпраця. До того ж цікаво самореалізовуватися в інших сферах, це своєрідний вид громадської діяльності, що розширює горизонти.
— В яких ще сферах Ви самореалізовуєтеся?
— У мене сім'я, двоє дітей. Знаєте, це достатньо зайнята сфера (сміється — прим. ред.). Потрібно встигнути всім приділити увагу. Я взагалі за баланс, адже ми не народжені сидіти на роботі. Саме на сім'ї базуються всі наші особисті інтереси. Сім'я — це те, заради чого ми живемо.
— Як досягти цього балансу?
— Потрібно сортувати. На все фізично не вистачить сил. Необхідно обирати найважливіше і цим займатися. Якщо на все розпорошуватися, то нічого не встигнеш. Просто поставте собі у житті пріоритет і навколо нього все зосереджуйте. Для мене таким пріоритетом є сім'я. Немає нічого важливішого, ніж люди, які люблять і чекають, незалежно від того, в якому ви стані та настрої.
— Чи зіштовхувалися Ви у бізнесі з гендерними стереотипами?
— В нашій компанії, як не дивно, гендерна нерівність на боці жінок. У раді директорів Henkel в Україні 2 чоловіки і 5 жінок. Тож у цьому питанні у нас немає приводу для хвилювання. Напевно, десь існує така проблема. Однак я вважаю, що якщо ти розумна і талановита людина, то просто не потрібно звертати на все це увагу, тоді воно не буде тебе зачіпати.
— Що Вас надихає?
— Надихає сім'я. Потрібно, щоб діти виросли, стали щасливими та не загубилися в житті. Щоб могли реалізувати своє право вибору, яке у нашого покоління було лімітоване обставинами, можливостями. У дітей зараз є можливості самореалізовуватися, а головне — не втратити бажання та запал. Надихає, що у них є можливість реалізувати те, чого я колись хотіла.