Адвокат та керівник юридичної компанії «Сучасна Феміда» Тетяна Даниленко між журналістикою та юриспруденцією обрала юрфак. І ні на мить не пожалкувала, адже кожна вдала справа — результат її роботи, дієва допомога клієнту у вирішенні складної життєвої ситуації. Ми поспілкувалися з Тетяною про прогнози розвитку цивільної та кримінальної практики та дізналися, які проблеми стоять сьогодні перед адвокатурою.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
— Минулого року в інтерв'ю ЮГ Ви сказали, що адвокатура для вас як керівника — це соло відповідальності за командну гру. Щось змінилося з того часу?
— В плані робочого процесу нічого не змінилось. Оскільки відповідальність у команді — здатність до відповіді, я як керівник повинна забезпечити ефективність та якість надання нашою компанією правничої допомоги на належному рівні, максимально злагоджено та в інтересах клієнтів. Виникає постійна необхідність раціонально обмірковувати правові позиції, реально оцінювати стан речей та швидко знаходити шляхи вирішення важливих питань в процесі роботи, адже кожна судова справа є важливою та інколи вирішальною у житті людини, яка звернулась до нас за допомогою. Слід постійно слідкувати за станом справ наших клієнтів та перебігом судового процесу з метою своєчасно оцінити події, виконати необхідні процесуальні дії у визначені законом строки, розпізнати фактори, які можуть якимось чином негативно вплинути на перебіг судового процесу, та усунути їх. Це вимагає чіткої організації робочого процесу та компетентного підходу.
А взагалі відповідальність, на мою думку, є основною рисою, що відрізняє нашу команду від звичайного колективу. Кожен її учасник має право висловлювати свою думку на всіх етапах процесу, свої пропозиції і знає, що буде почутий, тому від самого початку у нас сформовано дієву команду. Довіра, відданість справі та робота заради клієнтів створюють злагоджений механізм та певний позитивний мікроклімат у колективі. Допомога нашим клієнтам — наша спільна мета.
— Якщо зазирнути у минуле, чи розглядали б Ви професію адвоката, чи все ж сконцентрувалися б на іншій? Чому?
— При вступі до вишу я мала вподобання до юриспруденції та журналістики, між цими напрямами і обирала майбутній фах. Оскільки інтерес до права суттєво переважав, вирішила вступати на юрфак. Ні на мить не жалкую, що обрала юриспруденцію та згодом стала адвокатом, адже відчуваю, що це моє покликання. Кожна вдала справа — результат моєї роботи, дієва допомога людині у вирішенні складної життєвої ситуації. Що може бути приємніше за вдячні відгуки клієнтів? Відразу розумієш, що ти був корисний, не просто отримав гонорар, а реально допоміг людині. А ставлюсь я до свого покликання саме так — допомога та результат для клієнта мають бути на першому місці. Тому з кожним роком все більше клієнтів обирають тебе як адвоката за рекомендаціями, а це вже створює тобі певну репутацію та спонукає бути завжди максимально відповідальною. Оскільки я отримую задоволення від своєї роботи, то впевнена, що вибір професії вірний, а отже, буду рухатись далі в обраному напрямку до нових професійних звершень.
— Ви однаково успішно займаєтеся цивільними і кримінальними справами. А яким віддаєте перевагу?
— Так, займаюся як кримінальними, так і цивільними справами. Зараз сформувалась судова практика щодо виправдувальних вироків, тому стало цікаво в цьому напрямі працювати у кримінальному процесі. Але все ж переважають цивільні справи, адже частіше за все люди звертаються за вирішенням своїх проблем, з якими стикаються у повсякденному житті. Представництво інтересів у цивільних справах, як на мене, потребує більш широкого кола знань, послідовного підходу у формуванні правової позиції. Адже цивільно-правові відносини регулюються великою кількістю нормативно-правових актів, охоплюють різні галузі права. Інколи, щоб досягти потрібного результату, спори вирішуються у рамках декількох цивільних проваджень, тому для мене особисто вони більш цікаві.
Законодавство та судова практика постійно змінюються, необхідно слідкувати та знаходити дієві шляхи вирішення проблем, вміти оперувати належними доказами, вчасно прораховувати можливі варіанти розвитку ситуації у судовому процесі, в т. ч. дії опонентів. Оскільки успіх залежить від вірно обраного способу захисту прав клієнта та доказової бази, для адвоката це відповідальність не схибити, адже людина заручається довірою до тебе. Тому цивільний процес для мене більш широкий та цікавий, це безперервне вдосконалення своїх навичок та знань.
— Чи можна зараз робити якісь прогнози щодо розвитку цих практик на наступний рік?
— Є багато планів та сподівань на отримання позитивних результатів для наших клієнтів. Наразі в т. ч. напрацьовуємо практику захисту прав та інтересів клієнтів у Європейському суді з прав людини. Вже зараз графік на наступний рік щільний, тож маємо сподівання, що рік буде цікавий та плідний у професійному плані.
— Поділіться, будь ласка, цікавим випадком з практики, за який Ви відчуваєте особливу гордість.
— Якщо брати з останніх справ, то мабуть, виокремлю свою найбільш успішну правову позицію, яку змогла відстояти в суді, оскільки вона є значимою для широкого кола співвітчизників. Це справа про відшкодування покупцю житла моральної шкоди, завданої порушеннями умов договору купівлі-продажу майнових прав у частині строків здачі об'єкта в експлуатацію зі сторони забудовника. В Україні це перша позитивна судова практика на користь покупця житла в цих правовідносинах. Відтепер можна звернутись з позовом до суду і відшкодувати моральну шкоду, навіть якщо вона прямо не передбачена умовами договору. З рішеннями судів можна ознайомитись в ЄДРСР (справа №755/3509/18).
У цій справі моя правова позиція мала підґрунтя та згодом співпала з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 1 вересня 2020 р. у справі №216/3521/16‑ц. Безперечно, вона буде корисна чималій кількості українців, та впевнена, що широко застосовуватиметься моїми колегами в інтересах клієнтів, адже стосується недобросовісних забудовників, яких, на жаль, значна кількість по всій території нашої держави. Маю сподівання, що ця судова практика захистить права споживача, покращить ситуацію на ринку нерухомості та певним чином спонукатиме забудовників до вчасного виконання договірних зобов'язань.
— Перемоги приємні всім, а як буває у разі програшу? Чи дозволяєте Ви собі емоційно залучатися до справи?
— Програші — це стимул працювати краще. Звичайно, я частково емоційно залучаюся до справи, бо як правило, представляю інтереси фізичних осіб, а кожен клієнт — це окрема історія і доля людини. Перш, ніж іти до суду, слід вислухати людину, а потім вже вивчати документи та приймати рішення, як працювати з ними. Як правило, люди звертаються до суду, перебуваючи або у конфліктних відносинах з опонентами, або у складній життєвій ситуації, і адвокат мимоволі теж виявляється певним чином залученим. Звичайно, є рішення, постановлені не на користь клієнтів, але адвокат у плані процесуальних моментів має повністю абстрагуватись та фахово підходити до ситуації, оскаржувати, доводити свою позицію, можливо, враховуючи позицію суду, шукати інші шляхи вирішення питання в правовому полі. Це нормально, я ставлюся до цього спокійно та зважено.
— Як вплинув локдаун на роботу з клієнтами? Як Ви зазвичай залагоджуєте конфлікти? Чи бували випадки, коли клієнт усвідомлено не сплачував за послуги?
— Період локдауну змусив більше працювати дистанційно. На обсяг роботи це не вплинуло, але певні незручності, звичайно, з'явилися. Проте здоров'я — головне, тому задля нього можна поступитись певним комфортом і звичним темпом роботи.
Конфліктів зазвичай не виникає, оскільки я беруся вести виключно ті справи, по яких маю попередньо довіру клієнта, якщо досягла з ним порозуміння щодо вибудованої правової позиції. Без злагоджених дій з клієнтом дієвого результату не буде. І випадків, щоб клієнти не платили за послуги, у мене в практиці не було.
— Чи зобов'язаний адвокат повідомити клієнту, що його справа безперспективна? Чи регламентує Кодекс адвокатської етики подібні випадки?
— Керуючись нормами законодавства і правилами професійної етики, адвокат завжди зобов'язаний діяти в інтересах клієнта. Якщо під час виконання своїх професійних обов'язків адвокат дійде висновку про відсутність фактичних та правових підстав для задоволення вимог клієнта, він зобов'язаний повідомити про це. У такому випадку необхідно узгодити з клієнтом інший спосіб захисту, що відповідає тому гіпотетичному результату, якого можна досягти згідно з чинним законодавством, або відмовитись від виконання доручення клієнта. При цьому забороняється давати клієнту запевнення або гарантії стосовно реального результату виконання доручення.
— Яку норму щодо поведінки колег, на Ваш погляд, слід обов'язково включити до Кодексу професійної етики адвоката?
— Останнім часом, на жаль, змушена спостерігати таке явище, як неповага колег один до одного, до сторін у справі, а також до суду. Фактично деякі колеги не намагаються відстояти правову позицію з метою фахово допомогти клієнту, а йдуть по хибному легкому шляху, наперед знаючи про несприятливий результат для клієнта. Не зумівши надати необхідні докази або невірно обравши спосіб захисту, деякі адвокати намагаються створити враження упередженості суду чи впливу колег на результат розгляду справи у будь-який інший спосіб, крім сумлінного виконання своїх професійних обов'язків. Дехто навмисне затягує розгляд справи, що є неповагою до суду та інших учасників процесу. Фактично така поведінка адвоката не має нічого спільного з роботою на результат, а є звичайною гонитвою за гонораром. Тому правилом №1 я би зазначила повагу адвоката, перш за все, до себе як фахівця.
— Що Вам цікавіше і комфортніше — підготовка до процесу в спокійній атмосфері в офісі чи публічний виступ?
— Як на мене, комфортніше готуватись до судового процесу в спокійній атмосфері офісу. Адже є необхідність перевірити судову практику по конкретній категорії справ, підготувати необхідні процесуальні документи, що будуть використані під час розгляду справи в суді. Але публічний виступ для мене також не створює жодного емоційного напруження, оскільки це звичайний елемент повсякденної роботи адвоката.
— Які основні проблеми, на Ваш погляд, постають сьогодні перед адвокатурою, і які є способи їх вирішення?
— Адвокатура України стикається з низкою проблем та недосконалістю нормативної бази, що заважає ефективній діяльності і вимагає невідкладного вирішення. Можна констатувати низьку захищеність адвокатів. Є випадки тиску на них з боку правоохоронних органів з метою перешкоджання захисту законних прав та інтересів громадян. Тому однією з головних проблем адвокатури в Україні є недосконалість законодавства про адвокатуру, яке поки не відповідає повною мірою міжнародним стандартам.
— Як Ви вважаєте, чи готове адвокатське співтовариство до страхування професійної відповідальності адвоката?
— Не думаю, що готове. Слід внести низку змін до законодавчих актів, які б детально регулювали порядок та умови ризику настання відповідальності адвоката, або прийняти спеціальний закон, який би детально регламентував положення про цей вид страхування.
— Дайте оцінку сьогоднішній судовій системі, адже після нашої минулої розмови відбулися певні зміни, розпочалася нова судова реформа. Що, на Ваш погляд, необхідно змінити зараз?
— Перше, що, на мою думку, необхідно зробити — залишити у спокої судову гілку влади та тих фахівців, які, незважаючи на постійні реформи, ще працюють. Абсурдним, на мій погляд, є «первісне» оцінювання кваліфікованих суддів, що мають величезний стаж роботи, переслідування по політичним справам тощо. Це повністю знищує незалежність судової гілки влади та підриває довіру до правосуддя та держави в цілому.
На сьогодні судова влада переживає кадровий голод ще більший, ніж був торік. Внаслідок надмірного навантаження у відставку звільнились величезна кількість суддів, які дійсно фахово працювали, маючи великий досвід, та ще довгі роки могли б здійснювати правосуддя. Натомість суди майже не отримують поповнення суддівського корпусу. Відсутнє нормальне забезпечення судів елементарно коштами на відправку поштової кореспонденції учасникам процесу. Все це негативно відображається не лише на працівниках судів, які змушені працювати з надмірним навантаженням, а й на пересічних громадянах, які через це фактично позбавлені доступу до правосуддя та права на вчасний розгляд судових справ. Звичайно, це призводить до чисельних скарг та недовіри співвітчизників до судової системи в цілому. Хоча працівники судів фактично є заручниками, на мою думку, штучно створеної державою судової кризи.
— Як забезпечуєте свій професійний та особистий розвиток?
— Кожна нова справа — це маленький крок до вдосконалення навичок та знань. Обмін думками та корисною інформацією також відбувається в рамках проведення семінарів з підвищення кваліфікації адвокатів, у яких, я інколи беру участь як лектор. Судова практика постійно оновлюється, з'являються цікаві правові позиції, в т. ч. у моїх колег, тому виникає необхідність рухатись далі професійно та на належному рівні, щоб бути конкурентоспроможною.