Зважаючи на активне реформування національних збройних сил, парламентарі мають намір відновити військові суди. Законотворці переконані, що цивільні судді затягують розгляд військових справ через їхню специфіку. Механізм відновлення військових судів прописаний у законопроекті №2557, який був представлений до Верховної Ради кілька місяців тому.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
- Євгенію Вікторовичу, розкажіть, чим, власне, є військовий суд.
По-перше, військовий суд – це державний орган, адже на відміну від тих самих судів офіцерської честі, військовий суд здійснює функції держави та може застосовувати заходи державного, а не громадського примусу.
По-друге, оскільки справи та спори, що розглядає військовий суд, так чи інакше пов’язані зі збройними силами, а значить і з національною безпекою, державною таємницею та обороноздатністю країни, військовий суд – це особливий процес розгляду цих справ і спорів. У деяких іноземних країнах цей особливий процес забезпечується шляхом здійснення правосуддя відповідно до особливих процесуальних кодексів. В інших країнах, зокрема в нашій, такого ж ефекту досягали шляхом введення в загальні процесуальні кодекси особливих правил судочинства щодо військовослужбовців.
По-третє, військовий суд – це особливий склад суду. Розгляд справ у військових судах, у тих країнах, де вони існують, здійснюється суддями-офіцерами, які є спеціалістами у питаннях права, що стосуються збройних сил.
По-четверте, військовий суд – це прийняті суддями цих судів іменем України судові рішення з питань, що належать до компетенції військових судів.
Таким чином, відповідаючи на Ваше запитання, можна сказати наступне. Військовий суд – це незалежний орган державної влади, персональний склад якого формують професійні судді-офіцери, що реалізують шляхом прийняття загальнообов’язкових судових рішень функцію здійснення правосуддя у військових формуваннях, тим самим забезпечуючи національну безпеку держави та права людини.
- Від чого залежить наявність чи відсутність військових судів у країні: від кількісної чисельності армійців, економічного потенціалу держави тощо?
- Є поняття ідеального та реального стану речей, тобто Ваше питання потрібно було б розділити на два підпитання. Перше – від чого повинна залежати наявність військових судів? Друге – від чого в нашій державі залежить наявність чи відсутність військових судів? Відповідь на друге питання сьогодні очевидна всім: ми знаходимося лише на початку шляху до побудови реально демократичного суспільства, а тому, як і 7 років тому, питання наявності та відсутності військових судів залежить від волі конкретних високопосадовців.
Відповідаючи на перше запитання, від чого ми повинні відштовхуватись, вирішуючи долю військового правосуддя, хотілося б зазначити наступне. Коли студенти або школярі лише починають вчити право, однією з перших тем, яку вони вивчають, є тема «Механізм держави». Часто викладач для наочності пропонує учням або студентам уявити собі систему державних органів та установ у вигляді механізму, машини, створеної для виконання певних функцій. Якщо поглянути на проблему військових судів з цієї позиції, стає очевидним, що наявність тієї чи іншої деталі механізму, у нашому випадку військових судів, залежить від того, що саме ця деталь чи весь механізм повинен робити, та чи не можна замінити цю деталь на якусь іншу, яка буде виконувати цю функцію краще або буде коштувати суспільству дешевше.
Якщо говорити про військові суди в рамках цієї метафори, то отримаємо наступну картину: наша держава, як і будь яка інша, існує для того, щоб перш за все забезпечити права і безпеку своїм громадянам. Для забезпечення оборони нашої держави від збройної агресії існують Збройні Сили України. Збройні Сили України – це, насамперед, люди, які в них служать. Ці люди, як і всі інші громадяни нашої держави, наділені певними правами та зобов’язані виконувати певні обов’язки, які, до речі, є більш обтяжливими, ніж обов’язки цивільних. Окрім того, на відміну від інших громадян, військовослужбовці володіють спеціальними вміннями та мають у своєму розпорядженні спеціальні засоби, що потенційно можуть бути використані для вчинення насильства як щодо окремих людей, так і до суспільства в цілому.
Отже, проблема правосуддя у військових формуваннях полягає у тому, щоб, з одного боку, забезпечити дотримання прав військовослужбовців, а з іншого – проконтролювати виконання ними своїх обов’язків. Тобто питання – бути чи не бути військовим судам – залежить від того, чи може хтось краще за них виконувати їхні функції. На моє глибоке переконання, підкріплене аналізом доступної інформації щодо стану правопорядку у Збройних Силах України, військові суди здійснювали правосуддя на порядок краще, ніж суди загальної юрисдикції.
- Раніше в Україні діяли військові суди. Чим, на Вашу думку, насправді зумовлена відмова від них?
- Я суддя та офіцер, а тому не можу бездоказово звинувачувати когось. Те, що я скажу далі, це виключно моє бачення тих подій, яке не претендує на абсолютну істину. Розмови про ліквідацію військових судів йшли задовго до прийняття такого рішення, однак ліквідація військових судів була раптовою. Ось ще ведуться дискусії прихильники та опоненти військової юстиції обмінюються аргументами за і проти, а ось нам повідомляють, що рішення прийнято та обговоренню не підлягає. Така раптовість і категоричність наводить на неприємні думки.
Ми, судді військових судів, заважали занадто багатьом тодішнім високопосадовцям, ми не давали знищувати армію і підривати обороноздатність нашої країни та отримувати за це досить значні суми. Звичайно, не можна сказати, що саме ліквідація військових судів стала єдиною причиною того кричуще драматичного становища нашої армії на початку 2014 р. Однак факт залишається фактом – ліквідація є однією з таких причин. Я вважаю, що причинами прийняття рішення про ліквідацію військових судів було, з одного боку, бажання окремих осіб усунути перешкоди на шляху до банального розкрадання військового майна, а з іншого – бажання ослабити наші Збройні Сили. Проте це не означає, що всі, хто підтримував тоді ліквідацію військових судів, є зрадниками та злодіями. Зовсім ні. Безумовно, я поважаю позицію багатьох практиків і науковців, відповідно до якої вони висловлюють сумніви щодо дотримання військовими судами прав людини, однак, як я бачу, така позиція стала банальним прикриттям інших, не настільки високих істинних мотивів ліквідації військових судів.
- Окремі фахівці, з якими спілкувалась «ЮГ», вважають наявність військової юстиції (прокуратури та судів) запорукою очищення та оновлення армії. Чи погоджуєтеся Ви з цією думкою? Чому?
- Погоджуюся, але з певними застереженнями. По-перше, армія великий і складний організм, його належне функціонування залежить від належного функціонування усіх його складових. Не можна говорити, що діяльність лише прокуратури та військових судів є запорукою очищення й оновлення армії. Безумовно, це важлива, але не єдина складова успіху в цій справі. Також велике значення має діяльність Військової служби правопорядку, не менш важливими є і зусилля командного та рядового складу Збройних сил.
По-друге, не варто думати, що сам факт створення військових судів та існування військової прокуратури означатиме автоматичне очищення й оновлення армії. Це довга і кропітка робота, однак якщо вона виконуватиметься належним чином, ми досягнемо того, чого прагнемо.
По-третє, дуже важливим є те, як саме будуть створені військові суди, якими повноваженнями володітиме військова юстиція, якщо після оновлення системи військової юстиції вона не зможе належно працювати через недосконалість правового поля, створення військових судів нічого не дасть.
- Військова прокуратура в Україні відновлена. Чи мало б це апріорі передбачати відновлення військових судів? Чи може військова прокуратура, з позиції світових стандартів, передавати справи до суду загальної юрисдикції?
- Не обов’язково. Якщо пам’ятаєте, військові суди остаточно було ліквідовано у 2010 р., у той час як військова прокуратура проіснувала фактично до 2013 р., краще чи гірше справляючись зі своїми обов’язками. Тут варто розуміти одну принципову річ: військова прокуратура та військові суди не є однією організацією, так само як і звичайна прокуратура та суди, вони не підпорядковуються один одному. В ідеалі, вони не повинні втручатися у діяльність одне одного.
Як прихильник ідеї відновлення військових судів, я стверджую, що звичайні суди не здатні здійснювати правосуддя на належному для функціонування Збройних Сил України рівні. Ще раз підкреслю: не «нездатні здійснювати правосуддя», а «не здатні здійснювати правосуддя на належному, необхідному рівні». Знову ж таки, хочу зазначити, що моя позиція стосовно відновлення військових судів не спирається виключно на віру в їх необхідність, після ліквідації військових судів я успішно продовжував працювати у звичайному, не військовому суді.
Чесно зізнаюсь, що після ліквідації військових судів у мене були сумніви щодо їх необхідності, оскільки негативний ефект від їх ліквідації не був помітний одразу. Однак ситуація зі збройною агресією Російської Федерації довела, що без військових судів не обійтися. Коли відновлювали військову прокуратуру, це було очевидно не для всіх. Зараз, маю сподівання, що позиція змінилась. Тому, на мою думку, військова прокуратура може працювати самостійно, проте без військових судів потрібного рівня ефективності правосуддя у військових формуваннях не досягти.
Стосовно іншого питання, військова прокуратура може передавати справи до суду загальної юрисдикції, але належного рівня ефективності у сфері правосуддя у військових формуваннях така робота не приносить, про що самі військові прокурори неодноразово говорили. Натомість, як показала практика, військова прокуратура здатна ефективно співпрацювати з судами загальної юрисдикції у сферах, не пов’язаних з безпосереднім наглядом за законністю у Збройних Силах (наприклад, у сфері протидії корупції). З позиції світових стандартів, тут важко сказати, у світі існують різні моделі організації військової юстиції.
- Яку специфіку мають справи щодо військових? Чи повинен при розгляді таких справ дотримуватися принцип гласності, а рішення у них – оприлюднюватися в Єдиному реєстрі судових рішень?
- Говорячи про специфіку, тут є два основних питання: перше полягає у відмінній нормативно-правовій базі, друге – у порядку та строках розгляду справ. Стосовно першого питання, якщо судді суду загальної юрисдикції достатньо щонайменше бути фахівцем у кримінальному й кримінально-процесуальному законодавстві та бути обізнаним щодо норм цивільного та господарського права, то для судді військового суду цього недостатньо. Для того щоб встановити наявність чи відсутність у діях осіб більшості складів військових злочинів, потрібно також знати спеціальні нормативні акти, які чітко регламентують права та обов’язки військових (статути), а також мати доступ до специфічних, часто таких, що містять секретну інформацію, внутрішніх документів. В судах загальної юрисдикції справи, що раніше розглядали судді військових судів, зараз розглядають судді, які не знайомі із зазначеною специфікою та не володіють доступом до державної таємниці, а тому повинні навчатися цього й отримувати необхідні допуски, так би мовити, «на ходу».
Тепер щодо порядку та строку розгляду справ. Успішне виконання своїх завдань військовими частинами, особливо якщо вони беруть участь у бойових діях, залежить від кожного з її військовослужбовців. Тому дуже важливим є забезпечення якомога швидшого розгляду справи, адже поки, скажімо, командир військового підрозділу знаходиться під слідством, він не може виконувати своїх обов’язків і тим самим наражає на ризик своїх підлеглих. Як я зазначав раніше, судді судів загальної юрисдикції вимушені паралельно з розглядом справи вчитися розбиратися у специфіці військових злочинів, а це затягує розгляд справи. Окрім того, відповідно до КПК 2012 р., судді судів загальної юрисдикції здійснюють правосуддя виключно у приміщеннях судів. У той час як судді військових судів значну частину справ розглядали під час виїзних судових засідань, коли учасники процесу (зокрема, військовослужбовці однієї частини) вимушені їхати до суду, а суддя разом з апаратом їде до частини, де і проводить, як правило, у присутності усього особового складу, судове засідання.
Тепер стосовно гласності, як би парадоксально це не звучало, багато в чому розгляд справ військовими судами для військових є більш гласним, ніж розгляд справ судами загальної юрисдикції. Адже є різниця, коли судове засідання проводиться безпосередньо в частині й усі зацікавлені особи, що проходять службу, присутні на ньому, та розглядом справи у приміщенні суду, що може знаходитися за 100 км від місця її дислокації. Щодо закритих судових засідань, коли на розгляд не допускається ніхто, крім учасників процесу, норми КПК достатньо чітко регламентують випадки та процедуру їх проведення. Вони повністю підходять і для слухання справ у військових судах. Також це стосується оприлюднення рішень у Єдиному реєстрі судових засідань.
- Окремі фахівці переконані, що суди загальної юрисдикції не можуть ефективно розглядати справи стосовно військових. Чи дійсно це так і чому?
- Тут потрібно визначитися, що саме мається на увазі під терміном «ефективно». Чи можуть судді судів загальної юрисдикції прийняти законне та обґрунтоване рішення у справі про військовий злочин? Можуть, якщо присвятять час на те, щоб вивчити та розібратися з необхідними документами, у певних випадках отримати допуск для себе та свого секретаря для виїзду до спеціального приміщення, де за законом можна працювати з документами під грифом.
Питання в іншому. По-перше, скільки це займе часу? По-друге, як бути з іншими справами, які також потрібно розглядати (адже щоб зробити все вищеописане, потрібно зупинити розгляд решти справ)? Тобто для того щоб ефективно розглядати справи стосовно військових злочинів, фактично потрібно зупинити роботу. Чи може піти на такий крок звичайний суддя? Ні, це буде порушення прав інших осіб, за яке цілком можна поплатитися посадою. Саме через такий стан речей я і веду мову про необхідність відновлення військових судів. Це не надзвичайні суди, як говорять деякі скептики (які, до речі, не називають надзвичайними, скажімо, господарські чи адміністративні суди), це оптимальний вихід із ситуації, яка на сьогодні склалася.
- Чи має відрізнятися навчання особи, яка бажає стати суддею військового суду, від навчання особи, яка бажає стати звичайним суддею?
Так, звичайно, наука юриспруденція надзвичайно розгалужена. Одна людина фізично не може бути фахівцем, наприклад, у податковому та земельному праві, але чомусь про це забувають, коли ведуть мову про загальнокримінальні та військові злочини. Різна специфіка, різна правова база… Хоча тут різниця не настільки велика. Проте проводити межу між військовими суддями та звичайними теж не варто: всі судді в Україні мають єдиний статус, так повинно бути й надалі.
- Яка, на вашу думку, перспектива створення військових судів в Україні? Наразі у Верховній раді зареєстровано законопроект №2557 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо утворення військових судів)». Однак поки що рух цього документа припинений.
- Безсумнівно, перспективна є. Наразі існує запит суспільства на порядок у Збройних Силах та на забезпечення прав військовослужбовців. Поки що ініціативу проявляють, здебільшого, Генеральний прокурор України та його заступники. Однак я переконаний, що будуть й інші, адже процес пішов. Коли я лише починав працювати над окресленою темою, рівень підтримки цієї ініціативи був значно нижчим. Стосовно проекту №2557, як на мене, якщо буде політична воля у тій чи іншій формі, військові суди будуть відновлені, питання лише в тому, в якій формі. Саме про це і потрібно говорити. Надія є.