Велика палата Конституційного Суду України на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розпочала розгляд справи за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст. 6 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" від 21 грудня 1993 р. №3759-ХІІ (далі - Закон №3759), статей 15, 15-1, 26 Закону України "Про кінематографію" від 13 січня 1998 р. №9/98-ВР (далі - Закон №9).
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Читайте також: "КСУ розгляне справу щодо конституційності окремих положень законів про телебачення та кінематографію".
Про це повідомляє відділ комунікацій КСУ та правового моніторингу.
Так, було заслухано доповідь Голови КСУ Станіслава Шевчука (суддя-доповідач у справі) щодо змісту конституційного подання та підстав для відкриття конституційного провадження. Пан Шевчук повідомив, що ним було надіслано запити до органів державної влади, наукових установ щодо питань, порушених у конституційному поданні, та отримано відповіді.
Як зазначив суддя-доповідач, народні депутати оспорюють положення першого речення абз. 10 ч. 2 ст. 6 Закону №3759, відповідно до якого не допускається використання телерадіоорганізацій для "трансляції аудіовізуальних творів (фільмів, телепередач, крім інформаційних та інформаційно-аналітичних телепередач), одним із учасників яких є особа, внесена до Переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці, оприлюдненого на веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах культури та мистецтв".
Автори клопотання також оскаржують окремі положення Закону №9, а саме:
- абз. 4 ч. 3 ст. 15, згідно з якими центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кінематографії, відмовляє у видачі державного посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів у разі, якщо "одним з учасників фільму є фізична особа, включена до Переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці, оприлюдненому в установленому порядку";
- абз. 4 ч. 4 ст. 15, за якими державне посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів може бути анульоване та скасована державна реєстрація фільму у разі "внесення одного з учасників фільму до Переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці, оприлюдненому в установленому порядку";
- ч. 6 ст. 15, відповідно до яких "Перелік осіб, які створюють загрозу національній безпеці, складає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах культури та мистецтв, на підставі звернень Ради національної безпеки і оборони України, Служби безпеки України, Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення";
- ч. 7 ст. 15, згідно з якими "центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах культури та мистецтв, оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті Перелік осіб, які створюють загрозу національній безпеці, та забезпечує своєчасне його оновлення";
- ч. 1 ст. 15-1, за якими в Україні "забороняється трансляція (демонстрування шляхом показу каналами мовлення) фільмів, вироблених фізичними та юридичними особами держави-агресора";
- ч. 2 ст. 15-1, відповідно до яких "заборона трансляції фільмів, вироблених фізичними та юридичними особами держави-агресора, які не містять популяризації або пропаганди органів держави-агресора та їхніх окремих дій, поширюється на фільми, вироблені та/або вперше оприлюднені (демонстровані) після 1 січня 2014 р.";
- ч. 3 ст. 26, згідно з якими "порядок накладення штрафів за порушення вимог ст. 15-1 цього Закону затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері кінематографії, та має відповідати вимогам Господарського кодексу України та Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності"".
На думку авторів клопотання, положення законів України №3759 та №9, що є предметом оскарження, забороняють поширювати інформацію незалежно від її змісту та реальності її загрози національній безпеці України та іншим охоронюваним інтересам.
Читайте також: "Які українські компанії потрапили у рейтинг Chambers Europe 2019?".
Автори клопотання наголошують, що положеннями законів України не передбачено критеріїв формування Переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці; не зазначено чітких підстав, за наявності яких особа може бути включена до нього; не закріплено будь-яких ознак поведінки, яка розглядається як протиправна і така, що дає підстави для включення до цього Переліку. Не існує і положень закону, які б регулювали процедуру включення такої особи, а також передбачали для неї певні процесуальні гарантії, особливо з огляду на серозний характер наслідків, які мають місце у разі включення особи до вказаного Переліку.
Народні депутати вважать, що оспорювані положення законів суперечать ч. 2 ст. 3, ч. 1 ст. 8, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 19, ст. 21, частинам 2, 3 ст. 22, ч. 2 ст. 24, ч. 1 ст. 32, ст. 34, ч. 1 ст. 64, ст. 75, п. 22 ч. 1 ст. 92 Конституції України.
У результаті Велика палата КСУ завершила дослідження матеріалів справи на відкритій частині пленарного засідання і перейшла до закритої частини пленарного засідання для продовження розгляду та ухвалення рішення у справі.