11 березня 2019, 16:49

КСУ розгляне справу щодо конституційності окремих положень законів про телебачення та кінематографію

Відділ комунікацій КСУ та правового моніторингу

12 березня 2019 р. о 10:00 Велика палата Конституційного Суду України на пленарному засіданні у формі письмового провадження розпочне розгляд справи за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст. 6 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» від 21 грудня 1993 р. №3759-ХІІ (далі - Закон №3759), статей 15, 15-1, 26 Закону України «Про кінематографію» від 13 січня 1998 р. №9/98-ВР (далі - Закон №9).


Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!


Суддя-доповідач у справі - Станіслав Шевчук.

Читайте також: «Оприлюднено Указ Президента щодо порядку добору кандидатів до ВРП».

Так, відповідно до окремого положення ст. 6 Закону №3759, не допускається використання телерадіоорганізацій для «трансляції аудіовізуальних творів (фільмів, телепередач, крім інформаційних та інформаційно-аналітичних телепередач), одним із учасників яких є особа, внесена до Переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці, оприлюдненого на веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах культури та мистецтв» (перше речення абз. 10 ч. 2 ст. 6).

Водночас окремі положення статей 15, 15-1, 26 Закону №9 визначають права та умови розповсюдження і демонстрування фільму; розповсюдження і демонстрування фільмів, що містять популяризацію органів держави-агресора, радянських органів державної безпеки; відповідальність за порушення законодавства про кінематографію, за якими:

  • «одним з учасників фільму є фізична особа, включена до Переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці, оприлюдненому в установленому порядку» (абз. 4 ч. 3 ст. 15);
  • «у тому числі внесення одного з учасників фільму до Переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці, оприлюдненому в установленому порядку» (абз. 4 ч. 4 ст. 15);
  • «Перелік осіб, які створюють загрозу національній безпеці, складає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах культури та мистецтв, на підставі звернень Ради національної безпеки і оборони України, Служби безпеки України, Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення» (ч. 6 ст. 15);
  • «Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах культури та мистецтв, оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті Перелік осіб, які створюють загрозу національній безпеці, та забезпечує своєчасне його оновлення» (ч. 7 ст. 15);
  • «а також забороняється трансляція (демонстрування шляхом показу каналами мовлення) фільмів, вироблених фізичними та юридичними особами держави-агресора» (ч. 1 ст. 15-1);
  • «Заборона трансляції фільмів, вироблених фізичними та юридичними особами держави-агресора, які не містять популяризації або пропаганди органів держави-агресора та їхніх окремих дій, поширюється на фільми, вироблені та/або вперше оприлюднені (демонстровані) після 1 січня 2014 року» (ч. 2 ст. 15-1);
  • «Порядок накладення штрафів за порушення вимог ст. 15-1 цього Закону затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері кінематографії, та має відповідати вимогам Господарського кодексу України та Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (ч. 3 ст. 26).

Читайте також: «Конкурс до ВАС та ВС: підбиття підсумків».

На думку авторів клопотання, наведені положення законів №3759 та №9 суперечать низці норм Конституції України оскільки, зокрема:

  • встановлюють непропорційні обмеження права на вільне поширення інформації «за дискримінаційною ознакою – приналежністю фізичної чи юридичної особи, яка виготовила (виробила) таку інформацію, до іноземної держави»;
  • окремі з них є «нечіткими та допускають можливість свавільного втручання як у право особи на вільне поширення інформації, так і у право не зазнавати втручання у її особисте життя».

Крім того, народні депутати стверджують, що «передбачене законом надання центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері кінематографії, повноважень визначати порядок накладення штрафів є делегуванням законодавчої функції парламенту іншому органу влади, яке Конституцією України не передбачено».

0
0

Додати коментар

Відмінити Опублікувати