Євроінтеграційні процеси стрімко охоплюють дедалі більше сфер в Україні, не оминули вони і митну справу. 22 серпня 2024 року Верховна Рада прийняла Закон «Про внесення змін до Митного кодексу України щодо імплементації деяких положень Митного кодексу Європейського Союзу». Одним із його нововведень є запровадження концепції митного представництва, що передбачає, зокрема, розмежування відповідальності суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності та митного представника.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Зміни передусім торкнуться діяльності митних брокерів, що надаватимуть послуги митного представництва, адже на сьогодні відповідальність за порушення митних правил несуть саме їхні посадові особи, попри те, що всі документи й інформацію для митного оформлення надає суб’єкт ЗЕД. Із впровадженням прямого представництва відповідальність ляже безпосередньо на суб’єктів ЗЕД, а митні брокери будуть більш захищені. Натомість самим суб’єктам ЗЕД слід буде ще уважніше ставитися до оформлення всіх документів, що подаються митниці.
З’ясуємо, як це вплине на притягнення до відповідальності за порушення митних правил у разі неправильного визначення коду УКТ ЗЕД.
Підстави притягнення до відповідальності
Від правильного визначення коду УКТ ЗЕД (Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності) залежить обчислення розміру митних платежів. У разі виявлення помилок митний орган має право прийняти рішення про визначення коду товару, яке, як правило, супроводжується складанням картки відмови у прийнятті митної декларації. Та несприятливі наслідки цим не обмежуються: декларанту або особі, уповноваженійна декларування товарів, слід очікувати на протокол про порушення митних правил за ст. 472 або ст. 485 Митного кодексу України (МК України).
Наявність підстав притягнення до відповідальності за недекларування товарів (ст. 472 МК України) митний орган обґрунтовує тим, що це порушення може полягати в незаявленні точних і достовірних відомостей про товари, які підлягають декларуванню. Санкція за цією статтею є досить серйозною: штраф у розмірі 100% вартості товарів з їх одночасною конфіскацією.
Але якщо під час розгляду справи в суді вибудувати чітку лінію захисту й довести, що заявлені відомості про товар повністю відповідають товарно-супровідним та іншим документам, провадження у справі може бути закрито за відсутністю складу правопорушення, адже саме по собі неправильне визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД не є підставою для притягнення до відповідальності. Особу може бути визнано винною в тому разі, коли у неї є всі необхідні відомості про товар, однак вона їх свідомо не декларує.
Ще одним правопорушенням, у вчиненні якого митний орган може звинуватити особу в разі неправильного визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД, є вчинення дій з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру (ст. 485 МК України). Підставою для притягнення до відповідальності у цьому випадку є умисне заявлення в митній декларації неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД, та/або надання митному органу документів, що містять такі відомості. Штраф становить від 50% до 150% несплаченої суми митних платежів.
Як і з попереднім правопорушенням, довести невинуватість допоможуть документи, на підставі яких відомості було внесено до декларації. Для посилення позиції доцільно подати до суду експертний висновок, який можна отримати, наприклад, звернувшись до однієї з регіональних ТПП. Експерт має надати висновок щодо правильного визначення коду товару.
Крім того, доцільно також оскаржити рішення про визначення коду товару та картку відмовиу реєстрації митної декларації, проте зробити це може лише власник товару — суб’єкт ЗЕД, який не завжди є особою, що притягується до відповідальності.
Кого можуть притягнути до відповідальності?
Згідно з чинним МК України до відповідальності за порушення митних правил можуть притягнути декларанта, тобто суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності, який є власником товару, але лише у тому випадку, коли він здійснює декларування (подає митну декларацію) самостійно. Якщо декларантом є підприємство, то відповідальність несе його керівник або інші посадові особи.
У всіх інших випадках до відповідальності буде притягнуто особу, уповноважену на декларування товарів. Наприклад, декларування може здійснювати агент із митного оформлення, який безпосередньо пред’являє митному органу товари та документи, а також робить все необхідне для митного контролю й оформлення. Агент перебуває у трудових відносинах із митним брокером — підприємством, що надає послуги з декларування і з яким декларант укладає договір про надання митно-брокерських послуг.
Притягнення до відповідальності за ст. 485 МК України прямо не вплине на декларанта, якщо від його імені діяв агент, адже штраф буде зобов’язаний сплатити саме агент. Інша справа, коли застосовується ст. 472 МК України, бо, окрім штрафу, який так само буде покладено на агента з митного оформлення, конфіскуються товари суб’єкта ЗЕД.
Втім з огляду на те, що код згідно з УКТ ЗЕД визначається на підставі документів і відомостей, що надав декларант, стандартною практикою є включення до договору про надання митно-брокерських послуг умови про обов’язок декларанта відшкодувати митному брокеру будь-які штрафи за порушення митних правил, якщо їх накладено у зв’язку з наданням неповної чи недостовірної інформації/документів. У разі відмови компенсувати суму штрафу добровільно митні брокери вимушені звертатися до суду, що призводить до додаткових витрат і затягує отримання відшкодування. Іншою проблемою є те, що суб’єкт ЗЕД фактично позбавлений можливості довести відсутність порушення митних правил, адже суто формально рішення у таких справах прямо не впливають на його інтереси.
Правовий статус митного представника та розмежування відповідальності
Закон, яким вносяться зміни до Митного кодексу, передбачає, що будь-яка особа може призначити митного представника, а також розрізняє пряме і непряме представництво.
Прямий митний представник діє в інтересах і від імені особи, яку він представляє.
Непрямий митний представник також діє в інтересах особи, яку він представляє, але від власного імені тане може мати інших митних представників. Непрямому митному представнику забороняється здійснювати декларування у митні режими імпорту товарів, на які надаються податкові пільги під час їх випуску для вільного обігу (імпорту), тимчасового ввезення, безмитної торгівлі, переробки на митній території та за її межами, знищення або руйнування та відмови на користь держави.
У країнах, де цей механізм вже запущено, перевага віддається прямому представництву. Далеко не всі митні представники погоджуються діяти як непрямі та брати на себе відповідальність. Та є випадки, коли без непрямого представника не обійтися, наприклад, якщо імпортер є іноземною компанією та не має представництва в країні, куди ввозиться товар.
Під час виконання своїх повноважень митний представник має заявити про те, що діє в інтересах особи, яку представляє, та надати митному органу документи на підтвердження повноважень, які мають визначати вид представництва. Якщо цього не зробити, вважається, що він діє від власного імені та у власних інтересах.
Зміни до МК України передбачають розмежування відповідальності митного представника та суб’єкта ЗЕД (за новим законом — утримувача митного режиму) залежно від того, пряме чи непряме представництво здійснюється. Суб’єкт ЗЕД несе відповідальність за порушення митних правил у разі самостійного декларування або декларування прямим представником. Якщо декларування здійснює непрямий представник, саме він є суб’єктом відповідальності.
Отже, за прямого представництва відповідальність у разі неправильного визначення коду згідно з УКТ ЗЕД повністю покладатиметься на суб’єкта ЗЕД. Це передусім захистить прямих митних представників, проте також дасть змогу ефективніше захищати інтереси суб’єктів ЗЕД у справах як про притягнення до відповідальності за порушення митних правил, так і про оскарження рішення про визначення коду товару та картки відмови.