Нотаріальна дія щодо прийняття коштів у депозит — одна з найменш поширених в Україні. Якщо у столиці ще можна знайти фахівців, які працюють із цією процедурою, то у регіонах така практика — радше виняток. При цьому вона здатна ефективно вирішувати низку конфліктних ситуацій між сторонами правовідносин.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Депозит — це не заміна банківського переказу
Уявлення багатьох клієнтів про депозит нотаріуса базується на застарілій моделі «скриньки на два ключі», коли гроші зберігаються у сейфі до настання певної події. Сучасне ж розуміння цієї процедури значно ширше і складніше.
Якщо клієнт шукає посередника для контролю за переказом коштів у межах договору, то найчастіше йдеться саме про escrow-рахунок, який відкривається у банку, а не про депозит нотаріуса.
Коли можливе внесення коштів у депозит?
Відповідно до ст. 537 ЦК України боржник має право внести кошти у депозит нотаріуса у випадках:
• відсутності кредитора;
• ухилення кредитора від прийняття виконання;
• відсутності представника недієздатного кредитора.
Отже, депозит — це не заміна банківського переказу. Це виняткова ситуація, коли боржник фізично або юридично не має змоги виконати зобов’язання напряму.
Практичні аспекти для нотаріуса
Насамперед нотаріус має відкрити спеціальний депозитний рахунок у банку. Ці кошти не є його власністю, ними не можна розпоряджатися, а будь-які проценти на залишок мають бути перераховані до бюджету.
Ключові нюанси:
• рахунок можна відкрити тільки в гривні;
• на нього не можуть накладатися арешти;
• зміна банку для таких коштів заборонена.
Важливо також підключити електронний клієнт-банк, щоб мати постійний контроль за надходженнями та залишками.
Перевірка підстав — обов’язок чи перестрахування?
Хоча закон прямо не вимагає від нотаріуса перевіряти ухилення кредитора, я вважаю таку перевірку необхідною з практичного погляду. У разі спору саме нотаріус може стати об’єктом скарг або судових процесів.
Наприклад, я завжди:
• вивчаю договір (особливо договори позики);
• вимагаю підтвердження спроб зв’язку з кредитором;
• особисто надсилаю повідомлення, зокрема через месенджери;
• фіксую дату, час і місце, де мала б відбутися передача коштів.
Це дисциплінує сторони й зменшує ризики для мене як нотаріуса.
Юридичні особи: що треба знати
З фізичними особами все більш-менш зрозуміло. Але коли кредитором є юридична особа (наприклад, факторингова компанія), ситуація ускладнюється. Часто такі компанії закривають рахунки або відсутні у публічному полі. У таких випадках довести «ухилення» або «відсутність» практично неможливо, а отже, внесення коштів у депозит стає ризикованим. Я зазвичай відмовляю.
Нові строки і ризики
Законодавчі зміни 2022 року скоротили строк зберігання коштів у депозиті з трьох років до одного. І в умовах війни, мобілізації, евакуації це надзвичайно короткий період. Після його спливу кошти перераховуються до державного бюджету. А нотаріус має ще й своєчасно попередити задепоновану особу.
Ключ до безпечного депозиту — місце виконання зобов’язання
Це чи не найважливіший момент. Якщо в договорі чітко не прописано місце виконання, ми маємо керуватися ст. 532 ЦКУ, а в господарських правовідносинах — ст. 197 ГКУ.
Місце виконання має бути територіально пов’язане з нотаріусом, який приймає депозит. Якщо цього немає, нотаріус не має права діяти, навіть якщо клієнт приїхав здалеку й наполягає.
Договірні депозити — ідеальна модель?
В усьому світі депозит нотаріуса активно використовується при укладенні договорів купівлі-продажу нерухомості. У нас поки що це радше мрія, ніж реальність. Але вже зараз є можливість укладати договори, які передбачають передачу коштів через нотаріальний депозит.
У своїй практиці я використовую цей інструмент у врегулюванні складних ситуацій, коли сторони хочуть дійти згоди щодо суми боргу, способу розрахунку, зняття арештів тощо.
Якщо добре попрацювати з умовами договору, результат може бути на користь усіх.