Анонсовані Мінфіном зміни у сфері регулювання аудиторської діяльності не тільки істотно змінять ринок аудиторських послуг, а й наймовірніше торкнуться всіх великих та середніх підприємств України.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Проект закону «Про аудит фінансової звітності та аудиторської діяльності», опублікований на сайті Міністерства фінансів України, передбачає суттєве реформування системи аудиту в Україні, створення двох нових, контролюючих таку діяльність, органів, посилення вимог до аудиторських фірм та порядку проведення аудиту. Водночас проект закону «Про внесення змін до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачає розширення обовʼязкового щорічного опублікування фінансової звітності, зокрема середніх підприємств.
Слід зазначити, що зміни в аудиті у більшості своїх положень ґрунтуються на Директиві № 2014/56 / ЄС і Регламенті 537/2014. До того ж примітно, що норми зазначеної Директиви будуть обовʼязкові для країн Євросоюзу лише з 17.06.2016 (через два роки з моменту прийняття). Мінфін також пропонує встановити подібні правила в Україні з липня 2016 р. У такій ситуації виникає питання, невже аудиторський ринок України перебуває хоча б приблизно на такому самому рівні, як і європейський? Крім того, ведення господарської діяльності в Україні зарегульоване набагато більше, ніж у Європі, де аудит частково заміняє державний контроль. Вітчизняні підприємства і так піддаються великій кількості перевірок з боку держави.
Найчастіше підприємства проводять аудит, якщо його обовʼязкове проведення передбачено законодавством. До того ж практично всі розуміють, що такий аудит дуже рідко відображає реальну картину. Крім цього, багато підприємств замовляють так званий «податковий аудит», щоб до приходу фіскальних органів перевірити, чи відповідає податкова звітність вимогам законодавства. Якщо говорити про реальні звіти, то вони рідко фігурують у відкритих – джерелах.
Законодавець пропонує Аудиторській палаті залишити лише роль професійного обʼєднання, а всі повноваження передати органам громадського нагляду Раді нагляду за аудиторською діяльністю та Інспекції із забезпечення як аудиту. Однак такі органи тільки називаються «органами громадського нагляду», за фактом у формуванні цих органів основну роль буде відігравати держава.
Безумовно, зазначені зміни необхідні, враховуючи, що система на чолі з Аудиторською палатою вже давно показала свою неефективність.
Набагато більше питань виникає до пропозицій з приводу посилення вимог до аудиторських фірм і аудиторів з впровадження системи контролю якості. Це призведе лише до перерозподілу цього ринку на користь великих гравців.
Слід зазначити, що Директива № 2014/56/ЄС, на яку посилається Мінфін, і яка встановлює загальноєвропейські вимоги щодо проведення аудиту, який не передбачає таке широке коло підприємств, які зобовʼязані проводити у себе аудит, як запропоновано проектом. Зокрема йдеться про всіх великих і середніх підприємств.
Ініціатива законодавця, звичайно, позитивна, але у сучасних умовах логічніше було б не поширювати обовʼязковий аудит на більшість підприємств, уточнити і зробити більш прозорою процедуру атестації, а також знизити вимоги до аудиторських компаній, які проводитимуть обовʼязковий аудит.
Для бізнесу з великим ступенем брендованості, таким як фарма, побутова техніка, споживчі товари, тощо, є сенс доручити своїм юристам проводити регулярні, наприклад, щоквартальні пошуки, щоб моніторити діяльність конкурентів.