Конституцією України гарантовано право на працю, рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності. Високий рівень умов праці, охорону трудових прав працівників встановлює трудове законодавство, яке складається, передусім, з Конституції України, міжнародних договорів, які ратифіковано Україною, Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП України), законів про працю та інших актів законодавства.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Відповідно до положень КЗпП України, посадові особи органів державної влади та місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. За порушення трудового законодавства винні особи притягаються до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної, фінансової та кримінальної відповідальності. Тобто встановлено різні види юридичної відповідальності за порушення трудового законодавства.
Згідно з КЗпП України, є два види дисциплінарної відповідальності — догана або звільнення. За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з них. Дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу, обрання, затвердження і призначення на посаду відповідного працівника. Крім того, дисциплінарні стягнення можуть накладатися вищестоящими щодо згаданих органами. Зазвичай на підприємстві право прийняття та звільнення працівників надається керівнику, тому саме він має право застосовувати дисциплінарне стягнення до працівника, винного у вчиненні дисциплінарного проступку.
Згідно з законодавством, дисциплінарна відповідальність настає, зокрема, за порушення правил внутрішнього трудового розпорядку. Дисциплінарне стягнення застосовується роботодавцем після виявлення проступку, але не пізніше місяця з дня його виявлення. У цей строк не враховується час звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Однак дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше 6 місяців з дня вчинення проступку. Вид дисциплінарного стягнення роботодавець обирає з урахуванням тяжкості та обставин вчиненого проступку, його наслідків, характеристики працівника. Дисциплінарне стягнення може бути оскаржене працівником у встановленому законом порядку.
Матеріальну відповідальність працівники несуть за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. Такий вид відповідальності, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не має перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством. Матеріальна відповідальність може бути застосована незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.
Службова особа підприємства, установи, організації, винна у порушенні трудового законодавства, може бути притягнута як до дисциплінарної, так і до матеріальної відповідальності. Зокрема, дисциплінарна відповідальність керівника підприємства, його заступника, головного бухгалтера, його заступника настає за одноразове грубе порушення трудових обов'язків. Матеріальна відповідальність керівника підприємства настає, зокрема, за дії, внаслідок яких заробітна плата виплачувалася несвоєчасно або в розмірах, нижчих від установленого законом розміру мінімальної заробітної плати; за невиплату з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у визначені строки; несвоєчасну виплату заробітної плати понад місяць з вини керівника підприємства, що призвела до виплати компенсації за порушення строків її виплати і за умови, що держбюджет України та місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством; за незаконне звільнення або переведення працівника на іншу роботу, а також затримку виконання рішення суду про поновлення на роботі. Застосувати до службових осіб (керівників) підприємства, установи, організації як найманих працівників дисциплінарне та матеріальне стягнення має право орган, який приймає згаданих осіб на роботу.
Адміністративна відповідальність посадових осіб підприємств, а також фізичних осіб-підприємців, якщо вони є роботодавцями, передбачена Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі — КУпАП). Притягнення зазначених осіб до адміністративної відповідальності здійснюється на підставі рішення суду, яке ухвалюється за результатами розгляду протоколів про адміністративні правопорушення, складених уповноваженими на те особами центрального органу виконавчої влади, що реалізує політику у сфері нагляду та контролю за дотриманням законодавства про працю, — Державної служби України з питань праці (далі — Держпраці), а також іншими особами, яким за законом надано таке право. При цьому слід зауважити, що адміністративна відповідальність за певні правопорушення, пов'язані з порушенням вимог законодавства про працю та охорону праці, настає виключно за умови, що характер цих порушень та їх наслідки не тягнуть за собою кримінальної відповідальності, тобто за відсутності в діях посадових осіб підприємств, а також фізичних осіб-підприємців, якщо вони є роботодавцями, ознак кримінального правопорушення.
КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за вчинення, зокрема, таких адміністративних правопорушень:
- порушення встановлених строків виплати заробітної плати, виплата її не в повному обсязі;
- порушення визначених Законом України «Про звернення громадян» строків надання посадовими особами підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та фізичними особами-підприємцями працівникам, у т. ч. колишнім, на їхню вимогу документів стосовно їх трудової діяльності на даному підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи-підприємця, необхідних для призначення пенсії (про стаж, заробітну плату тощо), або надання зазначених документів, що містять недостовірні дані;
- порушення строку проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення, а також інші порушення вимог законодавства про працю;
- повторне протягом року вчинення зазначеного вище порушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, або ті самі діяння, вчинені щодо неповнолітнього, вагітної жінки, одинокого батька, матері або особи, яка їх замінює і виховує дитину віком до 14 років або дитину-інваліда;
- фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства;
- повторне протягом року вчинення згаданого порушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню;
- порушення встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених законами України «Про військовий обов'язок і військову службу», «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
- порушення вимог законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці, крім порушення, що зазначено нижче;
- порушення встановленого порядку повідомлення (надання інформації) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, про нещасний випадок на виробництві.
КУпАП передбачено адміністративну відповідальність і за вчинення інших порушень трудового законодавства, а саме: ухилення від участі в переговорах щодо укладення, зміни або доповнення колективного договору, угоди; порушення чи невиконання колективного договору, угоди; ненадання інформації для ведення колективних переговорів і здійснення контролю за виконанням колективних договорів, угод. Адміністративні стягнення за вказані правопорушення визначено відповідними статтями КУпАП.
Крім того, юридичні особи та ФОП, які використовують найману працю, за порушення трудового законодавства несуть фінансову відповідальність (штраф) у випадках, передбачених КЗпП України. Визначені КЗпП України штрафи як фінансові санкції накладаються у порядку, встановленому Кабінетом міністрів України, за результатами перевірки Держпраці суб'єкта господарювання або роботодавця, у разі встановлення під час проведення такої перевірки порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення. Також зазначені у КЗпП України фінансові санкції можуть накладатись керівниками виконавчих органів міських рад на підставі акта перевірки інспектора праці органу місцевого самоврядування.
Слід також звернути увагу на те, що окремі фінансові санкції, визначені КЗпП України, можуть накладатися Держпраці без здійснення заходу державного нагляду (контролю) на підставі рішення суду про оформлення трудових відносин з працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації.
Загалом юридичні особи та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть фінансову відповідальність у вигляді штрафу за наступні порушення:
- фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплату заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків;
- вчинення зазначеного порушення повторно протягом 2 років з дня виявлення попереднього;
- порушення встановлених строків виплати працівникам заробітної плати, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за місяць, виплата їх не в повному обсязі;
- недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці;
- недотримання встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених законами України «Про військовий обов'язок і військову службу», «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
- недопущення до проведення перевірки з питань дотримання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні; вчинення зазначених вище дій при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абз. 2 ч. 2 згаданої статті;
- порушення інших вимог законодавства про працю, крім передбачених абз. 2–8 ч. 2 цієї статті;
- вчинення зазначеного вище порушення повторно протягом року з дня виявлення порушення.
При цьому до юридичних і фізичних осіб, що застосовують спрощену систему оподаткування (так званих єдинників І–ІІІ груп) за неоформлених працівників, зарплату «в конвертах», за недотримання гарантій та пільг мобілізованим працівникам, строковикам, у разі вчинення вперше таких порушень застосовується замість штрафу попередження.
За грубе порушення законодавства про працю, грубе порушення угоди про працю, за невиплату заробітної плати Кримінальним кодексом України (далі — КК України) передбачено кримінальну відповідальність. Вона настає:
- за незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів чи у зв'язку з повідомленням ним як викривачем про вчинення іншою особою корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції», а також інше грубе порушення законодавства про працю;
- ті самі дії, якщо вони вчинені повторно, або щодо неповнолітнього, вагітної жінки, одинокого батька, матері або особи, яка їх замінює і виховує дитину віком до 14 років або дитину з інвалідністю;
- грубе порушення угоди про працю службовою особою підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, а також окремим громадянином або уповноваженою ними особою шляхом обману чи зловживання довірою або примусом до виконання роботи, не обумовленої угодою;
- ті самі дії, вчинені стосовно громадянина, з яким укладена угода щодо роботи за межами України;
- безпідставну невиплату заробітної плати громадянам більш як за місяць, вчинену умисно керівником підприємства, установи або організації незалежно від форми власності чи громадянином-суб'єктом підприємницької діяльності;
- те саме діяння, якщо воно було вчинене внаслідок нецільового використання коштів, призначених для виплати заробітної плати.
Кримінальне провадження розпочинається слідчим, прокурором на підставі заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення. Зокрема, підставою для здійснення досудового розслідування можуть бути дані акта перевірки Держпраці, заяви працівників про порушення їх трудових прав службовою особою підприємства, установи, організації.
Рішення про притягнення винної особи до кримінальної відповідальності приймає суд. За вчинення кримінального правопорушення до винної особи може бути застосовано покарання у вигляді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, виправних робіт, арешту, обмеження та позбавлення волі.
На завершення зазначу, що незважаючи на наявність різної за видами юридичної відповідальності за порушення трудового законодавства, в сучасних умовах роботодавці все частіше вдаються до відвертих грубих порушень трудових прав працівників. Як працівники, так і службові особи підприємств, установ, організацій за захистом своїх порушених трудових прав вимушені звертатися до суду. Однак захистити трудові права в Україні складно, а іноді й неможливо. Тому, не знайшовши захисту в національному суді, особи, вважаючи порушеними їх права, передбачені Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, звертаються до Європейського суду з прав людини.
