Захист ноу-хау та комерційної таємниці має починатися задовго до витоку конфіденційної інформації та виникнення спору, інакше дуже важко буде захистити його в судовому порядку.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Захист бізнесу, в т.ч. у частині забезпечення схоронності інформації та збереження ноу-хау, не є дією. Це процес, який включає аналіз ризиків витоку інформації під час здійснення та розширення бізнесу та розробку механізмів для їх нівелювання. Зокрема, шляхом імплементації положення про комерційну таємницю, введення non-compete політики, впровадження ефективних договорів про нерозголошення та режиму охорони інформації на підприємстві, здійснення ретельного підбору кадрів, технічного захисту електронних носіїв і баз даних, використання спеціального програмного забезпечення, створення дієвої служби безпеки з можливістю проводити внутрішні розслідування.
Надважливо звужувати вплив людського фактору. Найчастіше виток інформації відбувається через необережність або умисне саме працівниками компанії. Водночас тягар доказування у справах щодо розголошення інформації працівником (колишнім працівником) покладається саме на роботодавця. Тому робота з персоналом, відповідні інструкції, non-disclosure agreements, контроль і чіткі механізми фіксування фактів порушень, запроваджені в компанії, мають величезне значення для подальшої перемоги в судовому провадженні, адже створюють фундамент доказової бази, на якій можна буде побудувати стратегію захисту.
Щодо судової практики, то вона є лише з окремих питань. Головним завданням адвоката у подібних справах є довести реальну необхідність захисту ділового інтересу, причино-наслідковий зв'язок між дією (виток, розголошення, використання) та збитками. Одним з доказів може бути експертиза з проведення дослідження, пов'язаного з комерційною таємницею (ноу-хау) і раціоналізаторськими пропозиціями.
Серед науковців досі немає спільної думки, чи є ноу-хау об’єктом інтелектуальної власності. Проте воно однозначно є об’єктом захисту як сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навичок та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих (визначення ноу-хау згідно зі ст. 1 Закону України «Про інвестиційну діяльність»).
Ноу-хау притаманні такі ознаки, як недоступність, тобто конфіденційність, та цінність, тобто користь для споживача та можливість реального використання. Відсутність однієї з названих ознак не дає змоги відносити об’єкт до ноу-хау. І саме через конфіденційність ноу-хау неможливо зареєструвати як патент, тому найрезультативнішим способом його захисту є введення режиму комерційної таємниці на підприємстві.
Як показує досвід, найбільшою проблемою захисту конфіденційної інформації та ноу-хау в суді є недостатність доказової бази, адже небагато підприємств турбуються про захист інтелектуальної власності та комерційної таємниці заздалегідь. Частіше клієнт звертається за правовою допомогою, коли виток вже стався, і чи можливо йому допомогти, залежить від фактичних обставин та наявності в компанії політики захисту інформації з обмеженим доступом та антиконкурентної політики.
Якщо будувати бізнес-процеси правильно та обачно з самого початку, притягнути до відповідальності порушника, відшкодувати збитки та перемогти в суді не є завданням із зірочкою. То лише справа часу та експертності адвоката.