З плином часу інтернет та діджиталізація дедалі більше проникають у всі сфери життєдіяльності сучасної людини, особливо враховуючи діючі нині карантинні обмеження. Обсяг світового ринку електронної комерції у 2019 р. досяг $3,5 млрд, демонструючи тенденцію до подальшого стабільного зростання. Та незважаючи на розповсюдженість eCommerce, укладення договорів у електронній формі й досі нерідко викликає супротив та несприйняття, зокрема у вітчизняних судах. Саме про електронні договори та їх правове регулювання і піде мова далі.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Правове регулювання
Правове регулювання правовідносин у сфері укладення електронних правочинів та електронних договорів здійснюється головним чином за допомогою Цивільного та Господарського кодексів України, Законів «Про електронну комерцію» та «Про електронні документи та електронний документообіг».
Визначення терміну «електронний договір» міститься у п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до зазначеної норми, електронний договір — це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Зазначене визначення схоже за змістом з визначенням терміну «договір» у ст. 626 Цивільного кодексу України, різниця полягає лише в електронній формі укладення.
Електронна форма договору полягає в інформації, яка зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Воля сторін на укладення такого договору виражається за допомогою засобів електронного зв'язку.
Електронні договори та електронні правочини можуть укладатися в інформаційно‑телекомунікаційних системах (системи, які виконують обробку інформації під час укладення електронного правочину, наприклад, інтернет-магазин) чи за допомогою обміну електронними документами та листами (ст. 207 Цивільного кодексу України). Щодо господарських договорів, то ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускає їх укладення у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення такого виду договорів.
Законодавець вирізняє можливість створення електронного договору у вигляді окремого електронного документа та можливість висловлення власної волі на здійснення правочину за допомогою засобів електронної комунікації, таких як надсилання електронних листів та повідомлень.
З наведеного можна зробити висновок, що національне законодавство передбачає можливість укладення договорів у електронній формі. Електронний договір має містити усі істотні умови, встановлені чинним законодавством для такого виду договорів.
Прирівнюється до письмового
Важливе значення для чинності правочину має факт дотримання передбаченої законом форми його вчинення. На практиці, якщо законодавством встановлено, що правочин вчиняється виключно в письмовій формі, виникає багато сумнівів щодо юридичної сили електронних договорів.
Ще у 2005 р. ч. 1 ст. 8 конвенції Організації об'єднаних націй про використання електронних повідомлень у міжнародних договорах встановлено, що повідомлення або договір не можуть бути позбавлені дійсності або позовної сили лише на тій підставі, що вони складені у формі електронного повідомлення. В національному законодавстві наведений принцип знаходить своє відображення у ч. 1 ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», відповідно до якої юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу також не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Слід зазначити, що законодавець ст. 205, 207, 639 Цивільного кодексу України та ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» прирівнює за правовими наслідками договори, укладені в електронній формі, до таких, що укладені в письмовій формі. Разом з цим, ст. 5 Закону України «Про електронну комерцію» декларується принцип однаковості юридичної сили електронних правочинів та правочинів, укладених в іншій формі, передбаченій законодавством.
Виходячи з викладеного, електронні договори за юридичною силою прирівнюються до договорів, укладених у письмовій формі, та з них можуть виникати аналогічні права та обов'язки.
Підписання договору
Однією з умов належного укладення електронного договору є його підписання. Досить часто зустрічається думка, що електронний договір може бути підписаний виключно вже звичним багатьом електронним цифровим підписом, проте це не відповідає дійсності, оскільки ЕЦП є лише одним з різновидів електронних підписів.
Так, у сфері електронної комерції, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», підписати електронний правочин можна за допомогою:
- електронного підпису (може зображатися у вигляді натискання на віртуальну кнопку «Згоден», «Підтверджую», «Так» тощо);
- електронно‑цифрового підпису (слід згадати, що Закон України «Про електронний цифровий підпис» втратив чинність у зв'язку з прийняттям Закону України «Про електронні довірчі послуги»);
- електронного підпису одноразовим ідентифікатором (комбінація букв та чисел, яка надходить на мобільний номер телефону або e‑mail, яку в подальшому необхідно ввести у відповідне віртуальне поле);
- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Визначення наведених підписів міститься у ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію».
Електронні договори в судах
У зв'язку з наведеним постає питання: яким же чином у випадку виникнення спору можна довести за допомогою допустимих засобів доказування факт волевиявлення сторін та укладення електронного договору?
З прийнятими у 2017 р. змінами процесуальних кодексів законодавець надав легальне визначення електронних доказів та надав можливість їх використання. Оформлювати електронні докази можна як у письмовому вигляді (копія) за допомогою візуального відображення електронного документа на папері, так і в електронному вигляді на матеріальних носіях з накладенням ЕПЦ (наприклад, на флешці, враховуючи, що Єдина судова інформаційно‑телекомунікаційна система досі адекватно не запрацювала).
Водночас законодавець встановлює, що докази щодо укладення електронних правочинів, на які розповсюджується сфера дії Закону України «Про електронну комерцію», можна подавати в якості письмового доказу у формі візуального відображення на папері. Так, відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Згідно з ч. 13 ст. 11 зазначеного Закону, електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно зі ст. 64 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 36 Господарського процесуального кодексу України та ст. 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
Отже, законодавець визначає, що візуальна форма відображення на папері електронного договору, на який розповсюджується сфера дії Закону України «Про електронну комерцію», з накладеним на нього відповідним електронним підписом є письмовим доказом та оригіналом такого договору. На практиці суди зазвичай сприймають паперове відтворення електронного договору належним чином та розцінюють такий документ як належний доказ. Варто також відзначити, що ч. 13 наведеної статті містить застарілі відсилання на процесуальне законодавство та потребує актуалізації.
Щодо використання електронного листування в якості доказу в господарських справах суди касаційної інстанції зазначають, що договір повинен містити відповідне застереження. Так, Касаційний господарський суд у постанові у справі №904/2882/18 від 11.06.2019 р. дійшов наступного висновку: «У договорі, укладеному між сторонами, не наведено умов щодо можливості електронного листування під час його виконання, щодо погодження між сторонами відповідних адрес для електронного листування та переліку осіб, уповноважених вести зазначене листування. З огляду на викладене Касаційний господарський суд не бере до уваги посилання скаржника на те, що суд апеляційної інстанції безпідставно не взяв до уваги наявні в матеріалах справи докази ведення між сторонами електронної переписки».
Підводячи підсумок, договори та правочини, укладені в електронній формі, прирівнюються за юридичною силою до правочинів, укладених у письмовій формі. Разом з тим, чинне законодавство потребує вдосконалення шляхом більшої деталізації процесу та способів надання та засвідчення електронних доказів. Також законодавство потребує актуалізації діючих норм, оскільки останні містять багато відсилань на нормативно-правові акти, які вже втратили чинність (старі редакції процесуальних кодексів, Закон України «Про електронний цифровий підпис»).
