Президент Казахстану стверджує, що після прибуття 6-го січня понад двох тисяч військовослужбовців сил ОДКБ (Організації договору про колективну безпеку, до складу якої входять Російська Федерація, Білорусь, Вірменія, Казахстан, Киргизстан, Таджикистан – ред.), вщухли масові соціально-політичні протести, що тривали в Казахстані від 2-го січня. Слова Касим-Жомарта Токаєва про поступове «відновлення в державі конституційного порядку» й готовність стріляти у мітингувальників «на ураження та без попередження» наводять агентства Reuters і Bloomberg.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
З 5 січня у Казахстані діє режим надзвичайного стану – із комендантською годиною з 23:00 до 7:00, забороною на проведення масових заходів, обмеженнями на пересування та таке інше. Військові ОДКБ, за твердженням Токаєва, перебуватимуть у Казахстані «тимчасово». Також президент Казахстану подякував президентові РФ Путіну за оперативне реагування на запит влади Казахстану про введення військового контингенту Організації договору про колективну безпеку.
Експерти звертають увагу, що це перший прецедент, коли ОДКБ надсилає військовослужбовців до держави-учасниці договору.
Як вважає голова Комітету Верховної Ради з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва, юрист-міжнародник Олександр Мережко, під прикриттям сил ОДКБ фактично відбулося збройне вторгнення російських військ на територію Казахстану.
Доктор юридичних наук пояснює свою думку:
– З міжнародно-правової точки зору, введення російських військ до Казахстану, навіть якщо вони прибули на запрошення казахської владу, свідчить про початок військової окупації цієї держави Російською Федерацією. І насправді все це нагадує вторгнення до Чехословаччини у 1968 році сил держав Варшавського договору.
Дехто запитує, в чому саме полягають порушення міжнародного права. Адже, мовляв, в рамках ОДКБ – військово-політичного союзу, створеного в 1992 році за Ташкентським договором, існують взаємні міждержавні домовленості. Але справа у тім, що коли одна держава вводить свої війська на територію іншої в разі існуючого там внутрішнього конфлікту, це є порушенням принципу невтручання однієї держави у внутрішні справи іншої, принципу самовизначення народів тощо.
Ситуацію можна характеризувати як неправомірне застосування сили в міжнародних відносинах, акт агресії, і, сподіваюсь, це стане предметом розгляду Ради безпеки ООН та ОБСЄ.
ОДКБ – організація колективної безпеки, тобто її механізм може бути задіяний лише у випадку зовнішньої агресії проти Казахстану. Протести всередині, внутрішній конфлікт не дають юридичних підстав для зовнішнього втручання з боку держав-членів ОДКБ.
Попри те, що президент Казахстану у своєму зверненні до ОДКБ посилається на «міжнародний тероризм» як на підставу для введення військового контингенту, соціальні протести всередині Казахстану навряд чи схожі на «міжнародний тероризм». Якби справді йшлося про таке, президентові Казахстану було б логічніше звернутися до РБ ООН.
За великим рахунком, для того, щоб одна держава використала силу проти іншої, потрібен дозвіл Ради Безпеки ООН або використання права на самооборону (ст. 51 Статуту ООН).
З моєї точки зору, питання про використання РФ своїх сил для придушення протестів у іншій державі може стати предметом обговорення в Парламентській асамблеї Ради Європи, оскільки також йдеться про порушення прав людини.
Зі свого боку голова правління громадської організації «Центр громадянських свобод» Олександра Матвійчук звертає увагу на те, що стаття 5 Статуту ОДКБ забороняє втручатися у справи, які потрапляють під національну юрисдикцію держав-членів Організації договору про колективну безпеку. Також на своїй сторінці в Фейсбуці вона висловила точку зору, що Касим-Жомарт Токаєв умисно інтерпретував внутрішню кризу в країні як зовнішню агресію, щоб запросити військовий блок ОДКБ для придушення протестів.
Прокоментував ситуацію й кандидат юридичних наук, голова комітету з міжнародного права в Національній асоціації адвокатів України, автор монографії «Норми права. Обов’язок захистити» Віталій Власюк. «Президент Казахстану запросив до країни збройні сили Росії та деяких інших країн. Чи дотримався він процедури – велике питання, надто за умови внутрішньої кризи. Я вже мовчу про дискусійність концепції інтервенції на запрошення в міжнародному праві. Що РФ може зробити, так це розіграти карту «гуманітарної катастрофи», «ми не можем сидіти склавши руки» і таке інше. І це буде відносно легально з точки зору МП в рамках концепції «Обов’язок захистити», – висловився він у дискусії в соцмережі Фейсбук.
Правові аспекти введення військового контингенту ОДКБ у Казахстан «Юридичній газеті» прокоментував доктор юридичних наук, професор Ужгородського університету Михайло Савчин:
– Система колективної безпеки може діяти виключно за умови зовнішньої агресії. В випадку Казахстану акту зовнішньої агресії не було, тому й ОДКБ не має достатніх юридичних підстав діяти у цій державі. Цікаво подивитися на подальшу позицію на засіданні Радбезу ООН Китаю, адже Казахстан – це сфера зіткнення інтересів КНР і РФ, та власне Росії. Вони будуть або утримуватися від голосування, або блокувати питання. Але поки що ситуація взагалі не висувається на розгляд Ради безпеки ООН. Також зазначу, що мовчання держав конституційної демократії є свідченням, що Казахстан виступає для них країною terra incognita.