За підсумками 2023 року Україна посідає 104 місце поміж 180 країн за індексом сприйняття корупції, а впровадження ефективних механізмів протидії корупції визначено серед критеріїв членства в Європейському Союзі. На цей час попередження корупції залишається одним із ключових факторів не тільки для утвердження верховенства права, а й для забезпечення прозорості та доброчесності в процесі відбудови України.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Добре відомо, що корупційні ризики присутні в усіх сферах життя. Корупцію як певне явище неможливо викорінити повністю, однак її рівень може бути зведено до мінімально можливого за тих чи інших умов. Кращі практики комплаєнсу в корпоративному секторі свідчать, що попередження корупції обходиться бізнесу значно дешевше, ніж робота з наслідками корупції чи корпоративного шахрайства.
Проведене на замовлення Проєкту ЄС «Право-Justice» соціологічне дослідження підтверджує, що сфера примусового виконання судових рішень залишається вразливою для корупційних ризиків та зловживань. Близько 20% респондентів стикалися з корупцією серед державних виконавців, а 48% – чули про неї серед представників ДВС (аналогічний показник для приватних виконавців становить лише 3% та 32% відповідно).
Сферу виконання судових рішень справедливо можна вважати зоною підвищених ризиків корупції, адже тут зіштовхуються абсолютно протилежні інтереси та мотиви боржників та кредиторів, а виконавець може опинитись в зоні впливу одного із них.
Зрозуміти причини корупційних ризиків можна завдяки концепції, яка має назву «Трикутник шахрайства». Вона застосовується не тільки для пояснення причин корпоративного шахрайства, а й для корупції в широкому сенсі цього слова. За своєю суттю «трикутник шахрайства» – це система чинників, які в поєднанні створюють сприятливі умови для тих чи інших зловживань. Головними його елементами є: тиск; можливості; виправдання.
Спробуємо з’ясувати, що означає кожен з елементів «трикутника шахрайства» для сфери примусового виконання судових рішень. Спершу зауважимо, що всі ці чинники можуть стосуватись як сторін виконавчого провадження (боржника і кредитора), так і державних чи приватних виконавців. Почнемо з елементу тиску, чинником якого може бути будь-яка життєва ситуація, наприклад, складне фінансове становище боржника; бажання кредитора отримати якнайшвидше стягнення «в обхід» наявної процедури; скрутне матеріальне положення виконавця, наявність особистих боргових зобов’язань у самого виконавця; тиск із боку керівництва; інші складні життєві обставини тощо. Перелік зазначених факторів можна ще довго продовжувати в розрізі кожного з учасників. В умовах воєнного стану фактор тиску значно посилюється та може виконувати роль каталізатора для корупційних практик.
Можливості (або іноді цей чинник називають сприйняття можливостей) включають ситуації, коли особа бачить слабкості внутрішнього контролю в тих чи інших процесах та використовує це на власну користь. У ситуації примусового виконання судових рішень цей чинник може включати прогалини чи суперечності в законодавстві, недоліки в системі діловодства, вразливість ІТ-ресурсів судових органів, Державної виконавчої служби, приватних виконавців тощо. Такі прогалини можуть використовуватись як сторонами виконавчого провадження, так і виконавцями для неетичних цілей.
Останнім елементом «трикутника шахрайства» є раціоналізації. Як чинник шахрайства чи інших зловживань раціоналізація дозволяє порушнику виправдати свої протиправні дії перед собою та в очах інших. Наприклад, боржник, який ухиляється від виконання судового рішення, може бути переконаний в тому, що рішення є несправедливим до нього або що решта боржників також не виконують свої зобов’язання тощо. У ситуації кредитора це може бути думка про те, що без застосування неетичних практик виконати рішення все одно буде неможливо, чи те, що така поведінка є загально прийнятною, або з міркувань, що боржник і так перед ним завинив і так далі. Зі своєї сторони виконавець може виправдовувати отримання ним незаконної винагороди від тієї чи іншої сторони недостатнім рівнем оплати праці, тим, що так діють інші або що він заслуговує на вищу винагороду за свої зусилля тощо.
Отже, для подолання ризиків корупції у сфері виконання судових рішень державі та професійній спільноті необхідно працювати з усіма чинниками одночасно: тиском; можливостями та раціоналізацією в контексті боржників, кредиторів та виконавців.
Щоб зменшити кількість випадків, які створюють можливості для зловживань у сфері виконання судових рішень, Державна антикорупційна програма містить низку заходів, які включають вдосконалення законодавства у сфері виконання судових рішень. Ці заходи насамперед спрямовані на цифровізацію виконання судових рішень; автоматизацію арешту коштів та майна; запровадження судового контролю; розширення можливостей приватних виконавців тощо. На наше переконання, вдосконалення законодавства в цій частині, крім значного зниження корупційних ризиків, суттєво дозволить досягти більшої ефективності виконання судових рішень.
Водночас не варто забувати, що подолати такий чинник корупції, як раціоналізація, виключно шляхом вдосконалення законодавства вкрай складно. На нашу думку, подолання цього фактору буде можливим завдяки підвищенню рівня правосвідомості, вихованню культури добровільного виконання судових рішень. Зокрема, є потреба в запровадженні стимулів для боржників як із приватного, так і з державного секторів, виконувати судові рішення без застосування механізмів примусу. Особливо актуальним це є для випадків, коли мова йде про виконання рішень зобов’язального характеру, які не передбачають стягнення з боржника грошових коштів, а виконання рішення здебільшого залежить від волі боржника.